Як у Києві укріпили схили гір

— Зима, що минула, чесно кажучи, нас порадувала: сніжна, морозна. Ми вже всі почали забувати, що так буває, — розповідає Анатолій Григорович Бойко.— Але тим, хто протистоїть зсувам, це на краще, тому що грунти добряче промерзли й не вбирали багато вологи, а сніги танули повільно. Отже й загроз опливів грунту, тим більше — зсувів, не трапилося. Мали лише 3 місця, де сталися незначні просідання. Якщо згадати березень 2013 року з катастрофічним снігопадом, то тоді було більше 100 проблемних місць на схилах.

За цьогорічну зиму почистили штольні, дренажі, поверхневі лотки для пропуску талої та дощової води. Постійно слідкуємо за станом схилів. Але останні років п’ять травневі та червневі аномальні зливи завдають багато проблем. Особливо в центрі столиці, адже там занадто перевантажуються системи відводу води. Це район Львівської площі, Кудрявський узвіз та Киянівський провулок. Справа в тому, що там понад всякий здоровий глузд забудовані й вкриті асфальтом території, дуже мало газонів, воді немає куди всмоктуватися, дренуватися в землю. І сотні кубометрів води мають потрапити в систему, яка збудована 30 — 40 років тому. Такій кількості води складно одразу стекти, тому система переповнюється за 10 хвилин. Поділ, Солом’янка, центр — їх нижні вулиці після залпових злив не можуть пропустити воду по 10 — 15 годин, а на дорогах залишається багато розмитого грунту.

А от система галерей та штолень, що на балансі СУППР, може накопичувати воду багато годин без всяких проблем. Вздовж всієї Набережної на Подолі є велика кількість наших об’єктів, що виводять дренажні води у Дніпро. Скажу ще: дренажні системи, які обслуговує СУППР, простягаються від вулиці Западинської на Куренівці до КончаЗаспи.

— Де нині ведуться роботи, щоби убезпечити схили від зсувів?

— Їх завершують біля сумнозвісного озера Глинка, на вулиці Нижньоюрківській та біля Пішоходного мосту через Дніпро. Так, роботи ведуть довго, але там дуже великий обсяг і складна інженерія. Їх виконуємо не ми. З кінця 2012 року СУППР перестав бути замовником протизсувних робіт. Тепер це завдання «Київбудреконструкції». Нам залишили 5 виробничих дільниць для поточної роботи з нагляду, експлуатації та ремонту на 880 об’єктах у 5 районах столиці. Ми працюємо тільки на правому березі столиці і в …Межигір’ї. Там з часів ЦК КПУ, коли почали будувати дачі для компартійних робітників, СУППР провів багато протизсувних робіт, і дільниця залишилася. Деякі роботи, але не весь комплекс, ми виконували, коли будувався маєток Віктора Януковича. Туди залучили сторонніх потужних інженерів, проектантів, створена була своя виробнича (протизсувна) дільниця.

— А на набережній Дніпра з 1981 року ви ж переробили всю систему? Це був останній глобальний проект спецуправління?

-1981-1996 рр. була збудована потужна й надійна система на набережній та ще й з підпірними стінами, довжиною 7,8 кілометра: від Річкового вокзалу до Наводницького парку. За останні 7 років повністю виконали складний комплекс інженерних робіт по вулиці Радченка. Тепер тій локації нічого не загрожує. Нині завершується створення проекту для укріплення схилів в районі Батиєвої гори.

— Чи надійно укріплені схили Володимирської гірки біля скляного мосту, Алеї художників?

-Так, вони є абсолютно безпечними. На схилах біля нового скляного пішохідного мосту, на ділянці біля алеї художників та нових сходів від Національного історичного музею до вулиці Гончарної виконали гігантський обсяг робіт, перехоплювали воду зливостоками, дренажами, лотками в різних рівнях, підпірними стінами — габіонами. Особлива увага була Володимирській гірці з її стрімкими ухилами і Хрещатим горам біля Арки дружби народів. Тут схили укріпили ще й спеціальними конструкціями з паль. В цьому районі ми постійно слідкуємо за 8 об’єктами.

Нині дуже потужна реконструкція проводиться на Пейзажній алеї. Її основна суть не дуже помітна киянам, бо вона — в інженерних комунікаціях, укріпленні й водовідведенні зі схилів гори. Єдине, що можуть побачити туристи — те, що ми сховали під землю тамтешню трансформаторну підстанцію. А ще там у нас 6 складних об’єктів, роботу над якими ми вже завершуємо.

