Листи з минулого: Музей війни надсилав кореспонденцію через 80 років

Веселка над Музеєм війни. Фото: Музей війни
Веселка над Музеєм війни. Фото: Музей війни

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні презентують особливу виставку присвячену Визвольним змаганням. Про те, чому для цього довелося «позичати» автокран та тягач у військових, та що готують для відвідувачів розповів генеральний директор музею Іван Ковальчук.

Розмова, яка мала стосуватися нової виставки, переросла у багатогодинну екскурсію Музеєм, його фондами та адміністративним корпусом.

«Музей — це не тільки цінні експонати, велична фігура Батьківщини-матері та військова техніка — це великий колектив, який забезпечує зберігання, реставрацію та популяризацію нашої історичної пам’яті. А також ті однодумці та меценати, які нам у цьому допомагають», — розповідає Іван Ковальчук. У Музеї він працює понад 35 років, із 2010-го його очолює.

ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ МУЗЕЙ

Напередодні Дня Незалежності у будівлі, зали якої відремонтували (вперше допомогли меценати) готуються відкрити нову виставку «За волю України!». Це унікальний проєкт для якого речі збирали зархівних музейних та бібліотечних колекцій США та України. Кияни та гості столиці побачать понад 250 експонатів, що розповідають про історію Визвольних змагань початку століття: Січових Стрільців, Української Центральної Ради, УНР, ЗУНР, правління гетьмана Павла Скоропадського, Директорії УНР. Більшість цих документів ніколи не оприлюднювалися, і не відомі не лише широкому загалу, а й історикам. Презентують проєкт киянам і гостям міста із 20-го серпня.

У цій будівлі раніше розміщувалася експозиція «На чужих війнах», наразі її перемістили у фонди, також забрали і переставили на майданчик перед Московською брамою декілька одиниць бойової техніки (основна частина, зокрема вертоліт Мі-24 залишилися на місці). Цікаво, що на ділянку позаду адміністративного корпусу були наклали оком «бізнесмени», але Музею вдалося відстояти свою територію. «Зараз у нас є документи на майже усю нашу землю — майже 13 гектарів», — між іншим пояснює Іван Ковальчук.

Військові допомогли переставити важкі експонати. Тото: Музей війни

Так для того, аби перемістити танки та БМП військові надали 150-тонний кран «GROVE» та платформи для перевезення. Декілька днів співробітники та відвідувачі із цікавістю спостерігали, як «літає» важка техніка.

Іван Ковальчук зазначає, що військові завжди голотів допомогти Музею. Фото: Музей війни

«Ми щиро вдячні командуванню та особовому складу військових частин, які прибули з Чернігівської та Житомирської областей, за допомогу в реалізації масштабної реекспозиції», — каже Іван Ковальчук.

Проте перестановка стосується не тільки експонатів та техніки, як власне, погляду на війну.

Заступниця генерального директора з наукової роботи Любов Легасова оглядає афішу виставки «За волю України». Фото: Наталка Марків

«Цього року музей відзначив 40 років з часу створення. За цей у нас сформовано найбільше зібрання пам’яток воєнної історії України, що налічує понад 400 тис. предметів. Цей унікальний пласт історичних джерел складають артефакти періоду Другої світової війни, а також довоєнної та повоєнної доби. Але, важливо, що у Музеї ми змінили „оптику“ — показуємо не баталістику, а гуманітарний аспект війни», — розповідає заступниця генерального директора з наукової роботи Любов Легасова.

Головну експозицію змінили ще на початку 1990-х років. Тоді на зміну подвигів воєначальників і провідної ролі Комуністичної партії прийшли історії солдатів та цивільного населення на окупованих землях.

СКАРБИ У ФОНДАХ

Іван Ковальчук та Оксана Янковенко запрошують оглянути фонди. Фото: Наталка Марків
Бойові знамена. Фото: Наталка Марків
Кожен годинник має свій номер. Фото: Наталка Марків
Речі, якими користувалися солдати. Фото: Наталка Марків
Трофейні шкатулки та сувеніри. Фото: Наталка Марків
Портсигари та запальнички. Фото: Наталка Марків

Головна зберігачка фондів Оксана Янковенко зауважує, що в усіх музеях відвідувачі найчастіше бачать, можливо, найціннішу, але все ж таки лише незначну частину експонатів. Особливо це актуально щодо фондів таких великих музеїв, як їхній.

