Світло під землею: як в листопаді 1960 року відкривали київське метро
Гортаючи сторінки газети «Вечірній Київ», ми знайшли серію публікацій, присвячених відкриттю перших станцій столичної підземки.
У листопаді 1960 року столиця України остаточно увійшла до переліку міст із підземним транспортом, ставши третім містом у Радянському Союзі з власним метрополітеном. «Вечірній Київ» присвятив цій події урочисті розвороти, назвавши роботу метробудівців справжнім подвигом підземних трас.
Перша черга мала довжину трохи більше як 5 кілометрів і з’єднала п’ять станцій: «Вокзальну», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальну» та наземну «Дніпро».
Будівництво давалося важко: прохідникам доводилося пробиватися крізь пливуни та складні ґрунти. Журналісти з захопленням описували інженерне диво станції «Арсенальна» — її проміжний купол-вестибюль вагою у тисячі тонн спочатку повністю зібрали на поверхні землі, а потім цілісно опустили на підземну глибину в точно визначене місце.
Також газета відзначила прогресивний метод побудови вестибюлів зі збірного залізобетону, що заощадило понад 17 мільйонів карбованців і 10 тисяч тонн металу.
А керувати рухом потягів допомагала тогочасна інновація — автоматизована телекерована система диспетчерського управління, яка дозволяла одній людині контролювати графік руху всього радіуса.
Ейфорія містян була настільки великою, що події присвячували вірші та музику. Поет Олекса Ющенко та композитор Платон Майборода спеціально до пуску створили пісню «Наше київське метро», ноти та текст якої «Вечірка» надрукувала прямо на газетній сторінці поруч із фотографією блискучого ескалатора.
Цей архівний матеріал нагадує про день, коли п’ять перших станцій, які сьогодні є пам’ятками архітектури, уперше відкрили свої двері для киян.
До теми: Київському метро виповнилось 60 років: архівні фото, міфи та історії.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»