Бронзова і гранітна тридцятка: пам’ятники незалежного Києва

Зі здобуттям незалежності в Україні активізується політичне і культурне відродження, а також зацікавленність до свого національного коріння. Тому перші роки були повязані із переосмисленням трагічних подій, які замовчувались радянською владою: розстріли у Бабиному Яру, Голодомор, Куренівська та Чорнобильська катастрофи. Жертвам цих подій встановлювали меморіали у Києві, увічнюючи цим пам’ять, яку не вдалося знищити.

Згодом почали встановлювати монументи важливим діячам політики, науки, спорту та культури, які мали вплив на хід української історії — від князів та гетьманів до наших сучасників. Не оминуло стороною й встановлення скульптурних композицій кіно- та напівміфічним героям, пов’язаним безпосередньо зі столицею.

Пригадаємо по рокам незалежності 30 пам’ятників, встановлених у Києві, щоб ще раз зануритись у перепитії нашої історії.

1991 рік
Менора

До 50-х роковин трагедії Бабиного яру був відкритий пам’ятний знак у вигляді Менори. Семисвічник покритий барельєфом на тему принесення жертви. На пам’ятнику українською мовою і на івриті висічена цитата з Біблії — «Голос брата твого волає до мене від землі». До Менори веде дорога скорботи.

1992 рік
Пам’ятник першому трамваю

Пам’ятник встановили на Володимирському узвозі з нагоди 100-річчя київського трамвая. Саме звідси 1892 року розпочав свій шлях перший у Києві електричний трамвай. Пізніше пам’ятник перенесли на Набережне шоссе.

1993 рік
Пам’ятний знак жертвам Голодомору

Пам’ятний знак відкрили на Михайлівській площі до 60-річчя Голодомору 1932-1933 років. Символізує собою хрест, матір-берегиню, як символ України, з опущеними від розпачу руками і дитиною на грудях. До підніжжя пам’ятного знаку насипано землю, привезену з усіх областей України.

1994 рік
Меморіал жертв Чорнобильської катастрофи

Меморіальний комплекс, присвячений жертвам аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Він розташований у ландшафтному парку на перетині Чорнобильської вулиці з проспектом Перемоги. Скульптурну композицію утворюють символи «мирного атому» та журавлиного ключа.

1995 рік
Пам’ятник Дмитру Менделєєву

Пам’ятник встановлений перед хімічним корпусом Київського політехнічного інституту — на честь 160-річчя видатного хіміка і 100-річчя КПІ. Менделєєв стояв біля витоків київської політехніки і навіть був головою першої державної екзаменаційної комісії в 1903 році.

1996 рік
Відновлення пам’ятника княгині Ольги

Пам’ятник княгині Ольги, апостола Андрія Первозванного, Кирила і Мефодія на Михайлівський площі відновили з нагоди святкування дня Києва. Скульптури є реконструкцією зруйнованого пам’ятника, встановленого майже на цьому ж місці в 1911 році. Сучасні статуї виконані з білого мармуру на відміну від старих, і встановлені на постаменти з рожевого граніту.

1997 рік
Пам’ятник Ярославу Мудрому

Пам’ятник розташований у сквері біля Золотих воріт. Князь тримає в руках макет Софійського собору, а його погляд звернений у бік, де собор побудований. Пам’ятник створений за ескізом скульптора Івана Кавалерідзе.

1998 рік
Пам’ятник Михайлу Грушевському

Пам’ятник розташований поряд зі спорудами, з якими були пов’язані життя та діяльність Михайла Грушевського. Це Київський університет та Будинок вчителя, де в 1917–1918 роках діяли Українська Центральна Рада, а також будинки академії наук.

1999 рік
Пам’ятник Проні Прокопівні та Голохвастову

Пам’ятник персонажам кінокомедії «За двома зайцями» розташований на Андріївському узвозі, поблизу Андріївської церкви. Cаме на цій локації відбувалися зйомки фінального епізоду фільму. Попри долю головних героїв, пам’ятник популярний серед молодят.

2000 рік
Пам’ятник Миколі Яковченку

Пам’ятник українському актору розміщений у сквері біля Національного драматичного театру імені Івана Франка, де він працював. Поруч стоїть його песик Фан-Фан, якого теж увічнили в бронзі. Скульптуру встановили до 100-річчя з дня народження актора.

2001 рік
Монумент Незалежності

Монумент споруджено у центрі Майдану Незалежності на честь десятиріччя незалежності України. Моделлю для статуї Берегині стала донька автора проєкту, художниця Христина Катракіс. Монумент спроєктовано так, щоб він витримав надпотужний ураган. У середині колони розміщені гвинтові сходи.

2002 рік
Пам’ятник Лесю Курбасу

Пам’ятник українському актору, режисеру, основоположнику національного модерного театру, що розташований по Прорізній вулиці у сквері. Неподалік — Молодий театр, яким Лесь Курбас керував.

2003 рік
Пам’ятник Валерію Лобановському

Пам’ятник розташований на перехресті вулиці Михайла Грушевського та Петрівської алеї. Був відкритий через рік після смерті відомого футбольного тренера. Всередині м’яча, на якій розташована скульптура, встановлене підсвічування та плазмовий телемонітор.

2004 рік
Пам’ятник Владиславу Городецькому

Пам’ятник на честь славетного київського архітектора розташований в Пасажі на Хрещатику. У скульптурі ретельно відтворена зовнішність митця та його деталі одягу. На столику, за яким сидить архітектор, лежить книга «В. Городецький. В джунглях Африки. Щоденник мисливця», в якій він описав свої пригоди в Африці.