«Бойові знамена, карти, нагороди, одяг, взуття, портупеї, планшети, наручні годинники, — все це зберігається у нас та належно реставрується, при потребі, — розповідає Оксана Яковенко, і запрошує до фондозбірні, яка розташована у окремому коридорі адміністративної будівлі, де під сигналізацією і з дотриманням усіх вимог температури та вологості зберігаються раритети.

ТРИ МІЛЬЙОНИ ДОЛЬ

У стінах Музею у 2007-му створений Документальний фонд з обліку людських військових втрат України у Другій світовій війні, що налічує близько 10 тисяч музейних справ та понад 3 млн персональних документів на загиблих та зниклих безвісти воїнів. Ці документи передавали до Києва з військкоматів усієї країни.

На сайті уже викладено 465 339 записів і 564 542 документів. Фото: Наталка Марків
Завідувачка наукового відділу Наталя Філатова у фондах Музею
Через брак паперу деякі довідки під час війни писали на газетах. Фото: Наталка Марків
Через брак паперу деякі довідки під час війни писали на газетах. Фото: Наталка Марків

Хранителька колекції показує залу, зі стелажами до стелі, де зберігаються справи загиблих солдатів. Значна частина цієї документалістики уже опрацьована та описана, але роботи ще вистачає. Деякі свідчення про смерть червоноармійців записані на шматках газети — бракувало паперу.

«У нас на сайті уже викладено 465 339 записів і 564 542 документів (охоплені — Київська, Житомирська, Вінницька, Волинська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Львівська області). Над рештою документів — працюємо, оцифровуємо їх та викладаємо у відкритий доступ», — розповіла завідувачка наукового відділу Наталя Філатова.

З 2006 року у Музей надійшло понад 13 тисяч запитів від українців та іноземців, які хотіли дізнатися про долю своїх рідних чи знайомих. Цьогоріч уже було більше 600 звернень. Шукають інформацію, як звичайні люди, так і наукові та громадські організації — Товариство Червоного хреста, Український інститут національної пам’яті та інші. У багатьох випадках коротенький витяг на декілька слів — це всі відомості, що збереглися про загиблих чи зниклих безвісті червоноармійців. Для оцифрування усіх цих документів Музей має власну студію із технікою.

ЛИСТИ ІЗ МИНУЛОГО

Цікавою є колекція із 1215 листів, які передали до Меморіального комплексу у 2010 році з фондів Технічного музею міста Відня. Ця кореспонденція, датована переважно червнем — липнем 1941року. У свій час їх вивіз німецький офіцер — для того, щоб вивчати настрої на окупованих землях на початку війни. На сьогодні всі епістоли опрацьовані науковцями та взяті на постійне державне зберігання до фондової колекції музею.

На сайті Музею є розповіді про сім’ї, які отримали листи через 80 років після написання. Скрін з сайту Музею війни

Водночас, у музеї наголошують, що навіть через 80 років листи мають дійти до своїх адресатів. Станом на 11 серпня 2021 року вручено копії 676 листів. 41 із них були написані на ідиш, і перебували у такому стані, що їх було надзвичайно важко перекласти. Це вдалося зробити завдяки волонтерам зі США, які знайшли перекладачів. Так стали відомі імена адресатів. Зокрема нащадків однієї родини знайшли в Харкові. Діти працювали на заводі, який при наближені фронту евакуювали у тил, а батьки, швидше за все загинули у Кам’янці-Подільському, коли німці масово розстрілювали євреїв.

До слова, цьогоріч у Києві відбудеться чимало подій, присвячених 80 роковинам трагедії у Бабиному Яру. Історики Музею готують до цієї дати вражаючу виставку «Холокост». Зокрема покажуть унікальний музичний інструмент: піаніно, в якому Праведники народів світу Яким, Поліна та їхні діти Віктор і Валентина Олейниченки ховали від нацистів єврейського хлопчика.

Військові привезли піаніно з Маріуполя. Фото: Музей війни

«Наші захисники допомогли нам привезти це історичне піаніно із Маріуполя до Києва», — зауважив генеральний директор.

СВІДЧЕННЯ ПРО ВІЙНУ НА СХОДІ УКРАЇНИ

Водночас зберігаючи пам’ять про війну, яка минула понад 76 років тому колектив Меморіалу збирає і обліковує артефакти гібридної війни, яка триває на Сході України.

