Лікар-невролог розповів, який біль не можна терпіти

Лікар-невролог Тетяна Тромса
Лікар-невролог Тетяна Тромса

Першого грудня у календарі День невролога. Саме до цих фахівців, мабуть, після сімейних лікарів та стоматологів, найчастіше звертаються кияни.

Неврологія як медична наука вивчає, досліджує, проводить лікування і профілактику десятка різних захворювань таких, як: астенічний синдром, захворювання хребта (грижі, протрузії, остеохондроз), порушення кровообігу головного мозку, а також інсульти та постінсультні розлади та менш розповсюджені, але невиліковні хвороби — Паркінсона, розсіяний склероз та інші.

Про те, який біль у тілі не можна ігнорувати, адже він може бути провісником серйозної недуги та чому необхідне систематичне лікування розповіла лікар-невролог консультативної поліклініки Національного інституту хірургії та трансплантології імені Олександра Шалімова Тетяна Тромса.

— Із якими скаргами на здоров’я приходять до невролога кияни?

— До нас звертаються пацієнти після інсультів, із вегетативними порушеннями у вигляді тривожних і депресивних станів, із захворюваннями хребта, остеохондрозом. Саме до неврологів насамперед звертаються люди, що відчувають безпричинну тривогу. А коли бачимо ознаки депресивного стану, тоді рекомендуємо звернутися до психіатра. Наше завдання — виявити хворобу.

— За статистикою українці найчастіше страждають від серцево-судинних захворювань, зокрема від інсультів. Як не довести свій організм до цього?

— Перше, що може запобігти інсульту — корекція артеріального тиску. В Україні була розроблена програма для сімейних лікарів та кардіологів з профілактики захворювання. Ми усі рекомендуємо приймати пацієнтам препарати не просто для зниження, а для корекції тиску, дуже важливо його утримувати і не дозволяти підніматися. Також необхідно приймати препарати для розрідження крові. Це два фактори, які можуть запобігти розвитку інсульту на 80%.

— Який спосіб профілактики та лікування інсультів на Вашу думку найбільш ефективний?

— Сучасні методики лікування дуже різні. Але, мозок — це час. Чим швидше пацієнти звертаються по допомогу, тим ефективнішими будуть методики, які ми використовуємо. Перші 3,5 години після інсульту ми можемо ввести препарати, що розріджують кров, і при ішемічному інсульті і можемо добитися зниження неврологічного дефіциту у пацієнта. Після вчасної допомоги пацієнт не інвалідизується, у нього не буде порушень рухового апарату чи мови. Але це можна зробити тільки у перші 3,5 години після нападу. Далі — складніше. На подальших етапах широко використовуються нейрохірургічні методики лікування — видалення тромбів. Проте у Києві налагоджена система реагування на такі виклики. Бригади швидких знають у які лікарні везти таких пацієнтів, де їм нададуть допомогу.

Велика кількість інсультів в Україні і тому, що багато людей не виконують рекомендації медиків, нехтують таблетками для підтримання тиску. Або ж відмовляються від них, мовляв, тиск уже стабілізувався, і можна обходитися без медикаментів. Але це не так. І саме ці перепади тиску викликають такі катастрофи мозок, як інсульт, або ішемічний або геморагічний. Головне вчасно зорієнтуватися і викликати швидку.

— Що робити, якщо людина відмовляється від реабілітації після інсульту?

— Треба з’ясувати причину такої відмови. Як правило у пацієнтів після інсультів, особливо у молодих, виникає депресія. Вони сприймають інсульт, як вирок і думають, що уже ніколи не зможуть повернутися до нормального життя, тому у післяінсультний період показано прийом антидепресантів. Звичайно, кожен випадок індивідуальний, і вимагає окремого розгляду.

А чи вплинула на вік пацієнтів, у яких виявляють інсульт, пандемія коронавірусу?

— Ми ще до пандемії били на сполох, що «вік» інсульту значно помолодів. Але не зважаючи на вік треба пам’ятати, що це лікується, і після реабілітації функції організму відновлюються, люди повертаються до активної робочого життя. Реабілітація займає до пів року, хоча перші три місяці найважливіші. Проте у моїй практиці був пацієнт, що зміг розмовляти через три роки після нападу. При тому, що медичні посібники пишуть, що рік-півтора це максимальний термін, коли є шанс на відновлення функцій. При цьому, це був не молодий пацієнт, а похилого віку. Різне буває. Є люди, які відновлювалися через пів року після коми.

— Зараз медики звертають увагу, що через ковід зростає кількість неврологічних проявів. Чи варто звертати увагу на безпричинний біль у тілі?

— Є такий симптом, що про нього мають знати наші пацієнти — це біль у ділянці хребта, попереку, який може «віддавати» болем у ногу, інколи біль у грудях. Тож пацієнти, що йдуть до невропатолога не розуміють, чому в них болить спина чи хребет. Це можуть бути дзвіночки до інсульту. Тому у таких випадках одразу ж треба до лікаря!

— Коронавірус значно підняв рівень тривожності людей у всьому світі. Які ваші рекомендації для того, аби киянам не довести себе до панічних атак?

Адекватно оцінювати ситуацію. Є вірус, так, він важче переноситься і дає більше ускладнень. Але рекомендації звичайні. Їх повторювали безліч раз, бо вони «працюють» — дотримуватися маскового режиму, уникати натовпів і звертатися до лікарів. Прогулянки у парках дуже рекомендовані. Рух — це життя, це теж правда. У профілактичних якихось пігулках я не бачу сенсу, а наші люди часто люблять приймати жменями вітаміни для укріплення імунітету. Зайвих таблеток не варто пити, ми ними перевантажуємо наш кишково-шлунковий тракт.

До слова, тривожні прояви бувають і після вакцинації. Якось до мене прийшла пацієнтка, що відчувала незрозумілі болі в усьому тілі. Треба сказати, що робити щеплення вона дуже боялася, але це вимагали на роботі. Я з нею спілкувалася у п’ятницю, не призначила їй жодних ліків, а попросила прийти у понеділок. Через два дні вона була здорова і почувала себе чудово, і ми разом пожартували над її страхами.

У День невролога варто згадати про особливу роль неврологів…

— Саме неврологи констатують смерть мозку у важких пацієнтів. Це є діагнозом смерті людини, який дає можливість проводити пересадку органів. Так одна людина може врятувати декілька життів. У такій клініці, як наша, ми щодня бачимо десятки людей, які потребують пересадки серця чи нирки. Їхнє життя залежить від того, як розвиватиметься галузь трансплантології в Україні. При цьому, наші фахівці — найвищого рівня, які можуть робити надскладні пересадки і надавати шанс повноцінне життя. Тож це тема на яку не треба боятися говорити, навпаки у нашій країні необхідно пропагувати донорство заради порятунку інших.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»