«Ми не чекаємо ідеальних моментів»: у Києві понад 500 жінок говорили про життя без паузи. ФОТОРЕПОРТАЖ
У столиці відбувся Ukrainian Woman Forum 2.0, який об’єднав понад 500 жінок із різних сфер діяльності. Про особисту реалізацію, жіночу солідарність, бізнес під час війни, кохання, втрати та пошук нових сенсів говорили відомі українки.
«Вечірній Київ» побував на заході та ексклюзивно поспілкувався з його спікерками — Ілоною Гвоздьовою, Лідією Сметаною та Сашею Норовою.
27 вересня у Києві відбувся Ukrainian Woman Forum 2.0 — масштабна подія, присвячена сучасній українській жінці, її можливостям, викликам та праву самостійно обирати власний життєвий шлях.
На одному майданчику зустрілися підприємиці, представниці творчих професій, громадські діячки та жінки, які прийшли не лише послухати відомих спікерів, а й знайти підтримку, нові знайомства та відповіді на особисті запитання.
Серед запрошених спікерок — акторка й телеведуча Олена Кравець, хореографиня Ілона Гвоздьова, засновниця українського бренду одягу ONE BY ONE Лідія Сметана, Саша Норова — мисткиня, муза й співзасновниця гурту «ADAM».
Говорили про жіноче лідерство, фінансову незалежність, підприємництво, стосунки, материнство, самореалізацію та сміливість змінювати життєві сценарії. Окремою частиною програми стала дискусія «Жінка очима чоловіка», присвячена сучасному партнерству та взаєморозумінню.
Втім, за розмовами про успіх і можливості цього дня простежувалася ще одна важлива тема — як не втратити себе у час, коли війна щодня вимагає від українських жінок витривалості, відповідальності та постійної готовності до нових випробувань.
Адже іноді підтримкою може стати не лише велике досягнення, а й відверта розмова, нова сукня чи навіть рожеві штори.
ІЛОНА ГВОЗДЬОВА: «ДОЗВОЛЬТЕ СОБІ БУТИ СПРАВЖНІМИ, А НЕ ПОСТІЙНО СИЛЬНИМИ»
Однією зі спікерок форуму стала хореографиня Ілона Гвоздьова. У розмові з журналісткою «Вечірнього Києва» вона поділилася власним баченням жіночої солідарності, зокрема у публічному середовищі, де конкуренція нерідко стає перешкодою для щирих стосунків.
«Я дуже люблю фразу: «Жінка жінці — дім». Але це можливо лише тоді, коли немає конкуренції, а натомість є підтримка та єдність. У світі шоу-бізнесу, на жаль, іноді виникає відчуття, що люди, які усміхаються тобі в обличчя, можуть плювати у спину. Але, з іншого боку, якщо хтось плює тобі у спину — значить, він позаду.
Я переконана, що все залежить від самої людини. Незалежно від статусу, зірковості чи медійності, якщо ти залишаєшся людиною, то можеш побудувати здорову комунікацію в будь-якому середовищі», — зазначила Ілона.
Сама хореографиня сьогодні дедалі більше уваги приділяє взаємозв’язку фізичного та психологічного стану людини. Зізнається, що, окрім танців і фізичних навантажень, знаходить опору в навчанні.
Наразі вона навчається в академії Mentor-Coach MindMaster (MCMM), де опановує коучинг, менторство, транзакційний аналіз та нейролінгвістичне програмування. Також здобуває освіту за напрямом психології розвитку особистості в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
«Психологія руху і психологія загалом дуже тісно пов’язані між собою. Мені цікаво, як через фізику тіла можна працювати зі своїм емоційним інтелектом. Саме тому я зараз активно навчаюся», — пояснює вона.
На запитання, як вдається поєднувати численні ролі — мами, дружини, хореографині, викладачки та публічної особистості, — Ілона відповідає, що давно відмовилася від ідеї ідеального балансу.
«Я б назвала це не балансуванням, а маневруванням. У мене багато ролей: мама, дружина, викладачка, подруга, спікерка. І залежно від того, де зараз найбільше потрібна моя увага, туди я спрямовую всі свої сили. Щойно бачу, що якась інша сфера просідає, — швиденько повертаюся до неї.
Тобто я танцюю своє життя на повну. Просто танці змінюються залежно від ситуації. Десь це про любов, десь — про ненависть, а десь — про необхідність утримати саму себе».
Не оминули й теми хейту, який дедалі частіше супроводжує публічних людей у соціальних мережах. На думку Гвоздьової, ставлення до негативних коментарів залежить передусім від внутрішньої стійкості людини.
«Хейт може знецінювати та пригнічувати, а іноді стає точкою зростання. Коли думаєш: ви всі вважаєте мене такою, а я зараз доведу протилежне. Усе залежить від того, як людина це сприймає — як критику, можливість щось покращити чи як особисту образу. Але хейт був, є і буде. Тому важливо працювати над собою, щоб він не руйнував тебе зсередини».
Наостанок журналістка попросила Ілону дати пораду українським жінкам, яким сьогодні так часто доводиться бути сильними за будь-яких обставин.
Її відповідь виявилася дещо несподіваною:
«Я дуже часто чую, як жінкам кажуть: ви маєте бути сильними, витривалими, незламними, міцними. І мене, чесно кажучи, трохи лякають ці вислови. Адже всі ми хочемо залишатися жінками. Тому моя порада — просто дозволити собі бути собою. Справжньою. Проживати будь-яку свою емоцію, не закриватися від себе та світу. І навіть у найскладніших обставинах намагатися знаходити власний сенс життя».