2005 рік
Пам’ятник остарбайтерам

Пам’ятник остарбайтерам відкритий в Бабиному Яру. Монумент присвячений пам’яті людей, насильно вивезених фашистськими окупантами в Німеччину в роки війни. Це стела з сірого граніту з бронзовою фігурою дівчинки, що тримає ляльку в руці.

2006 рік
Пам’ятник В’ячеславу Чорноволу

Пам’ятник на початку вулиці Михайла Грушевського відкрили напередодні 15-ї річниці Незалежності України. Місце для пам’ятника обрали не випадково — він розташований навпроти будівлі, де в 1989 році був штаб Народного Руху, лідером якого був Чорновіл.

2007 рік
Пам’ятник Михайлу Булгакову

Перший у світі пам’ятник письменнику і драматургу Михайлу Булгакову, який відкрили біля його будинку-музею на Андріївському узвозі. У цьому будинку майбутній письменник жив, коли вчився в гімназії та університеті.

2008 рік
Меморіал жертв Голодомору

Меморіал звели у рамках першої черги будівництва Національного музею Голодомору-геноциду. Скульптура дівчинки нагадує про трагічну долю найвразливішої категорії жертв Голодомору — дітей. Пшеничні колоски у неї в руках символізують сумнозвісний «Закон про п’ять колосків».

2009
Пам’ятник Олені Телізі

Пам’ятник українській поетесі та громадській діячці встановлений на території Бабиного Яру. Саме тут поетесу, її чоловіка та інших членів ОУН у 1942 році розстріляли нацисти, але точне місце і дата невідомі.

2010 рік
Скульптура «Дощ»

Встановлення роботи на Пейзажній Алеї стало одним із перших вдалих зразків інтеграції сучасної скульптури в публічному просторі Києва. Пізніше її копію замовили для скульптурного парку у штат Массачусетс та для міста Етрета у французькій Нормандії.

2011 рік
Пам’ятник Пилипу Орлику

На вулиці Пилипа Орлика до 15-ї річниці Конституції України відкрили пам’ятник творцю Конституції. Статуя Орлика тримає перо та булаву, поруч із якою друга частина композиції — стела, що складається з двох списів і прапора. Знизу лежить бандура і розгорнута грамота, а над нею весить татарський щит і шаблі.

2012 рік
Пам’ятник Матері-вдові

Перший в Україні пам’ятник Матері-Вдові відкрили у парку Перемога. П’ятиметрова гранітна скульптура жінки з двома дітьми уособлює дружин і матерів, які під час Другої світової війни втратили своїх чоловіків, синів та братів.

2013 рік
Пам’ятник закоханим

У 1943 році українка Мокрина та італієць Луїджі зустрілися в австрійському таборі для військовополонених, де провели разом два роки. Після війни їм довелося розлучитися. Через 65 років, в студії телепередачі вони знову побачилися і не могли випустити одне одного з обіймів — цей момент і закарбував скульптор.

2014 рік
«Ленінопад»

Рік, ознаменований не встановленням пам’ятників, а їх демонтажем. Йдеться про знесення пам’ятників Володимиру Леніну, так званий «ленінопад», почалося саме зі столичної Бесарабської площі. Масово люди почали руйнувати пам’ятники «ідолу» Радянського Союзу після повідомлень про загибель активістів Майдану у лютому 2014 року.

2015 рік
Пам’ятник Козаку-переможцю

Пам’ятник відкрили до Дня Незалежності України біля будівлі СБУ на вулиці Володимирській. Козак символізує українського воїна, а двоголовий дракон — Російську Федерацію. «Дракон» стоїть на сході України, а однією зі своїх голів дивиться в бік Криму та поклав на нього свій хвіст.

2016 рік
Пам’ятник Анні Ярославні

Сквер на Львівській площі, названний на честь Анни — доньки князя Ярослава Мудрого та королеви Франції — прикрашає її пам’ятник. Княгиня зображена маленькою дівчинкою, адже народилася і провела своє дитинство саме у Києві.

2017 рік
Пам’ятник «Малюки, що пускають кораблики»

Пам’ятник малюкам-засновникам Києва розташований на Поштовій площі. Діти є прообразами легендарних Кия, Щека і Хорива, які пускають кораблики на стилізованій карті Києва, а поруч сидить дівчинка — їхня сестра Либідь. На свята скульптури символічно переодягають у різні костюми.

2018 рік
Пам’ятник Іллю Муромцю

Скульптуру розмістили на Трухановому острові. Образ богатиря відтворювали за унікальною технологією, що до цього не використовувалася для скульптур такого великого розміру: форми для відливки частин скульптури з металу виготовляли на 3D принтері. Потім всі відлиті 400 фрагментів монументу збирали й зварювали в єдине ціле.

2019 рік
Пам’ятник Ігорю Сікорському

Розташований у Києві в міжнародному аеропорту «Київ» ім. І. Сікорського. Тримається фігура лише на одній точці, ніби відриваючись від землі. Сікорський тримає в руці прототип свого творіння — перший у світі гелікоптер: при сильних поривах вітру гвинти гелікоптера обертаються.

2020 рік
Скульптура Архистратига Михаїла

Скульптура Архистратига Михаїла, який вважається покровителем Києва, стала частиною фонтану. Його відкрили у парку «Володимирська гірка» у День спомину чуда Архистратига Михаїла.

2021 рік
Пам’ятник медикам

Пам’ятний знак відкрили на честь медичних працівників, які загинули, рятуючи життя пацієнтів, уражених COVID-19. Його встановили на території Київської міської клінічної лікарні №4. Саме цей медичний заклад є одним з основних у боротьбі з пандемією у столиці.

Нагадаємо, що з нагоди 30-го Дня Незалежності України «Вечірній Київ» пригадує найголовніші сторінки в історії столиці за останні три десятиліття.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»