Музика, читання та обговорення: у столиці пройшов День Данте
У 2021-му світ відзначає День пам’яті видатного італійського поета, адже цьогоріч виповнилося 700 років з дня смерті Данте Аліг’єрі, автора «Божественної комедії». 2 вересня на фестивалі Bouquet Kyiv Stage влаштували «День Данте» із розмовою про його творчість, перформанс-читанням фрагментів «Божественної комедії» та українською прем’єрою Кантати O luce etterna композитора Валентина Сильвестрова, натхненної дантівським «Раєм».
Розпочала програму розмова «Дантівський „Рай“: як це зроблено і як це читати», де в центрі уваги була творчість італійського поета. Автор останнього українського перекладу «Божественної комедії» Максим Стріха та італійський філософ Франко Рікорді обговорили побудову Дантівських небес, історії й характери їхніх мешканців та актуальність Данте сьогодні.
Доктор фізико-математичних наук, перекладач Максим Стріха поділився, чому так важливо мати різні переклади класиків.
«У західному літературознавстві вважають, що переклад — не просто переклад. А спосіб будувати націю, — розповів він. — В кінці 18 століття німець Август Шлегель перекладав Шекспіра німецькою. Цього вищі верстви Німеччини не потребували, вони були франкомовні. Він нагадував німцям, що вони німці, а не французи другого сорту. В українській культурі це було найбільш виразно. Всі імперії, в яких ми мали нещастя бути, з особливою люттю ставилися до українського перекладу. Він був способом спротиву. Я прийшов в переклад в 1980-ті, коли стояв Радянський Союз, тривала активна русифікація. Було актуальним нагадувати українцям, що вони українці. Це накладало велику відповідальність. Треба було перекладати добре. Поганий переклад означав дискредитацію. Мав легендарного вчителя, Григорія Кочура. Зокрема він спонукав мене перекладати Данте. Цей автор промовляє багатьом століттям. В Софії демонструють Конституцію Пилипа Орлика. Мало хто знає, що Пилип Орлик у своєму „Діаріуші“ першим серед українців згадав Данте. Написав: „У моєму страшному житті, коли в мене залишилися надія тільки на Господа Бога, у великих рядках мудрого Данте я знаходив відраду й утіху“. Данте присутній в українській культурі більше, ніж ми усвідомлюємо. У поезії Шевченка є рядок „Немає гірше, як в неволі про волю згадувати“, це парафраз з Данте.
Братися за Данте було дуже почесно. І складно, бо був не першим. В 19 столітті його перекладав Самійленко, Франко, фрагмент переклала Леся Українка. В 20 столітті частково переклав Драй Хмара, один з п’яти неокласиків. На жаль система знищила і його, і його переклади. Перший повний переклад зробив поет молодомузівець Карманський. Надрукували тільки першу пісню в 1956 році. Потім повний сумлінний переклад зробив Дроб’язко. Я взявся, бо Данте невичерпний. В Польщі після появи канонічного перекладу було ще багато. Останній переклад Агнєшки Кучак — спроба повернутися до польської барокової стихії. В Росії після канонічного перекладу Михайла Лозинського, з’явився експериментальний переклад Алєксандра Ілюшина. Нагадує, що Данте не був усталеним класиком, коли писав. Він творив мову. Я спробував зробити те ж саме. Видав три томи зі статтями-розвідками про Данте, антологією попередніх перекладів та творів українських поетів про Данте. Його досі купують, я тішуся. Що Данте залишається актуальним».
Також він поділився думками про постать Данте.
«Ми часто розглядаємо Данте крізь призму того, що з’явилося в наступні століття. Що Данте — борець за свободу Італії, — зазначив Максим Стріха. — Він не мислив цими категоріями. Був прибічником концепції всесвітньої імперії. Тоді — Священної римської імперії німецької нації. І Генріх 7, палким прибічником якого він був, — німецький імператор, який намагався утвердитися в Італії. Йому не вдалося. Данте засуджував невдячних співгромадян, які не здатні зрозуміти величі. Пізніше ім’я Данте було написано на прапорі боротьби за нову Італію. Коли поляки опинилися без держави, в часи романтизму, Данте важив для них дуже багато. Ми ж були позбавлені не лише держави, а й інтелігенції. Тому крім національного визволення, для нас у Данте було важливе соціальне визволення. В українській літературі 20 століття знайдемо багато дантівських сюжетів у провідних авторів. Він співець за соціальне визволення у Тичини. Данте і Ліна Костенко — це прекрасна поема „Сад нетанучих скульптур“, трагедія митця, який сам покинув Батьківщину. У Василя Стуса вся поезія пронизана дантівськими сюжетами. Данте і сьогодні для освічених українців неминучий від цих двох понять — свободи і справедливості».
Програму Дантівсього дня продовжив перформанс-читання «Божественна комедія»: між голосом та звуком». Відвідувачі мають змогу почути рядки з усіх трьох кантик «Божественної комедії» у виконанні професійних акторок різних поколінь і в супроводі старовинної української музики.
Фінальним акордом став концерт «Присвята Данте» Валентина Сильвестрова. Прозвучала кантата O luce etterna видатного українського композитора Валентина Сильвестрова, натхненна «Божественною комедією» Данте, а саме його «Раєм». На сцені кантату виконав муніципальний академічний камерний хор «Київ» під орудою маестро Миколи Гобдича.
«Дати мені „Рай“ була ідея диригента Ріккардо Муті. Він почув мою музику, на авторському концерті в Равенні. Я не ліз в „Рай“ Данте, це вони мені запросили. Мені і тут добре. Вважаю, що „Садочок“ Шевченка — це теж рай. Земний, коли день пройшов мирно. Миттєвість раю, — каже після концерту композитор Валентин Сильвестров. — Не було іншого варіанту, як написати музику на український переклад Данте. Італійською мені не лягало на музику, вона виникла саме на ці слова. Потрібно, щоб слово само себе співало».
На День Данте у Софію Київську завітав і Надзвичайний і Повноважний Посол Італійської Республіки в Україні П’єр Франческо Дзадзо.
«У нас чудові дружні стосунки з фестивалем Bouquet Kyiv Stage. Вдалося зібрати таких видатних дослідників Данте, як Франко Рікорді та Максима Стріху, і цей захід має великий успіх та інтерес серед публіки, — поділився він. — Національна прем’єра Кантати O luce etterna композитора Валентина Сильвестрова — це теж велика подія. Загалом нам вдалося реалізувати низку заходів, зокрема відбулася прем’єра балету „Данте“ Національної опери. Також у нас в програмі заплановані виставка ілюстрацій різних авторів до „Божественної комедії“ в музеї Ханенків, перевидання „Божественної комедії“ у перекладі Дроб’язка, це буде двомовне видання з ілюстраціями італійських та українських художників. Також в рамках тижня італійської мови, а це третій тиждень жовтня, всі заходи будуть присвячені Данте. Він проходитиме у співпраці з різними університетами України, де вивчається італійська мова.
В Італії цього року проводиться дуже багато заходів, адже Данте є важливою фігурою в нашій культурі як Тарас Шевченко в Україні, Шекспір в Великобританії чи Гете в Німеччині. Є батьком італійської мови та літератури. Один з фундаторів європейської культури, має всесвітнє значення.
Особисто я познайомився з „Божественною комедією“ в школі, мене дуже вразило пекло. Багато разів перечитував її протягом життя, повертаюся і щоразу відкриваю нові сенси».
У травні, до 700-річчя з дня смерті Данте Аліг’єрі, у столичному Музеї книги і друкарства пройшла виставка «Данте — поет бажання».
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»