Музей Голодомору-геноциду: як у Києві будують другу чергу меморіалу

Від 2017 року стартувала реалізація другої черги будівництва цього музею. Нині тривають роботи на вулиці Лаврській, 3. Завершити їх мають за графіком — восени 2023 року.

Фахівці називають проєкт дуже непростим — і з погляду конструктиву, і з погляду місця розташування та правильних візуальних рішень. Наприкінці листопада має відбутися презентація концепції експозиції, що наповнить простір другої черги Національного музею Голодомору-геноциду.

ДОВГА ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ МУЗЕЮ

Нагадаємо, що розпочате у 2008 році будівництво Меморіального комплексу, так і не завершили. У 2009 році звели лише першу чергу, а зведенню другої черги — саме музею — завадила зміна влади в Україні, яка не визнавала Голодомор актом геноциду українців й часто — навіть заперечували цей факт.

До питання будівництва повернулися лише у 2016 році через Постанову Кабміну, яка декларувала початок підготовки будівництва II черги. Тоді ж створили оргкомітет. Серйозність урядових намірів підтвердив Президент України 26 листопада 2016 року у День пам’яті жертв Голодомору, а саме будівництво розпочали у 2017 році.

У вересні нинішнього року в музеї відкрили оновлену експозицію Зали пам’яті, модернізовану в межах реконструкції першої черги музею. У Міністерстві культури планують наприкінці листопада презентувати концепцію експозиції музею та наповнювати її впродовж наступного року.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ПЕЧЕРСЬКИХ ПАГОРБАХ ЗАРАЗ

Під час візиту «Вечірнього Києва» будівельники зводили саму будівлю музею та облаштовували паркову зону. Також тривало будівництво пішохідного мосту та відкритої автомобільної стоянки на Дніпровському узвозі.

В основних конструкціях вже готовий міст, що сполучає територію музейного комплексу з Дніпровським узвозом та паркувальним майданчиком для екскурсійних автобусів. Цікаво, що у зону будівництва завезено багато газонних рулонів. Травою застеляють попередньо укріплені георешіткою схили.

Зведено й основну конструкцію самого музею. Роботи тривають на даху. Продовжується також процес на інженерних спорудах.

У Спеціалізованому управлінні протизсувних підземних робіт «Вечірньому Києву» розповіли, що біля Музею Голодомору складні вологі ґрунти й схили. Там спорудили 10 складних штолень та дренажів. І це було ще у 2008 році, коли завершували першу чергу будівництва. Протизсувна система, що відводить воду від цих пагорбів, починається біля церкви Андрія Первозванного й завершується біля Києво-Печерської лаври.

Будівельники акуратно зводять нові музейні приміщення, дотримуючись всіх вимог СУППРу. Тут не дозволено перевлаштовувати жодну дренажну систему, адже раніше приклали чимало зусиль, щоб зібрати воду з цих непростих схилів.

СКЛАДНИЙ ПРОЄКТ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

Як зазначають автори проєкту — архітектори з «Проєктних систем», нова будівля музею — це інноваційний проєкт, де застосовують найсучасніші технології в будівництві. Враховуючи розташування споруди в буферній зоні Києво-Печерській Лаври та в зоні ландшафту, який є під охороною, здійснюється приховане розміщення споруди за правилами сучасної зеленої архітектури у складках ландшафту, а також із застосуванням принципів зеленої покрівлі, сучасних трендів в музейній справі та архітектурі.

Музей «вбудовують» в наявний схил. Три його рівні розташували терасами, з двома вхідними групами. Один вхід — з боку Свічки Пам’яті, другий — з боку Дніпровського узвозу. Проєкт покликаний вирішити не тільки проблему локальну, а й проблему, яка пов’язана з усім навколишнім середовищем, — це доступність Меморіалу для людей с особливими потребами.

Площа музею складатиме 14 тисяч квадратних метрів. Тут постійно працюватиме колектив у складі 200 осіб. Споруда зможе одночасно прийняти до 1000 відвідувачів.

Заплановано п’ять залів і сучасний вестибюль у стилі техно без експонатів. Так зроблено для того, аби можна було зняти психологічну напругу після перегляду експозиції. Відвідувачів поступово — від зали до зали — будуть готувати, «вводити» в історію трагедії голодоморів. Після перегляду і потрібен буде психологічний відпочинок.

Фоторепортаж Бориса Корпусенка, «Вечірній Київ»

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»