Київська «космобіологія» Єлизавети Кордюм

Вона народилася в Києві 3 листопада 1932 року. Пережила війну і евакуацію, рано втратила батька. Мати Лізи, Олена Вісюліна, була жінкою непересічною: донька столяра, вона закінчила гімназію в рік революції і вступила на природниче відділення Київських жіночих курсів, стала вчителькою, але не зупинилася і пішла вчитися далі, до аспірантури, згодом стала доцентом кафедри ботаніки Київського педагогічного інституту. На її честь навіть названа квітка – Jurinea helenae.

Олена Дмитрівна часто їздила в експедиції і зазвичай брала дочку-школярку з собою. Про сумніви і важкий вибір професії для Єлизавети, мабуть, не йшлося – вона точно знала, чого хоче в житті.

1950 року Єлизавета Кордюм закінчила школу з золотою медаллю і вступила до Київського державного університету ім. Шевченка, на біолого-грунтознавчий факультет. Закінчила його через п’ять років з відзнакою, за спеціальністю «ботаніка». І пішла працювати молодшим науковим співробітником до Ботанічного саду імені Фоміна при Київському університеті.

З рослинами вона прожила все життя.

Її кандидатська дисертація – молода дослідниця написала цю роботу, навіть не вступаючи до аспірантури, – мала назву «Сравнительные эмбриологические исследования семейства лютиковых». Докторську – «Сравнительная эмбриология и цитология видов зонтичных в связи с их филогенией и эволюцией» - Єлизавета Львівна захистила в Ботанічному інституті АН СРСР у Ленінграді всього в тридцять шість років. На той час вона вже працювала в Інституті ботаніки АН УРСР, а трохи згодом стала там завідувачкою відділу цитології.

Ще в університеті Єлизавета познайомилася з ровесником Віталієм Кордюмом, тоді студентом, а згодом світилом української генетики, забороненої науки за сталінських часів. Вони одружилися, виростили сина і дочку – колеги, однодумці, однаково успішні у дотичних наукових сферах.

А на початку сімдесятих в житті Єлизавети Кордюм з’явився космос.

Космічна ера набирала обороти. В середині сімдесятих космос здавався над-ідеєю, здатною об’єднати людство. Навіть непримиренні супротивники СРСР і США у 1975-му запустили спільний грандіозний проект «Союз-Аполлон»,  відомий також як «рукостискання в космосі». На борту радянського корабля, який стикувався у космосі з американським, були і рослини Єлизавети Кордюм.

Вона вивчала вплив факторів космічного польоту, насамперед мікрогравітації, на метаболізм рослин на клітинному та молекулярному рівнях, функціонально- структурні зміни у стресових умовах, процеси адаптації. Експерименти проводилися на біосупутниках, космічних кораблях «Салют» і «Союз», орбітальних станціях «Союз» і «Мир». «Хлорела-1» - спільний радянсько-чехословацький експеримент, «Азолла» - радянсько-в’єтнамський, «Цитос» - радянсько-французький: всього професорка Кордюм взяла участь у 48 космічних експериментах.

Вона продовжила свої дослідження і в незалежній Україні – незважаючи на всі труднощі дев’яностих. Саме Єлизавета Кордюм стала науковим керівником спільного українсько-американського експерименту за програмою «Шатл» на американському космічному кораблі «Колумбія»,  що на ньому полетів у космос перший і поки що єдиний український космонавт Леонід Каденюк.

Л.К. Каденюк виконує науковий експеримент з космічної біології

Експеримент готували три роки силами п’ятьох науково-дослідницьких інститутів. Леонід Каденюк, військовий льотчик за освітою, декілька місяців слухав лекції і працював в Інституті ботаніки ім. Миколи Холодного під керівництвом Єлизавети Львівни, аби масовано вивчити бодай основи космобіології. Із собою в польот він узяв сою, ріпак і мох – щоб спостерігати за їхнім розвитком в умовах невагомості. До речі, серед дублерів Каденюка була Надія Адамчук, космобіолог, яка саме писала кандидатську дисертацію під керівництвом Єлизавети Кордюм. Проте полетів усе-таки чоловік без біологічної освіти – та з ретельно підготованим експериментом, ясна річ, упорався.

-Завдання космічної біології — з’ясувати, як гравітація впливає на живі системи, - розповідала в інтерв’ю Єлизавета Львівна. – Це дуже потрібно, оскільки без того неможливо розробляти технології контрольованих екологічних систем життєзабезпечення. Нині ведуться плани польоту на Місяць, на Марс, а там мають працювати такі системи. Тому ці знання потрібні для практичних цілей — для розробки технологій».

Єлизавета Кордюм опублікувала понад 400 наукових праць, в тому числі одинадцяти монографій. Вона створила наукову школу української космобіології, підготувала вісімнадцять дисертантів, брала участь у десятках міжнародних конференцій і проектів.

3 листопада Єлизаветі Львівні Кордюм – вісімдесят шість років.

Нагадаємо, «Вечірка» продовжує низку публікацій від Яни Дубинянської про акторів, письменників, громадських діячів нашого міста.