На 84-ому році життя помер багаторічний очільник Києва Олександр Омельченко

Сьогодні, 25 листопада, пішов із життя лідер фракції «Єдність» у Київраді, багаторічний очільник столиці Олександр Омельченко. Йому було 83 роки.

У жовтні він повідомляв ЗМІ, що перебуває у клінічній лікарні «Феофанія», але не з ковідом. Ще раніше він заявляв, що вакцинувався проти коронавірусної хвороби. Але кілька тижнів тому таки підхопив COVID-19, у нього було значне ураження легень, рідні повідомляли, що він у важкому стані. Про нелегкий перебіг хвороби говорив і під час останнього засідання сесії мер Віталій Кличко…

Сьогодні ж стало відомо, що медикам не вдалося врятувати Олександра Олександровича. Свої співчуття родині вже висловив столичний мер.

«Сан Санич, як ми його називали, завжди був енергійним, з мудрим гумором, порадами досвідченого управлінця. Ми були знайомі багато років….Колись він відвідував мої і брата поєдинки. Потім розповідав мені про нюанси політики, зокрема, в управлінні столицею. Ми могли дискутувати, сперечатися, погоджуватися один з одним чи ні. Але Олександр Омельченко любив Київ і був, беззаперечно, одним з тих, хто творив його сучасну історію. Висловлюю щирі співчуття родині та близьким Олександра Олександровича…Світла пам‘ять…», — зазначив Віталій Кличко.

Олександр Омельченко у 1995-2006 роках був головою КМДА, а з 1999 по 2006 — паралельно обіймав ще посаду міського голови столиці. Під час теперішньої каденції Київради він був лідером фракції «Єдність». В останньому інтерв’ю «Вечірньому Києву» Олександр Олександрович говорив, що, на його думку, центральна влада має зрозуміти — шлях України до Європи лежить через Київ.

Герой України, Заслужений будівельник Олександр Омельченко народився 9 серпня 1938 року у селі Зозів, що у Липовецькому районі Вінницької області.У 1959 році закінчив столичний будівельний технікум, у 1974-му — Київський інженерно — будівельний інститут, а у 1978-му — Київський інститут народного господарства.

Про те, як став будівельником, Олександр Омельченко розповідав в одному з інтерв’ю так:

«Мої життєві університети починалися з колгоспної бригади, де від зорі до зорі працювала мама, Павлина Яківна, як і всі тодішні сільські жінки — за злощасні трудодні, а насправді задарма. У дитинстві ми всі дивилися в небо і хотіли бути льотчиками. Але життя диктує свої умови. Я вступив до будівельного технікуму головним чином тому, що там платили підвищену стипендію, надавали кімнату в гуртожитку, давали форму та безплатний сніданок. Потім була служба в армії — у Кронштадті, у військах протиповітряної оборони — та навчання у Київському інженерно-будівельному інституті. І якби була можливість знову прожити життя, я, не замислюючись, знову вибрав би професію будівельника — зодчого, архітектора».

Олександр Омельченко пройшов трудовий шлях від бетонника до начальника управління Держбуду СРСР і генерального директора державного комунального підприємства «Київреконструкція».

«Я пройшов кар’єру від майстра цеху до директора заводу, будівельного комбінату, главку, — розповідав Олександр Олександрович. — Але не міг навіть мріяти про посаду заступника голови міста, не кажучи вже про мера. Новий поворот у моєму житті відбувся завдяки двом людям: покійному, царство йому небесне, Миколі Лаврухіну — колишньому голові Київського міськвиконкому, який запросив мене працювати заступником, та першому секретарю Київського міськкому Компартії Анатолію Корнієнку, який затвердив мою кандидатуру».

З 1990 по 1992 рік Олександр Омельченко був заступником голови виконкому Київради, а у 1994-му — першим заступником голови Київської міськдержадміністрації. З 1995 по 2006 рік очолював КМДА. Олександр Омельченко двічі обирався мером Києва. У 1999 році за нього проголосували 76% киян, а у 2002-му — майже 64%. З 2007 по 2012 рік — народний депутат VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», голова комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. З червня 2014 року — депутат Київради.

«У мене є своя пасіка — це захоплення, — розповідав Олександр Омельченко. — За бджолами навіть спостерігати корисно: вони живуть сім’ями, живуть дружно, мають свої суворі порядки. Ви ж подивіться, яка мудра природа: мільйони у вуликах комах, і жодна не виносить мед із будиночка, а все приносять! Що ж відбувається в Україні? Перший сопливий олігарх зі шкіри лізе, аби урвати від громадського пирога та сховати крадене за кордоном…»

Бідони з медом із власної пасіки Олександр Омельченко передав до київських інтернатів і лікарень. У 2011 році він подарував Київському зоопарку двох ведмежат Потапа та Настю, а також слона Хораса.

У Олександра Омельченка залишилися дружина Людмила та двоє синів: 55-річний Ян і 53-річний Олександр.

«Вечірній Київ» висловлює щирі співчуття рідним, друзям і колегам Олександра Олександровича.

Олена ПЕТРИШИН, Олександр ГАЛУХ «Вечірній Київ»