Міста-герої Київщини: цікаві факти та сторінки історії

«Вечірній Київ» зібрав найцікавіші факти про три міста-герої Київщини, які вже впродовж місяця мужньо тримають оборону передмістя столиці, не дозволяючи ворогу просунутися уперед.

ГОСТОМЕЛЬ — КОЗАЦЬКИЙ КРАЙ та БАТЬКІВЩИНА «МРІЇ»

За легендою Гостомель як місто-фортеця існувало з давніх-давен, хоча перша згадка про поселення датується 1494 роком. Попри те, що саме селище міського типу є невеликим, однак славиться своєю прадавньою історією.

Гостомель — одне із перших українських містечок Київщини, яке одержало у 1614 році Магдебурзьке право. Воно знаходилося у власності польського шляхтича Станіслава Харленського, який мав тут власний замок. На жаль, жодна з його частин не збереглася до нашого часу.

З 1626 року в Гостомелі тривалий час проживав митрополит Петро Могила — визначний церковний та культурний діяч, засновник Лаврської школи, з якої постала славетна Києво-Могилянська академія. Сюди він переїхав зі свого маєтку в Михайлівській Рубежівці, який придбав у 1622 році.

Під час визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького (1648-1657) Гостомель став козацьким містом. Гостомельська сотня під керівництвом Ярмула Басаренка налічувала 76 козаків та належала до Київського полку. Деякі козацькі прізвища тих часів досі зустрічаються серед мешканців міста.

Головною святинею міста вважається Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, заснована ще у 1770 році. Первинно святиня була дерев’яною, але багато разів перебудовувалася ще у ХІХ столітті. У радянський час приміщення церкви використовувалося у якості сільського клубу, у роки незалежності її повернули вірянам.

Гостомель був центром губернської волості, відповідно до мапи Київського уїзду Київської губернії від 1905 року, знайденої в архівах. До її складу входила низка сіл і хуторів, зокрема, Рубежівка, Микуличі, Забуччя, Семенівка, Озера та інші.

На даній карті й близько немає таких великих на сьогодні міст Приірпіння, як Ірпінь та Буча, селищ Ворзель, Немішаєве, Клавдієве. Вони були закладені на початку XX століття як станції при будівництві залізниці Київ-Ковель.

У Гостомелі розташований третій аеропорт Києва «Антонов», який у перші дні російської агресії зазнав істотних пошкоджень та руйнувань. Його збудували у 1960 році як секретну базу для повітряних випробувань.

В аеропорті «Антонов» базувався найбільший у світі літак АН-225 Мрія, який було знищено 27 лютого російськими загарбниками. Зараз планується заснувати Міжнародний фонд відродження цього незабутнього символу української авіації.

Також у Гостомелі є один із найстаріших заводів «Ветропак», що спеціалізується на виробництві скла, збудований ще у 1912 році. Ветропак Україна вважається одним із провідних виробників європейської склотари.

У 2021 році у місті відкрили парк «Щасливий» — гордість гостомельської громади.

ІРПІНЬ — МЕККА ПИСЬМЕННИКІВ ТА ПАРКІВ

За часів Київської Русі по річці Ірпінь проходив кордон між двома східнослов’янськими племенами — полянами та древлянами, який втратила своє значення після утворення єдиної держави Русі.

Після монгольської навали ці місця тривалий час були спустошені, нове заселення відбулося лише у XVI сторіччі.

Одна із найвідоміших пам’яток Ірпеня — колишня дача київського підприємця Івана Чоколова, збудована у 1905 році. На ті часи було модним мати заміський будинок для літнього відпочинку. Дачі будували усюди: і в Боярці, і в Ворзелі, і в Бучі, і в Пущі Водиці. Однак, Іван Іванович один з перших, хто збудував власний будинок саме в Ірпені.

