Мільйон замість ділянок та виплати на дітей: як київська влада підтримує родини загиблих атовців

Щомісяця неповнолітні діти загиблих захисників-киян отримуть близько 6700 грн
Щомісяця неповнолітні діти загиблих захисників-киян отримуть близько 6700 грн

Сумна статистика свідчить, що станом на сьогодні війна забрала життя майже чотирьох сотень киян. За кожним із загиблих залишились дружина, матір, діти –  часто двоє-троє, а й той більше.

Після важкої втрати їм усім доводиться вчитись жити без синів, братів, чоловіків та батьків,  які часто були основними годувальниками в родинах та надійним тилом…. 

Журналістка «Вечірнього Києва» дізналась, як міська влада підтримує родини загиблих та чи достатньо допомоги для достойного життя. 

З чим звертаються

Вже третій рік у столиці працює Київський міський центр надання допомоги учасникам АТО. Щодня сюди приходять і телефонують десятки тих, для кого війна стала минулим чи теперішнім. 

Власне тут працює цілий відділ, який консультує учасників бойових дій АТО/ООС та рідних загиблих атовців-киян. Важливо, що працівниками цього відділу є також вдови, матері вбитих Героїв та самі ветерани. Втративши своїх найдорожчих чоловіків і побратимів, вони як ніхто знають, як підтримати родину після смерті близьких і максимально захистити від бюрократичної тяганини. 

Серед «найпопулярніших» запитів, з якими сюди звертаються кияни, –  виділення земельних ділянок, отримання житла, оздоровлення в санаторіях. Уточнюють також нюанси з пільгами на комунальні послуги та нарахування пенсій. 

«Консультації починаються з ранку і закінчують пізно ввечері, або й не закінчуються взагалі. Нам можуть подзвонити і в 03:00 ночі. З початком весни запитують про оздоровлення та реабілітацію; у серпні багато питань щодо вступної компанії дітей атовців, а перед Новим Роком – популярні запити про святкові розваги та подарунки», - розповідає «Вечірньому Києву» керівниця інформаційно-консультативного відділу Центру Ірина Міхнюк, дружина загиблого Героя України Олега Міхнюка.

Ірина Міхнюк влітку 2014-го втратила на війні чоловіка Олега - громадського діяча, ветерана війни в Афганістані, активіста Революції Гідності та Героя України (посмертно)

Свою діяльність жоден із п’яти працівників відділу не називає роботою – лише «способом життя». Мовляв, без розуміння і віддачі у їхній сфері не обійтись. 

 «У нашій команді зібрались дуже віддані люди. Ми самі пройшли усі бюрократичні процедури і сьогодні консультуємо на власному прикладі. Це не пусті розмови, а щире бажання допомогти і підтримати. Зрештою, ми досі продовжуємо варитись у цьому чані. Тому знаємо, як краще і, головне, швидше розв’язувати питання. І наше завдання, щоб ті, хто до нас звертається з криком про допомогу, - отримали потрібну інформацію і супровід», - зазначає начальник сектору по роботі з учасниками АТО Андрій Шершиков, який свого часу був на передовій. 

Працівники Центру щодня консультують десятки ветеранів і рідних загиблих

Щорічна допомога, компенсація надгробка, майже мільйон за землю….

Втім, це тепер родинам загиблих є, за чим звертатись. Шість років тому – коли бойові дії на сході тільки починались – рідні перших загиблих мусили самостійно знаходити шляхи, аби отримати підтримку. Оскільки ані держава, ані Київ, зокрема, не були готові до таких подій. 

«Сьогодні ж столичну програму для родин загиблих та померлих учасників бойових дій АТО/ООС  називають однією з найкращих в Україні. І навіть – флагманською», - наголошує начальниця сектору по роботі з родинами загиблих киян-учасників АТО Зоряна Кузьміна, яка втратила свого чоловіка влітку 2014-го.  

Для порівняння - раніше членам родини виділяли 2500 грн щорічної допомоги. Сьогодні кожен член родини загиблого раз у рік отримує від міста 25 000 грн фінансової підтримки. 

«Зросли також виплати на поховання – із 2500 до 5000 грн кожному члену родини. А програмою «Турбота. Назустріч киянам» передбачена компенсація на надгробний пам’ятник – до 50 тис. грн. Сьогодні місто подбало про те, аби ці кошти родина могла отримати без суттєвих зусиль. Достатньо лише надати підтверджувальні документи», - розповідає Ірина Міхнюк. 

Збільшились суми, які отримують щомісяця неповнолітні діти загиблих Героїв. Або діти віком до 23 років, які здобувають освіту на денній формі навчання. 

