Підземне царство Києва: один день зі спеціалістами штольні
Дренажні системи КП «СУППР» протягуються на 70 км уздовж Києва.
Через мальовничі схили Дніпра, столиця завжди під загрозою зсувів. І коли більшість милується видами міста, фахівці КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» (далі — КП «СУППР») ретельно перевіряють стан штолень, аби втримати столичні пагорби.
Журналістка «Вечірнього Києва» провела один день із головним інженером Анатолієм Чорноволом та майстром гірничої дільниці Олександром Сніжком перевіряючи стан однієї зі штолень.
Треба зазначити, що у сферу відповідальності КП «СУППР» входять всі штольні правого берега Дніпра та Вишгорода. Нам пощастило випробувати штольню дільниці №2, що на Подолі. До речі, вона експлуатується з 1977 року.
ЧОМУ ПОТРІБНІ ШТОЛЬНІ
Спочатку Олександр ознайомив нас зі схемою штольні. Її протяжність 740 метрів, але нам вистачить і 100 метрів, аби роздивитися гідротехнічні споруди та зрозуміти функцію їх роботи.
Нам видають спеціальний одяг, завдяки якому можна безпечно знаходитись під землею.
Загалом на дільниці працює 39 робітників, в тому числі — шестеро жінок. Дорогою до штольні головний гідрогеолог КП «СУППР» Василь Боковой розповідає, чому Київ завжди під загрозою зсувів.
«Зсув — це зміщення похилої площини мас ґрунту з вершини або схилу під дією сили тяжіння. Формуються, як правило, на ділянках, які утворені водоопірними та водоносними породами ґрунту (породи чергуються між собою). Вони виникають внаслідок порушення рівноваги в ґрунтах та підстилаючих породах», — розповідає Василь Боковой.
З його слів, це може бути викликано підмиванням водою, ослабленням міцності порід при вивітрюванні та перезволоженні опадами або підземними водами.
«У результаті чого сили зчеплення на поверхні зміщення стають меншими, ніж гравітаційна сила, що діє на масу породи», — каже фахівець.
Небезпека зсувів полягає в тому, що величезні маси ґрунту раптово зміщуючись. І це може призвести до руйнування будівель та споруд, залізничних і шосейних доріг, мостів, трубопроводів та ліній електромереж, систем життєзабезпечення. Зрештою, через це можуть травмуватись чи загинути люди.
«Кілометраж дільниць, які страждають від зсувів по Києві нараховують понад 5 тисяч гектарів і розташовані у районах, що на схилі. Говорю про Подільський, Шевченківський, Печерський, Солом’янський та Голосіївський райони. Завдяки протизсувним спорудам і щоденним перевіркам штолень, місто впевнено стоїть», — розповідає головний гідрогеолог.
70 км київських дренажних систем виконують функцію осушення та підвищують запас стійкості схилу.
«Ще багато століть назад у Києві почали будувати протизсувні споруди. Всі вони потребують постійної експлуатації — це один з успіхів для забезпечення стійкості міста», — каже Василь Петрович.
НЕБЕЗПЕЧНІ ПРОГУЛЯНКИ
Дійшовши до потрібного нам місця, майстер гірничої дільниці №2 Олександр відкриває люк та 10-15 хвилин провітрює дренажну систему. Тим часом говоримо про небезпечні екскурсії під землею.
«У цій штольні сторонніх людей не буває. Тільки два рази за 25 років своєї роботи бачив дигерів (люди, які подорожують під землею, — ред.). Їх тут не буває, бо ця штольня примітивна та нецікава для нового експірієнса шукачам підземелля», — зазначає співрозмовник.
З його слів, екстремали зазвичай бродять дренажно-штольневими системами, які розташовані в центральній частині міста: «Ось там є, на що подивитись: красиві, заплутані шляхи. Плюс дигери можуть час від часу знайти якісь скарби».
Хоча пан Олександр каже, що нічого коштовного не знаходив у штольнях за час своєї роботи, але таки один цікавий досвід був.
«Якось натрапив на документи співробітника СБУ — цілий портфель лежав», — додає він.
І ще раз наголошує — екскурсії по підземним системах КП «СУППР» завжди нелегальні та вкрай небезпечні. І якщо фахівець, який працює у штольнях, екіпірований, ознайомлений з правилами безпеки та має досвід роботи, то стороння людина може в будь-який час розгубитися, почати панікувати або серйозно травмуватись.
«Всі ми сміливі та час від часу випробуємо долю, але якщо на землі в тебе немає страхів, то у підземеллі можуть з’явитися і ніхто не поможе. Ризик вдаритися об що-небудь — 99%, бо висота 1,6 м. Зрештою, і з клаустрофобією також можете тут познайомитись. Але люди не розуміють цього, йдуть самі та ще й інших підштовхують на такі небезпечні пригоди» — резюмує майстер підземний КП «СУППР».
СКРУПУЛЬОЗНІ ПЕРЕВІРКИ КРІПЛЕНЬ
А тим часом штольня провітрилась та можна разом із фахівцем КП «СУППР» йти в систему. Під нами бетонний лоток, на дні якого можна побачити ґрунтові виноси. Пісок вичищають лопатою у бадді та підіймають вгору. Кріплення штольні складається з 4 залізобетонних елементів (балок). Один елемент кріплення важить 80 кг. Щоб замінити його, потрібно чимало зусиль.
«Праця у штольні полягає в тому, аби детально перевірити стан всіх кріплень — а їх сотні — на якість та міцність. З ліхтариком шукаємо тріщини та простукуємо кожну», — розповідає Олександр.
Перевірка 100 м штольні займає 6 годин 36 хвилин.
«Це галерея. Суть її така ж як у штольні, але вона будується у кріпких породах та через наскрізні фільтри збирає воду з більш насичених ґрунтів. Замість кріплення балок — в неї блоки», — доповнює він.
Така конструкція зможе простояти ще довго та вберегти Київ від зсувів.
«Перш ніж спуститися вдягаю светр, бо температура тут завжди 15 градусів тепла. Упродовж дня це досить низька температура, хоча іноді влітку це добрий спосіб освіжитися», — зауважує Олександр.
На обід фахівці виходять у місцеву їдальню. Палити під землею заборонено — тут дуже слабке вентилювання повітря що може призвести до великої концентрації шкідливих газів.
Нещодавно, директор КП «СУППР» Анатолій Бойко розповів «Вечірньому Києву» все про схили Києва, на яких знаходяться знамениті об’єкти, в тому числі — Скляний міст, Алея художників, Музей голодомору та інші.
Фото: Даша ГРИШИНА
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»