Дзвіниця, трапезна і консисторія: як реставрують головні будівлі Софії Київської
На території Національного заповідника «Софія Київська» тривають активні реставраційні роботи одночасно на кількох об’єктах.
Нині на території Софійського собору усюди киплять роботи: будівельники замощують плитку навколо тисячолітнього храму, археологи намагаються віднайти цікаві артефакти, паралельно тривають роботи над будівлею трапезної. Попередньо кожне втручання ретельно напрацьовують у проєктах, прописують у кошторисах і лише після експертиз та затверджень беруться реалізувати задумане.
Детальніше про реставрацію «Вечірньому Києву» розповів перший заступник гендиректора у Національному заповіднику «Софія Київська» Вадим Кириленко. Зараз адміністрація заповідника займається чотирма об’єктами: деякі вже завершені, а деякі — лише на етапі проєктування.
ВІЗИТІВКА СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ — ДЗВІНИЦЯ
Споруду, яка височіє перед парадним в’їздом на подвір’я собору, планують реставрувати впродовж двох років. Зараз спеціалісти інституту «УкрНДІпроектреставрація», який власне спеціалізується на відновленні історичних пам’яток, розробляють проєкт ремонтно-реставраційних робіт цієї будівлі з облаштуванням карильйону.
До слова, карильйон — це ударний музичний інструмент, який передбачає набір точно налагоджених дзвонів з механічним керуванням.
«Ми впевнені у фаховості співробітників інституту, тому вже наступного року плануємо передати цей проєкт на експертизу. Попередньо подамо заявку на виділення коштів. І лише тоді на 24 місяці закриємось на реставрацію. Роботи необхідні, тому надіємось на швидку реалізацію», — розповідає Вадим Кириленко.
Вартість розробки проєкту — 2,6 млн грн. Дзвіниця — це перша кам’яна споруда, зведена в 1699–1706 роках після пожежі кінця XVII ст.
БЛАГОУСТРІЙ НАВКОЛО СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ
На території зараз триває поточний ремонт відмостки навколо Софійського собору. Стару відмостку облаштували ще у 1978-1979 роках. Дирекція заповідника каже, що тоді ж передбачили і гідроізоляцію, яка вже давно не виконувала своєї функції, а відтак — є гостра потреба у її заміні.
«Ми розробили комплексний проєкт, який пройшов всі погодження та експертизи. Завершити роботи плануємо до кінця поточного року. На цей час роботи виконані на 68%. На двох ділянках вже покладений камінь, паралельно працюють археологи. Вартість робіт — 11 млн грн», — зазначає співрозмовник.
До слова, археологічний супровід — обов’язковий і передбачений законодавством. Так, наприклад, під час археологічних розкопок у Національному заповіднику «Софія Київська» дослідники виявили свинцеву підвісну печатку XI-XII століття з унікальним зображенням святого Даниїла Стовпника.
На місці працює археолог Тимур Бобровський. Серед останніх знахідок — застібка із чистого срібла ХІ-ХІІІ століття та кістяний ґудзик кінця Х-початку ХІ століть.
ЗАВЕРШЕНА КОНСИСТОРІЯ З ОРИГІНАЛЬНИМ ТАМБУРОМ
Цього року після реставрації здали в експлуатацію консисторію — пам’ятку архітектури XVIII-XIX століть.
«Усередині облаштували бібліотеку, читальний зал. Нарешті розмістили там видання, які отримували у подарунок і не мали де презентувати», — розповідає Кириленко.
При вході у консисторію облаштували цікавий тамбур: відвідувачів зустрічатиме скляна підлога, через яку просвічується фундамент. Оригінальності додає підсвітка, яка одразу натякає гостям на далеке минуле споруди.
Передбачили також спеціальні підіймачі та вбиральні для людей з інвалідністю. На все про все витратили 2,1 млн грн.
Історія підказує, що цю будівлю побудувати у 1722–1730 роках. Спочатку вона функціонувала як хлібня чи пекарня. Після закриття монастиря її переобладнали під приміщення духовної консисторії — органу єпархіального управління і суду.
Спочатку будинок хлібні був одноповерховим, а в 1770–1783 роках був надбудований другий поверх. У 1853 році будівлю знову перебудували.
ТРАПЕЗНА ІЗ ЗОЛОТИМИ КУПОЛАМИ
На першому етапі зараз комплексна реставрація трапезної — пам’ятки XVIII ст., яку востаннє ремонтували понад 40 років тому. Роботи стартували два місяці тому. Зношена покрівля затікала і від цього нищилися стіни. Потребує оновлення і застарілий фасад, і так звані «главки» чи куполи, які височіють над спорудою.
«Покрівлю замінимо на мідну. Нещодавно зняли краном „главки“. Плануємо їх накрити шатром і позолотити заново. Спеціалісти нанесуть сім слоїв спеціального лаку, а тоді зверху накладуть сухозлітне золото. Шатро захистить куполи від вітру чи дощу, а також допоможе витримати потрібну температуру», — розповідає співрозмовник.
Окрім куполів, також оновлять хрести та церковні рапіди у формі сонця. Будівельники оновлять фасад, облаштують гідроізоляцію, аби не затікали стіни та фундаменти, а також облаштують благоустрій. Замінять інженерні мережі.
«Цікаво, що у підвалі плануємо облаштувати музей археології. У планах також — інтер’єрні роботи. Проєктом передбачена система мікроклімату, пожежна сигналізація. Поки дозволятиме погода, будівельники працюватимуть на вулиці. Якщо температура опуститься нижче 5 градусів, перейдуть всередину будівлі», — розповідає Вадим Кириленко.
На цьогорічні роботи по трапезній виділили 8 млн грн. Загальна вартість проєкту, який планують втілити впродовж двох років, — 45,6 млн грн.
Усі роботи передбачені програмою «Велика реставрація». Наступного року також планують відновити аварійну бурсу, де зараз працює Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.
Цього року також відновлювали тріумфальну браму та карнизи Софійського собору. Художники-реставратори ще близько місяця будуть відновлювати розписи часів митрополита Петра Могили всередині тисячолітньої пам’ятки.
Раніше «Вечірній Київ» розповідав історію київського реставратора, який 43 роки працює у Софіївському соборі — Анатолія Остапчука.
Історична довідка:
Софійський собор, або Софія Київська — визначна пам’ятка історії та архітектури України, розташована на Софійській площі у Києві. Давньоруські літописи згадують закладення Св. Софії під 1017 і 1037 рр. і називають її засновником великого київського князя Ярослава Мудрого. Новітніми дослідженнями доведено, що насправді собор у 1011 році заснував Володимир Великий, а завершив проєкт — його син Ярослав Мудрий.
Софії Київська мала статус кафедрального собору. З перервами була резиденцією київських митрополитів (православних та унійних). До XIII століття використовувався як головна церква Русі. Місце поховання великих князів київських. При соборі велося літописання, працювала перша бібліотека. Занепав у XIV столітті. Відновлений стараннями митрополита Петра Могили і гетьмана Івана Мазепи. З 1638-го був головним храмом Софійського монастиря.
Поєднує візантійський і бароковий архітектурні стилі. Одна з небагатьох уцілілих споруд часів Русі. Пам’ятка української архітектури та монументального живопису XI—XVIII століть. З 1990 року входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО під №1 в Україні.
Олена ПЕТРИШИН, «Вечірній Київ»