За Оболонською затокою у Києві ведуть постійний нагляд: хто і чому це робить

Такий вигляд має затока з посту спостереження рятувальників. Фото Катерини Новосвітньої
Такий вигляд має затока з посту спостереження рятувальників. Фото Катерини Новосвітньої

За акваторією затоки Оболонь ведуть постійний нагляд фахівці рятувальних служб. Хоча, цілком можливо, ця робота не помітна на перший погляд навіть більшості корінних жителів. Проте, вони, як і решта відпочивальників, у разі небезпеки можуть розраховувати на допомогу. Адже тут працює аварійна водолазно-рятувальна станція Комунальної аварійно-рятувальної служби (КАРС) «Київська служба порятунку». «Вечірній Київ» поспілкувався із її працівниками про особливості професії.

Станція займає невелику територію на березі затоки поряд з вулицею Прирічною. Нерідко, під час весняного водопілля, територію станції накриває велика вода. Тут розташовані декілька будиночків для служби, які зведені ще за радянських часів. Колись рятувальний підрозділ входив до складу КП «Плесо», як станція №7. Потім станцію передали у підпорядкування КАРС для перспективного розвитку водолазної служби.

На тому березі буде сучасний пляж

ЛЮДИ, ЯКІ ВСЕ ЖИТТЯ НА ВОДІ

-У нас зараз працюють три водолази й водолазний фахівець, вони забезпечують роботу за заявками. Конкретно зона нашої відповідальності — затока Оболонь, але хлопці працюють на всіх водоймах столиці за заявками «Плеса», поліції, ДСНС, — пояснює начальник станції Олександр Миколайович Даценко, який 26 років пропрацював тут. — Сподіваємося, що скоро наша служба перейде у цілодобовий режим чергування, а поки водолази працюють 5 днів на тиждень по 8 годин. Круглий рік тут чергують тільки рятувальники, які мають спеціальний рятувальний катер, рятувально-водолазний автомобіль, а також забезпечені всім необхідним обладнанням — лебідками, генераторами, водолазним обладнанням. Спецмашина проходить й по піску, й бездоріжжю. Маємо ще сани на повітряній подушці. Вони літають по воді, тонкому льоду, снігу. Рятувальники можуть близько підійти до того, хто «проламався» під кригу чи витягти рибалок. Взимку на затоці багато любителів рибалити з криги, от їх витягаємо. Іноді цих людей підводить або самовпевненість, або алкоголь.

Олександр Даценко говорить, що всі водолази на станції мають І клас і великий стаж роботи під водою. От, наприклад, Володимир Черніков працював у Туркменії, в Ємені, на спорудженні Подільсько-Воскресенського мостового переходу.

Олександр Даценко та Володимир Черніков

-Так сталося, що в 12 років я вперше спустився під воду, це було у 1986 році, — розповідає Володимир Черніков. — В нашій школі на Оболоні набирали охочих на курси спортсменів-підводників у дитячо-юнацьку школу ДТСААФ «Посейдон», яка знаходилась на вулиці Прирічній. Вчився, тренувався, їздив в експедиції. Потім закінчив курси водолазів Київської морської школи, служив в армії на флоті за цією спеціальністю. Офіційно нині у мене 4,5 тисячі годин підводної роботи. Це за другою Водолазною книжкою, а перша залишилася на військовій службі.

З 2006 року Володимир працював на спорудженні Гаванського й Подільсько-Воскресенського мостів, де виконував роботи з підводного зварювання опор, підводної різки металу, обстеження дна, підняття предметів з грунту. Він розповів, що нині доводиться також діставати потопельників з водойм столиці. А ще не так давно витягали затонулий прогулянковий катер, після того, як зняли з нього відпочивальників.

Костюм водолаза завжди напоготові
Спецтранспорт з водолазним обладнанням
Сани на повітряній подушці

-У хлопців робота не легка й вони все життя провели на воді та під водою, — говорить Олександр Даценко. — Недавно нас поліція викликала на Дніпровську набережну у яхтклуб. Там жінка порізала чоловіка й ножі викинула у воду. У присутніх був спершу скепсис, що наш водолаз їх не знайде. Але ставлення одразу змінилося, коли через десять хвилин ножі передали поліції.