— Раніше чимало турбот викликав зсувний цирк біля Маріїнського палацу. В якому стані тепер знаходиться схил?

-Там цікава історія. Наприкінці 90-х років минулого тисячоліття просували два проекти для небезпечних й крутезних пагорбів — від площі Конституції, що перед Маріїнським палацом, до стадіону «Динамо». За одним проектом хотіли розчистити територію між стадіоном і Парковою дорогою, укріпити її якось, не дивлячись на перепади висот, і зробити пішохідну зону. Другий проект був ще «кращий»: збудувати під схилом, що стоїть майже під 90 градусів, підземний паркінг. Там треба було прибрати тисячі дерев, проти чого, на щастя, повстали екологи. І ми перехрестилися. Але виконали весь необхідний комплекс протизсувних робіт: побудували дренажну підземну галерею від Містка закоханих до Козловської лікарні, забили фільтри. Збиралися ще тяжами закріплювати, але стало видно, що схили стабілізувалися. Тепер постійно слідкуємо за об’єктами за допомогою приладів. Ще дуже допомогло те, що на Печерську біля краю гір замінили старі водопровідні комунікації та теплотраси, які постійно протікали й перенасичували схил водою.

— Складні вологі грунти й схили біля Музею голодомору. Там ще й друга його черга будується…

-Дуже важливий соціальний проект, який має бути завершений до 90-х роковин Голодомору в Україні у 2023 році. Там спорудили 10 складних штолень та дренажів. І це було ще у 2008 році, коли завершували першу чергу будівництва. Протизсувна система, що відводить воду від цих пагорбів, починається біля церкви Андрія Первозванного й завершується біля Києво-Печерської лаври. Тут у нас все впорядку, а інженери й будівельники акуратно будують нові музейні приміщення, дотримуючись всіх наших вимог. Не дозволено перевлаштовувати жодну дренажну систему, адже багато роботи провели, щоб зібрати воду з цих непростих схилів.

Як еталон правильно виконаних заходів, яким не зашкодила подальша забудова, я завжди згадую локацію на Печерську — Царське село, вулицю Старонаводницьку. У 80-х роках минулого століття там інженери виконали дуже технологічно грамотний проект протизсувних та укріплюючи робіт, розвели дренажну і зливову системи. І тільки через 2 роки по їх закінченні, почалося будівництво житла, забурювалися палі під будинки так, щоб не пошкодити новостворену протизсувну систему. От в тому місці нам трапилася єдина наша «цінна історична» знахідка: з глибини 28 метрів (!) ми дістали гігантський майже круглий валун. Він і нині прикрашає подвір’я СУППР.

— А з ким вам найважче працювати?

— Навіть не працювати… Мабуть спілкуватися… У 2017 році перед початком конкурсу Євробачення у Києві, нам дали завдання почистити від написів стіни набережної, від сили силенної яскравих каракулів. Ми це все відшкрібали, здирали за допомогою піскоструйного апарату, сперечалися з киянами, яким ми заважали відпочивати…І що тепер? Все знову замальовано.

Кілька разів виловлювали групи «художників», одного разу навіть іноземці трапилися. А ще маємо проблеми з викраденням кришок колодязів, якими закриті наші підземні комунікації. Це дуже небезпечно для оточуючих. Є проблеми з діггерами, і тими, хто водить екскурсії нашими підземними об’єктами. Зі значною частиною «екскурсоводів» довелося познайомитися й знайти спільну мову. Мандри штольнями та галереями СУППР можуть дуже швидко завершитися трагедією. Люди не просто заблукають, а можуть впасти з висоти 5 — 6 метрів на інший рівень галереї, тому що системи під землею знаходяться на різних висотах. Біля набережної, наприклад, 30 метрів перепаду. Проте, шукачі пригод там часто намагаються увійти до штолень. А коли раптом розпочнеться потужна злива, то під землею відбувається катастрофа. Я сам був свідком того, як вода у камері, яка має площу 7-10 квадратних метрів, піднімається за 40 — 50 секунд! Й немає як врятуватися. Тому не варто намагатися потрапити у підземелля столиці. Нагадаю, що всі входи до штолень та підземних галерей надійно закриті. Ламати двері та люки — кримінальний злочин.

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»