«З 2018 року  на дитину виплачували близько 3000 грн. Сьогодні розмір допомоги складає три прожиткових мінімуми – сьогодні це близько 6700 грн. Важливо, що сума буде збільшуватись пропорційно до розміру прожиткового мінімуму», - повідомила Міхнюк. 

Київ першим в Україні забезпечив виплату щомісячної допомоги непрацездатним батькам; дружинам чи чоловікам, які є особами з інвалідністю 1,2 чи 3 групи; повнолітнім дітям (які мають статус особи з інвалідністю з дитинства ) загиблих учасників АТО-киян, полонених та зниклих безвісти. Із середини серпня цього року їм виплачують по близько 5000 грн.

Місто також запровадило механізм грошової компенсації за земельні ділянки, які згідно з законом мають право отримати родини загиблих та померлих учасників бойових дій АТО/ООС.

 Нині кожна родина замість землі може одержати компенсацію у розмірі 400 прожиткових мінімумів – тобто 908 тис. грн. Ця сума, як запевняють у місті, відповідає ринковій вартості землі у столиці під будівництво. У жовтні Київський міський голова Віталій Кличко повідомляв, що гроші замість землі нарахували вже близько десятьом сім’ям. 

Члени сімей загиблих мають право на компенсацію вартості стаціонарного лікування. Кошти відшкодують, якщо вони лікуються у відомчих, державних, комунальних закладах охорони здоров'я на території України.

Зокрема, діток учасників АТО без черг влаштують в комунальні дитсадки,  для них передбачене пільгове харчування у школах та оздоровлення в санаторіях України. 

До речі, у серпні цього року з ініціативи Центру у столиці заклали капсулу на місці майбутнього Меморіалу загиблим киянам.

Від відчаю до стабільних соцвиплат

Сьогодні родичі загиблих киян-атовців впевнено кажуть, що почувають себе захищеними.  На відміну від 2014-2015 років, коли Україна ще не мала напрацьованих механізмів підтримки.

 «Я дружина афганця, який частину свого життя до АТО присвятив соціальному захисту тих, хто воював в Афганістані, і їхнім родинам. А коли сам загинув в серпні 2014-го в АТО, я не знала, що мені робити і куди звертатись. У відчаї доводилось оббивати пороги військкомату, соцзахисту. Лише через пів року вдалось виробити пенсію нашій неповнолітній дитині. На щастя, сьогодні все інакше і є напрацьована дорожня карта, у якій максимально детально прописано алгоритм дій. І я неймовірно радію, що долучилась до цього», - запевняє Ірина Міхнюк. 

Погоджується з нею і Зоряна Кузьміна. Її чоловік - Дмитро Кузьмін – улітку 2014-го пішов добровольцем на передову у складі батальйону «Донбас», і загинув. Без батька залишились двоє синів - 4 і 7 років… 

Після смерті чоловіка Дмитра, Зоряні Кузьміній довелось самостійно виховувати двох їхніх синів

«В мене тоді світ розпався на атоми. Мені нічого абсолютно не хотілось, а потрібно було думати про дітей, заробляти гроші. В мене був прекрасний чоловік, тому без нього нам було у всіх сенсах дуже важко. Але я дякую місту, меру Кличку особисто, які потурбувались про нас. Сьогодні мої діти мають можливість відвідувати гуртки та секції, оскільки більшість їх в місті Києві працює на комерційній основі, навчатись у приватній музичній школі, відвідувати приватні заняття з іноземних мов. Вони задоволені, а я спокійна за їхнє майбутнє. Бо ми живемо в матеріальному світі і, на жаль, без фінансового захисту було б дуже важко», - каже Зоряна Кузьміна. 

Довідка: учасники бойових дій та їхні родини можуть звертатись у Київський міський центр допомоги учасникам АТО за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36 та Хрещатик, 25, з понеділка по п’ятницю  з 9:00 до 18:00. Консультацію можна отримати також за телефоном: (044) 202-76-93, 0 800 300 633 (безкоштовно по Україні) або написавши на e-mail: ato.kbu@gmail.com чи на Facebook-сторінку Центру.

Раніше «Вечірній Київ» публікував інтерв’ю з директором Центру допомоги АТО Георгієм Кунахом, – про послуги, які надає установа, важливість психологічної реабілітації та можливості для бійців, які живуть в столиці.  

Також ми розповідали на прикладі історії АТОвця Володимира Корпусенка, який пережив контузію, - про невідворотні наслідки війни та про важливість вчасної реабілітації.

А про важливість психологічної допомоги ветеранам, особливості бойового стресу та про те, чому важливо бути уважним і терпеливим до рідних, які повертаються з фронту, - розповідав в інтерв’ю у психолога Родіона Григор’яна.