ВЗИМКУ ЗА ЗАТОКОЮ ПОТРІБЕН ОСОБЛИВИЙ НАГЛЯД

Найцікавіше на Оболонській затоці, за словами Олександра Даценка, відбувається взимку, коли на лід виходять натовпи рибалок.

-У нас є камери відеоспостереження, можна наблизити зображення й роздивитися — що робиться на березі та у акваторії. А ось через це панорамне вікно (показує рукою — прим. ред.) видно два береги й затоку. Сидить рятувальник і його з вікна видно. Взимку у нас тут багато рибалок. А крига не дуже надійна, з підмитими зонами, адже тут є підводні джерела. З рибалками проводимо профілактичні бесіди, тому що не маємо права не пустити їх на водойму. Кілька років тому був випадок: кригу вже місцями підмило, а літньому рибалці знадобилося пройтись по тонкому льоду. Він провалився, йому люди кинули якогось дрота, поки ми туди добігли й подали рятувальний кінець. Я поліз у воду й мусив проламувати велике крихке льодове поле між потопаючим й берегом, а хлопці тягнули того бідолаху на мотузці. Під’їхали й рятувальники ДСНС, вони того діда взяли в машину, а він репетує: «Заберіть і мій ящик з рибою!». А ще часто буває, що знімешь рибалку з крижини, а він: «В мене там півлітра! Рятуйте мою чекушку!».

За словами Олександра Даценка, найгірше, коли люди йдуть на рибалку й не говорять близьким, куди прямують. Такого одного потопаючого врятували, а він просив не повідомляти родичам про випадок, бо приховав, що пішов на лід. Отак потонув би й ніхто б не знав де він дівся.

Люди бувають настільки необачними, що навіть примудряються на машинах викочуватися на кригу. Машину такого горе-водія довелося витягати з сусідньої затоки Верблюд з під криги лебідками, добре, що від станції рятувальникам було їхати недалеко.

Бойовий човен рятувальників напоготові

На берегах затоки Оболонь кияни часто полюбляють щось святкувати. Наприклад, 8 березня, коли крига вже слабка, а до магазину за «добавкою» найкоротший шлях — через затоку. Добре, що на посту завжди рятувальники КАРС, які побачили, що четверо провалилися під лід, а ще четверо кинулися їм на допомогу й теж опинилися у воді. Отак двоє чергових рятувальників всіх вісьмох й витягли. А ті живі-здорові, сіли в свої машини й повтікали…

ГЛИБИНИ В ОБОЛОНСЬКІЙ ЗАТОЦІ — ДО 18 МЕТРІВ

-Влітку у нас на території зони відпочинку біля води (адже на затоці немає офіційного пляжу) працюють лайфгарди. Молоді хлопці чітко виконують свою роботу, — розповідає Олександр Даценко. У нас з ними встановлений радіозв’язок. Якщо є потреба вони нас можуть викликати. Але таких потреб не було. У нас плавці влітку ніколи не тонули, бо на нашій затоці якісна профілактика й це дає результат. Легше попередити, легше того п’яного чи самовпевненого плавця повернути на берег, забрати в човен, та до берега доправити. Тут глибина — до 18 метрів! Пливи вздовж берега у нас на очах, щоб ми тебе бачили. Оболонські затоки слугували тим, що з них брали пісок для намиву піску під житлове будівництво, тому вони не дуже придатні для купання.

Наостанок, Олександр Даценко показує нам, як на протилежному боці затоки будують місток — згодом там влаштують сучасну комфортну зону відпочинку з справжнім пляжем. А водолазно-рятувальна станція КАРС готова слідкувати за порядком в акваторії нового об’єкту для відпочинку.

У столиці цього року на комунальних пляжах не потонула жодна людина. Київські лайфгарди вважають минулий сезон вдалим з багатьох причин.

Фото, відео Катерини Новосвітньої «Вечірній Київ»

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»