Влада Литовченко: Від супермоделі до директора заповідника

Влада Литовченко розповіла «Вечірньому Києву» про свої пріоритети у професії
Влада Литовченко розповіла «Вечірньому Києву» про свої пріоритети у професії

Перед 8 березня говоримо з жінками про їх кар’єру та успіхи. Директор Вишгородського історико-культурного заповідника, в минулому — знаменита модель, і успішний менеджер модельного бізнесу, ініціатор і менеджер багатьох культурних і міжнародних проєктів, киянка Влада Литовченко розповіла «Вечірньому Києву», як стала керівником заповідника і що надихає її у роботі нині.

-Раніше всіх особливо цікавило світське життя, мода. Про мене в основному писали як про модель і бізнесвумен, але я з 6 років займалася музикою і закінчила Київське музичне училище ім. Глієра та Одеську консерваторію по класу фортепіано, — розповідає Влада Литовченко. — За фахом я викладач музики, і 6 років пропрацювала у школі № 253. Скільки себе пам’ятаю, була в мистецтві й у вирі культурних подій.

Натепер Влада Володимирівна — кандидат історичних наук, Голова Міжнародного Фонду культурного співробітництва, Радник міністра з питань сім’ї, молоді та спорту (2007—2012 рр.), доцент Міжнародного університету «Україна», курс «Всесвітня спадщина ЮНЕСКО», лауреат «Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Знакова постать». З 2016 року очолює Вишгородський історико-культурний заповідник.

-У модельне агентство потрапила випадково — прийшла туди за компанію з подругою. Стала моделлю, але суміщала цю роботу з посадою менеджера агентства. Виграла конкурс краси «Міс Україна-1995». Потім було й власне агентство «Karin MMG» (Karin Model Management Group), яким я займалася з 1998 по 2009 роки. В моєму списку в ті роки й фото-, відеозйомки, адже була обличчям п’яти торгових марок «Osmany Laffita», «Dr. Sante Rozarium», «Євген Фененко», «М’яке золото», компанії «Ягуар» в Україні. Знімалася у кліпах. І мода, і фото — це все грані сучасної культури України. Я пробувала себе в різних іпостасях, фрагментах, і з культури ніколи не виходила. Зараз всі ці знання, навички, що отримала, підкріплюють мене як фахівця.

Презентації проєкту «Борщівська сорочка. Традиції та сучасність», куратор проєкту Влада Литовченко.

-Закінчення Дипломатичної академії при МЗС України, аспірантури, захист дисертації «Роль ЮНЕСКО в охороні та збереженні культурної спадщини в Україні» остаточно надали мені чіткого розуміння, чим потрібно займатися у житті далі, — пояснила Литовченко. — Тому на сьогодні я тут, у Вишгородському історико-культурному заповіднику, на мало вивченій території Вишгородщини й Київського Полісся, які досі бережуть незліченні скарби історії та культури. Прийшла сюди працювати у 2016 році як кризовий менеджер, здобувши перемогу у конкурсі. Довелося навіть пережити брудну інформкампанію проти себе, хоча мала науковий ступінь кандидата історичних наук. Коли приступила до роботи, виявилося, що частина співробітників на робочих місцях змушені перебувати у будівельних касках тому, що зі стелі реально відвалювалися шматки. Мені не було куди відступати, і я вирішила показати всі свої можливості й бажання працювати. Кризу у заповіднику ми з колегами давно подолали, бо тут працюють дуже самовіддані й чудові фахівці. А я настільки захопилася роботою і тим, що можна зробити задля історичної науки на цій території й вивести її в топові дестинації, що не уявляю себе більш ніде. Завдяки тісній співпраці з управлінням культури та Київською обласною радою нам вже багато чого вдалося зробити.

З Раїсою Недашківською після зйомок для презентації
Катерина Кістень розповідала про старовинну школу
З Наталею Сумською після роботи над електронною презентацією
Ольга Сумська та Віталій Борисюк після зйомок

Для того, щоб промаркувати просторові об’єкти заповідника і через QR-код донести інформацію для відвідувачів, Влада Литовченко організувала своїх друзів. Приїхали на допомогу Раїса Недашківська, Ольга та Наталя Сумські, Віталій Борисюк, Анатолій Гнатюк, Катерина Кістень, скульптор Олег Пінчук — всього 24 видатних артисти, історики, поети, археологи на волонтерських засадах записали відеопрезентацію про кожний з об’єктів заповідника.

— А ще відтепер видання Вишгородського історико-культурного заповідника можна читати із сайту у форматі інтерактивної книги. Ми презентували діджиталізований розділ «Бібліотека ВІКЗ» нашого сайту: https://vikz.org.ua/biblioteka_vikz.html.

Минулого літа на півночі Київщини працювала експедиція, що досліджувала бортництво

Діджиталізація та пошуки нових форм залучення людей та їх просвіта — це сучасна необхідність, особливо якщо зараз через коронакризу обмежені можливості подорожувати. Проте, торік ми змогли провести експедицію, дослідити, задокументувати й створити крім звичайної, ще й віртуальну експозицію, а всі матеріали з бортництва Київського Полісся (докладніше дивіться тут) долучити до спільного дослідження від України. Тепер моя мрія додати нашу українську частку до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Бачу, як розвиватиму об’єкти Вишгородського заповідника, чим наповнюватиму експозицію. Свою ідею про дослідження прадавніх способів виготовлення човнів й створення довбанок — човнів з цілого стовбура дерева, яке було поширене на нашій території, багатій водними об’єктами, вже почала втілювати. Тепер у нас є репрезентативна колекція старовинних човнів.

У заповіднику збарігають культурні традиції та залучають всіх охочих

-Нині я живу роботою у Вишгородському заповіднику, пов’язую своє майбутнє тільки з роботою тут. Хочу втілити ще ряд проєктів та ідей, які поки не варто розкривати, — говорить Влада Литовченко.

Раніше «Вечірній Київ» розповідав про те, як в період коронакризи виживають регіональні музеї й переходять на електронні сервіси. А також про те, які експедиції провів заповідник у Вишгороді.

Всі фото використані у матеріалі надані Владою Литовченко

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»