За міською легендою, цей вишуканий будиночок у стилі неомодерну купець звів для таємних зустрічей зі своєю коханою балериною. Однак дізнавшись, що він одружений, вона вкоротила собі віку…

У радянський час дачу Івана Чоколова націоналізували, з 1935 році тут розміщувався Будинок Творчості Письменників.

З того часу Ірпінь одержав неофіційну назву Український Парнас, де проживала рекордна кількість відомих українських письменників та поетів: Андрій Малишко, Микола Бажан, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Олександр Довженко, Павло Тичина, Олесь Гончар, Степан Олійник, Дмитро Павличко, Анатолій Шиян, Леонід Смілянський, Платон Воронько, Микола Шпак, Олександр Ковінька, Кость Гордієнко, Петро Панч, Олександр Корнійчук, Павло Загребельний, Юрій Яновський та багато інших. Багато хто з них стверджував: «Тут пишеться легко».

Вважається, що саме в Будинку творчості письменників «Ірпінь» Олесь Гончар спілкувався з Олександром Довженком і всього за два місяці продиктував дружині роман «Собор», а Павло Загребельний — написав більшість своїх творів.

В Ірпені розташоване одне із найстарших дерев Київщини — 600 річний «Дуб Прадуб». Дерево є ботанічною пам’яткою природи місцевого значення та розміщується в урочищі Пилипів Потік.

До Чорнобильської трагедії в Приірпінні щороку оздоровлювалися понад 100 тисяч осіб, зараз у місті — 13 санаторіїв та баз відпочинку для дорослих та дітей. Також, в Ірпені є цілюще джерело «Криничка». Ще на початку XX сторіччя до неї приїжджали люди з усієї країни, щоби зцілитися, випивши ірпінської води.

У 2016 році в місті побудовано найбільший в Україні парк дерев’яних скульптур. Того ж року Ірпінь потрапив до Національного реєстру рекордів України за кількість реконструйованих та збудованих за два роки (2014-2016) парків і скверів.

За 100 років населення Ірпеня збільшилося майже у 18 разів. За статистичними даними, у 1910 році чисельність населення Ірпеня становила 3000 осіб, для порівняння декілька років тому ця цифра становила вже 51 967 офіційно зареєстрованих осіб.

БУЧА — МОЛОДЕ МІСТО З УНІКАЛЬНИМ ПАРКОМ

Поселення було відоме з XVII століття під назвою Яблунька.

За міською легендою, свою назву місто одержало через те, що робітники, які працювали на будівництві залізниці «Київ-Ковель» на початку XX сторіччя, не одержали своєчасну виплату заробітної плати, тому розпочали протести та здійняли справжню «бучу». Інша версія стверджує, що назва Буча походить від однойменної протоки річки Ірпінь.

Містечко почало активно розвиватися як дачне передмістя Києва. Тут любили відпочивати столичні міщани та інтелігенція. Серед найбільш відомих бучанських дачників була родина видатного письменника Михайла Булгакова. Любили також тут проводити час засновник київської художньої школи Микола Мурашко, а також видатний композитор Левко Ревуцький.

Буча — молоде та мальовниче місто, що не може похизуватися великою кількістю пам’яток історії та архітектури. Серед тих, що збереглися до нашого часу є дача радника правління Києво-Ковельської залізниці Євгена Штамма, збудована у стилі лицарського неороманського замку. На жаль, пам’ятка пережила декілька пожеж та нині знаходиться у занедбаному стані.

Одним зі найбільш популярних місць для відпочинку є Бучанський міський парк, відкритий у 2011 році на 110-ліття Бучі. За традицією щороку тут з’являється нова локація з особливою родзинкою. Є озеро з облаштованим пляжем, набережною…

Зараз мальовничі краєвиди та пам’ятки міст-героїв зазнали значних пошкоджень та руйнувань внаслідок агресивних бойових дій російських окупантів. Тому, реальна картина може значно відрізнятися від фотографій, зроблених ще у мирний час.

Сподіватимемося, що невдовзі після перемоги України у цій війні, ми знову зможемо насолоджуватися безмежною красою нашої Київщини.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»