Українська духовна музика, що єднає крізь століття: у Лаврі прозвучала Літургія Стеценка
Музична спадщина минулих епох доводить, що прагнення українців до рідного слова та молитви залишається незламним крізь покоління.
Нещодавно у Трапезному храмі преподобних Антонія і Феодосія прозвучала Літургія Кирила Стеценка. Духовний твір виконав Національний Заслужений Академічний Український Народний хор імені Григорія Верьовки.
Про знакову музичну подію повідомили на сторінці НЗ «Києво-Печерська Лавра».
Літургія для хору і народного співу Кирила Стеценка- це масштабна хорова композиція, яка свого часу стала новаторською для української церковної музики. У ній композитор органічно поєднав канонічні церковні піснеспіви з мелодійністю та багатством українського народного багатоголосся.
Кирило Стеценко прагнув зробити богослужіння зрозумілим і близьким кожній людині, тому наповнив партитуру інтонаціями, що нагадують народні духовні канти та хорові розспіви. У творі майстерно переплітаються урочиста велич і глибока щирість, передаючи особливий трепет української душі. Для хору Верьовки, який десятиліттями популяризує національну пісню, виконання цього полотна є символічним поверненням до джерел.
У заповіднику наголошують, що виконання цього духовного твору є важливим кроком у поверненні справжнього українського голосу до її святинь.
Нагадаємо, що Кирило Стеценко (1882-1922) — видатний композитор, диригент та громадський діяч. Його життя було присвячене боротьбі за українське слово і пісню.
Уродженець Київщини, син сільського маляра-самоука, він пройшов складну школу життя: від бідного семінариста, який заробляв на хліб регентством у Михайлівському монастирі, до талановитого учня і соратника Миколи Лисенка, обравши свій шлях народного вчителя та священника.
Його талант яскраво проявився в буремні часи Української революції, коли у 1919 році він диригував хором під час проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. Навіть за радянських часів композитор створював мандрівні хорові капели. Життя видатного музики обірвалося передчасно у 1922 році через тиф, яким він заразився, під час пастирського візиту до хворого селянина у Веприку.
Сьогодні творчість Кирила Стеценка разом із внеском його сучасників справедливо належить до золотої скарбниці української музики, знаходячи нове неперевершене звучання в історичних стінах Лаври.
До теми: Підземні лабіринти, таємниці й архітектурні дива: 15 фактів про Києво-Печерську лавру, які вражають.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»