«Перші експонати нам передавали військові безпосередньо із зони АТО та й ми самі їздили на Донбас. Вивчати тему війни дуже травматично і болюче, але, думаю, нашим колегам, які збирали інформацію про війну, що минула — було легше. Зараз ж ми працюємо, що називається, „по живому“, у кожного з нас є історія особистих втрат, коли з’ясовується, що військовий, який передавав нам ті чи інші речі загинув», — розповіла Ірина Коцаб’юк, співкураторка проєкту «Український Схід».

Музейний проєкт «Український Схід» розповідає про російсько-українську війну через автентичні матеріали. Фото: Музей війни
Музейний проєкт «Український Схід» розповідає про російсько-українську війну через автентичні матеріали. Фото: Музей війни
Музейний проєкт «Український Схід» розповідає про російсько-українську війну через автентичні матеріали. Фото: Музей війни

Експозиція «Український Схід» зараз є центральною при вході у головний корпус Музею. Створена за підтримки Українського культурного фонду у 2019-му вона мало кого залишає байдужим. Серед експонатів — прошита кулями швидка, поруч ноші просякнуті кров’ю — на них виносили з-під вогню наших хлопців.

Усі ці речі водночас є доказами війни проти України. Як і важка техніка — модифікації танків та самохідних артилерійських установок, яких не було на озброєнні в українського війська, і які могли потрапити на землю Донбасу тільки з Росії — «гуманітарна допомога братнього народу». Побачити їх можуть усі, хто просто гуляє біля Меморіалу — частина трофейної техніки встановлена біля Московської брами, а один танк встановлений навпроти головного входу до Меморіального комплексу.

Загалом за цей час фондозбірня поповнилася понад 10 тисячами предметів українських воїнів. Вони також розкривають реалії життя цивільного населення, як наприклад гойдалка, посічена уламками снаряда, із дитячого майданчика у «сірій зоні».

На Сході служать капелани — священнослужителі різних віросповідань і конфесій. Фото: Музей війни
На Сході служать капелани — священнослужителі різних віросповідань і конфесій. Фото: Музей війни
На Сході служать капелани — священнослужителі різних віросповідань і конфесій. Фото: Музей війни

Також у Музеї чи не вперше в Україні зробили експозицію присвячену капеланам — військовим священникам, що служать на фронті. Прикметно, що серед них — священники Православної церкви України, Української греко-католицької церкви, протестантів, іудеїв та мусульмани. Загалом із початку російської агресії на Сході України понад 700 священнослужителів та церковних активістів різних конфесій несуть пастирську місію в умовах бойових дій.

До слова, 18 серпня глава УГКЦ Блаженніший Святослав передасть Музею «Золотий Хрест Заслуг» отця Андрія Пшепюрського — духівника Легіону Українських Січових Стрільців. Цю нагороду заснував імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I в 1849 р. для відзначення за заслуги перед країною. Під час Першої світової війни її вручали за хоробрість на полі бою. Нагороду представлять в експозиції «Україна. Незакінчена війна…».

«У нашому Музеї завжди дуже багато іноземців. Їх вражає експозиція присвячена Другій світовій війні, а також те, що вони бачать експонати з війни нашого часу. Можна навіть сказати, що ми працюємо, як контрпропаганда російських наративів про «внутрішній конфлікт», — розповідає завідувач відділу науково-просвітницької роботи Музею Дмитро Гайнетдінов. Він, до речі проводив екскурсію цією виставкою і для Президента України Володимира Зеленського та для делегацій міжнародних організацій та фондів.

Качки живуть у басейні зі скульптурною групою «Форсування Дніпра». Фото: Музей війни
Качки живуть на території меморіалу із весни до осені. Фото: Наталка Марків

ОДА ЖИТТЮ

Усі науковці та співробітники Музею, показуючи «свою» частину роботи у величезному Меморіалі з однаковою теплотою згадують про спільних улюбленців — качок, які в’ють гнізда і живуть у басейні зі скульптурною групою «Форсування Дніпра».

«У нас триває проєкт „Переможемо війну“, що розповідає про людей, які, пройшовши війну, знаходили в собі сили жити далі й надихати інших. Так і наші качки дуже промовисто показують, що життя бере гору навіть там, де, здавалося б, для цього немає умов», — каже Людмила Рибченко, заступниця генерального директора з питань розвитку і комунікації.

До слова Музей працює без вихідних, а у суботу та неділю і святкові дні до 19:00.

Нагадаємо, влада Києва оприлюднила план урочистостей до Дня Незалежності.

Щоб не пропустити цікавих анонсів та розповідей присвячених святу читайте рубрику - # День Незалежності України.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»