Штепсель без Тарапуньки: зустріч у Києві на все життя

Штепсель без Тарапуньки: зустріч у Києві на все життя

Одного разу Сергій Михалков отримав пропозицію, від якої не зміг відмовитися: замовлення на гімн Православної Русі від Патріарха Московського Пимена. Співпраця з церквою була тоді під забороною, але перед спокусою достойного гонорару – і без співавторів! – класик жанру не встояв. За ним заїхали на чорному «ЗІМі» двоє поважних бородатих ченців...

Це були найкращі радянські пранкери –Тарапунька і Штепсель.

Юхим Березін народився в Одесі 11 листопада 1919 року, його батько продавав квитки в цирку, а єврейська мама займалася домом і дітьми, Фімою і Марком. Смішний і артистичний з дитинства, Юхим поїхав до Києва вступати до театрального інституту імені Карпенка-Карого. Водночас з іншого боку України, з Полтави, сюди ж приїхав його одноліток, Юрій Тимошенко.

Існує декілька версій про те, як саме вони розпочали працювати разом. За академічною, кардинально несхожих хлопців помітили й поставили в пару їхні поважні викладачі – Наталя Ужвій і Амвросій Бучма. За іншою, юні актори перетнулися на студентському «капуснику». За найбільш конкретною, коли Юхим Березін на іспиті виступав у комічному етюді «Мисливець і лебідь» (ясна річ, він зображав лебедя), до нього підійшов Юрій Тимошенко зі словами: «Якщо ми вийдемо на сцену вдвох, сміху в залі буде вдвічі більше»!

Інститут вони закінчили в 1941 році.

Практично всю війну Березін і Тимошенко провели на «гастролях» – у складі Ансамблю пісні і танцю Південно-Західного фронту: спочатку відступали з радянською армією до Сталінграда, потім наступали до Берліна. Персонажів дуету звали тоді кухарем Скалкіним і лазенщиком Мочалкіним. Тарапунька і Штепсель, сільський міліціонер і дотепний майстер-електрик, з’явилися вже після війни, у 1946 році.

Вони були неймовірно популярні. Автори двомовних реприз Тарапуньки і Штепселя – і самі актори теж – ретельно добирали ті українські слова, які були б співзвучні з російськими і зрозумілі будь-де на теренах СРСР. А гастролював комічний дует в режимі нон-стоп, даючи за рік близько тисячі вистав – тобто в середньому по три на день, до того ж вони знімалися у фільмах, вели конферанс. Народ любив Тарапуньку і Штепселя настільки, що їх була змушена любити і влада, дозволяючи критикувати радянську дійсність: втім, Тарапунька і Штепсель не заривалися ніколи, не перетинали межу.

«Мозком» їхнього дуету був саме Юхим Березін, якого в дружніх колах називали «ребе». Як згадували близькі, всі непевні моменти у спілкуванні, наприклад, з чиновниками від мистецтва вирішував саме він, дипломатичний і стриманий. Тоді як Тимошенко, приміром, міг кому завгодно заїхати по пиці за почуте слово «жид». І коли йому одному запропонували звання Народного артиста УРСР – ясна річ, Березіна викреслили через національність, – Тимошенко відмовився категорично; це звання вони через деякий час отримали вдвох.

А ще Штепсель з його ідеальною пам’яттю завжди бездоганно знав тексти їхніх з Тарапунькою реприз. І коли партнер забував слова – а таке нерідко траплялося – підказував невимушено: «Кажется, ты хотел мне сказать, что...»

Живучи в Києві, Юхим Березін усе-таки залишився на все життя одеситом. Він вирішував в українській столиці численні проблеми своїх одеських родічів і друзів, а його мати в Одесі з гордістю заявляла скрізь: «я – мама Штепселя!». Сам Березін був відданим сім’янином, щиро кохав свою дружину Розіту, яку звав Розочкою, ростив із нею двох дітей, вони їздила разом на гастролі. Олександр Каневський, молодий автор реприз Штепселя і Тарапуньки, згадував, як одного разу дует репетирував номер з акробатичними елементами і танцями. Штепсель забіг до дружини по нову сорочку – та, що була на ньому, вимокла від поту. Розіта показала цю сорочку дітям: «Так наш папа зарабатывает деньги!».

В певний момент Юхим Березін вирішив, що з нього досить заробляти гроші саме так. Дует розпався, Березін пішов працювати режисером у театр ім.Лесі Українки. Але довго Штепсель без Тарапуньки і Тарапунька без Штепселя не витримали – знову почали виступати разом.

Під час гастролей в Ужгороді в 1986 році Юрію Тимошенку на сцені стало погано, і його відвезли до лікарні з інфарктом. Він лікувався місяць і, здавалося, одужував – але коли партнер приїхав забрати його, впав на порозі палати і вже не встав. На похороні друга, з яким вони провели разом сорок років життя, Юхим Березін вимовив: «Если бы ты знал, как много я хотел тебе сказать, но сегодня я забыл текст. Впервые в жизни...».

Штепсель прожив без Тарапуньки ще майже два десятки років. Спочатку виступав з меморіальною програмою «Штепсель о Тарапуньке», але це було надто важко для нього. Зрештою він пішов зі сцени.

Юхим Березін дуже любив Київ і не хотів нікуди їхати звідси. Але його дочка Анна з чоловіком, актором Леонідом Каневським, емігрували до Ізраїлю і запросили батьків до себе в гості. Тут в Юхима Йосиповича стався сердечний напад, і ізраїльські лікарі категорично заборонили йому переліт літаком. Так Юхим Березін з Розітою залишилися в еміграції. В Ізраїлі актор відсвяткував свій 75-річний ювілей, а потім сказав своєму давньому автору Олександру Каневському: «Я больше не выйду на сцену. Не хочу быть смешным...»

Юхим Йосипович Березін помер у Тель-Авіві 29 травня 2004 року.

Нагадаємо, «Вечірка» продовжує низку публікацій від Яни Дубинянської про акторів, письменників, громадських діячів нашого міста.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал "Вечірнього Києва" в Telegram та Facebook.

Фото і відео із відкритих джерел.