Чутлива тема: у Києві людям рятують життя завдяки трансплантації

Під час операції у іституті імені Шалімова. Фото: пресслужба інституту Шалімова
Під час операції у іституті імені Шалімова. Фото: пресслужба інституту Шалімова

Нещодавно у Києві врятували життя чотирьом людям — трьом дітям та батьку великої родини. Через інсульт помер молодий, 32-річний чоловік. Його сім’я зважилася на важкий і великодушний вчинок — трансплантацію органів.

В Україні є фахівці та обладнання, що можуть щороку рятувати життя сотням пацієнтів, є державна фінансова підтримка таких операцій і є велика потреба у донорських органах. Медики вважають, що необхідно більше розповідати про тих людей, які отримали шанс на життя і висловити вдячність тим, хто у горі допомагає іншим.

ВІРТУОЗНІ ОПЕРАЦІЇ ПІД ОДНИМ ДАХОМ

Під час операції із трансплантації у інституті Шалімова. Фото: пресслужба інститутуту Шалімова

До Національного Інституту хірургії та трансплантології імені Олександра Шалімова 29 листопада доставили серце та печінку для трансплантації. Спеціалісти медзакладу вирушили на забір органів і своїм реанімобілем привезли спочатку серце, бо воно має бути трансплантовано якомога скоріше, а через кілька годин й печінку. Дві бригади хірургів одразу ж приступили до операцій.

Серце пересадили 49-ти річному чоловікові, який був у дуже важкому стані і перебував в Інституті, очікуючи на орган. Його серце через патологію збільшувалося, і сердечному м’язу не вистачає сили скорочуватися. Врятувати могла тільки пересадка. Операцію чоловікові проводив колектив лікарів під керівництвом Завідувача відділу трансплантації та хірургії серця, кардіохірурга вищої категорії Артура Габрієляна.

Трансплантація печінки розпочалася тоді, коли серце вже билося у грудях нового господаря. Печінку отримала 16-ти річна дівчина, яка вже має пересаджену за кордоном нирку. Оперувала бригада лікарів під керівництвом Завідувача відділу трансплантації та хірургії печінки, лікаря-хірурга Олександра Гриненка.

Донорський орган вперше в Україні лікарі планували розділити і таким чином урятувати ще одну дитину у Львові. Але, на жаль, через нестандартний розмір органу донора це не вдалося.

Печінку віддали 16-ти річній Соломії. З малечку у дівчинки були проблеми із нирками. У 13-ть років одну нирку пересадили. Інтенсивне лікування дало ускладнення на печінку. Діагноз лікарів — «цироз» просто шокував. Рік дівчина чекала орган, і дочекалася. Соломію оперували понад 8 годин. Її ситуацію ускладнювали проблеми із нирками. Тому у процесі операції проводився гемодіаліз. Попереду у дівчини тривала реабілітація.

ДВА РОКИ НА ДІАЛІЗІ В ОЧІКУВАННІ ДОНОРА

Під час операції у лікарні Охматдит. Фото: Пресслужба Охматдит

Надію на повноцінне життя отримала ще одна 16-ти річна дівчина Софія. У неї рідкісне генетичне захворювання, через яке перестали працювати нирки. Кров дівчині кілька років чистив діалізний апарат. Два роки вона чекала на донора, який їй би підійшов. І дочекалася.

Операцію проводили у Охматдиті. Софії все життя доведеться приймати імунодепресанти — препарати, які не дадуть її організму відторгнути не рідний орган. Але вона радіє життю навіть із такими обмеженнями і каже, що тепер, після двох років життя в лікарні, нарешті зможе повернутися додому.

«Якщо все мине успішно, вона має повернутися до нормального життя, ходити до школи, радувати батьків», — сподівається хірург-трансплантолог Охматдиту Олег Годік.

Другу нирку від донора отримав 8-ми річний хлопчик Дмитро, який перебував на апаратному перитонеальному діалізі теж майже два роки — з березня 2019 року. Операцію проводили у Київському міському центрі нефрології та діалізу. Це була 17-та трансплантація від березня цього року у Центрі.

ПРАВИЛА ГРИ, ЩО ДАЛИ НАДІЮ НА ЖИТТЯ

В Україні створений реєстр пацієнтів, що потребують донорських органів. Фото: пресслужба Охматдит

Таких пацієнтів, як Софія чи Дмитрик, які потребують трансплантації, в Україні — близько 5 тисяч. Раніше багато хто з цих людей їхав на лікування за кордон, а хтось просто вмирав, тому що пересадка органів від неспорідненого донора в країні була пов’язана з багатьма законодавчими труднощами.

Але два роки тому Верховна Рада нарешті ухвалила закон, який розблокував в Україні такі операції. Парламент дозволив громадянам України ще за життя давати свою згоду на донорство органів. Також згоду на вилучення органів для пересадки після смерті людини можуть надавати родичі померлого. З моменту ухвалення закону в Україні почала працювати Єдина державна система трансплантацій: у ній збирається інформація про сумісність донора та реципієнта і діє своєрідна «черга».

Директор інституту імені Шалімова, академік Олександр Усенко відзначив, що нова система, коли держава фінансує кожну операцію дає шанс на життя багатьом людям. Водночас навіть для бюджету вигідніше виділити кошти на трансплантацію нирки, ніж роками проводити діаліз пацієнтам.

ПЕРЕРОЗПОДІЛ КОШТІВ НА ТРАНСПЛАНТАЦІЮ В УКРАЇНІ

5% стовбурових гемопоетичних клітин дають пацієнту шанс на здорове життя. Фото: пресслужба Охматдит

9 грудня, Кабмін прийняв розпорядження «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству охорони здоров’я на 2021 рік» і збільшив на 90 мільйонів гривень обсяг видатків за бюджетною програмою «Реалізація пілотного проєкту щодо зміни механізму фінансового забезпечення оперативного лікування з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів». Це відбулося внаслідок зменшення видатків за бюджетною програмою «Лікування громадян України за кордоном».

Ця постанова дозволяє ефективніше використовувати кошти державного бюджету, адже вартість трансплантації за кордоном значно перевищує затверджені Урядом тарифи. Тож в Україні можна допомогти більшій кількості людей. Зокрема і тим, які потребують пересадки кісткового мозку.

Завдяки тому, що вітчизняний реєстр донорів кісткового мозку має доступ до Світового реєстру, українці хворі на лейкоз можуть отримувати кістковий мозок від неродинного донора. Або допомагати іншим. Просто треба знати про таку можливість.

До слова, усі операції із трансплантації для українців безплатні завдяки уже згаданому пілотному проєкту.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»