ЛІДІЯ СМЕТАНА: «МИ НАМАГАЄМОСЯ БУТИ НАЙКРАСИВІШИМИ У НАЙТЕМНІШІ ЧАСИ»
Про інший бік жіночої стійкості — підприємництво та бажання не відкладати життя на потім — говорили із засновницею українського бренду одягу ONE BY ONE Лідією Сметаною.
Вона відверто розповіла «Вечірньому Києву» про труднощі, з якими сьогодні стикається український fashion-бізнес.
За її словами, однією з найбільших проблем залишається робота торговельних центрів, адже саме офлайн-магазини є основними точками продажу бренду.
«Наша головна проблема зараз — закриття торговельних центрів. Ми дуже втрачаємо на цьому через масштаб нашого бізнесу. Якби ми не були настільки орієнтованими на офлайн, переживати ці важкі часи було б значно легше. Також відчуваємо відтік людей», — пояснює підприємиця.
Водночас Лідія звертає увагу на цікаву особливість споживчої поведінки українок під час війни. Попри постійну небезпеку та невизначеність, жінки не відмовляються від бажання красиво вдягатися. Навпаки, іноді саме нова річ стає маленькою можливістю потішити себе після чергової важкої ночі.
«Знаєте, тенденції в кризові часи такі: ми живемо одним днем. Тому дівчата зараз обирають за принципом: якщо вже помирати, то красиво. Як би це не звучало — трохи чорного гумору.
Люди більше не відкладають усе на завтра. Ми навіть після обстрілів можемо бачити зростання продажів в окремі дні. Бо людям хочеться зробити собі щось приємне.
Ми просто намагаємося бути найкрасивішими у найтемніші часи. І якщо будемо вдягатися виключно в махрові шкарпетки та спортивні костюми, то що нам залишиться? Подивіться, скільки сьогодні тут красивих жінок у сукнях, навіть вечірніх! Ми більше не чекаємо ідеальних моментів. Це як дозволити собі зайвий шматочок тортика. Так само можна просто сьогодні вдягнутися красиво», — усміхається Лідія.
На запитання, навіщо сьогодні потрібні масштабні жіночі форуми, засновниця ONE BY ONE відповідає: насамперед для того, щоб не залишатися сам на сам із потоком негативної інформації.
«Дуже важливо не замикатися у бульбашці негативних новин. Бо якщо постійно думати лише про те, що все погано, що знову прилітає, що попереду складна зима, — можна просто втратити мотивацію.
А такі зустрічі дають поштовх залишатися тут, пробувати щось робити, рухатися вперед. Як би банально це не звучало — не здаватися».
САША НОРОВА: «РОЖЕВІ ШТОРИ СТАЛИ ПОЧАТКОМ МОГО ПОВЕРНЕННЯ ДО ЖИТТЯ»
Саша Норова, яку українці знають як музу гурту ADAM та кохану дружину покійного музиканта Михайла Клименка, цього разу вийшла на сцену з дуже особистою темою — «Купи собі рожеві штори»
За цією, на перший погляд, простою назвою — розповідь про втрату, самотність, пам’ять про кохану людину та поступове повернення здатності радіти життю.
В ексклюзивному коментарі «Вечірньому Києву» Саша зізналася: рожеві штори — зовсім не вигадана метафора. Вони справді існують.
«Я придбала їх абсолютно спонтанно. Не планувала змінювати інтер’єр чи щось оновлювати вдома. Це були дуже яскраві, квіткові, якісь неймовірно живі штори.
І коли я їх побачила, то вперше за довгий час, із грудня, відчула себе щасливою. Такою, як у дитинстві. Природно щасливою. Десь глибоко всередині, в душі, я раптом усміхнулася. Вони були останні в магазині. Мені навіть здається, що це не я їх обрала, а вони чекали саме на мене».
Повернувшись додому, Саша одразу повісила покупку на вікна. Навіть не стала прасувати.
«Так і причепила — м’ятими. І почала всім друзям показувати: дивіться, які штори! Які вони смішні, прикольні, якісь дикі й живі! І досі вони для мене залишаються символом того моменту, коли всередині знову щось почало рухатися. Я почала звертати увагу на красу, на речі, які мене хвилюють, надихають. Це стало моєю щоденною підтримкою. Краса дає мені можливість зробити свіжий ковток життя».
Для Саші цей форум став особливим ще й тому, що вперше вона мала так довго говорити зі сцени перед великою жіночою аудиторією. Раніше, зізнається, не відчувала потреби в подібних зустрічах. Її світом був коханий Міша.
«Мені раніше вистачало для щастя, подорожей, творчості, роботи — усього — мого коханого Міші. Нам вистачало одне одного. Навколо рухався світ, а ми були одним цілим, своїм окремим всесвітом.
Він був мені й другом, і подружкою, і всім. Я могла разом із ним обирати лак для нігтів чи фарбувати волосся. Тому потреби в таких жіночих заходах раніше просто не було. А сьогодні для мене дебют. Я вперше серед такої кількості жінок, і мені це подобається. Я взагалі обожнюю жінок, люблю робити їм компліменти й ніколи себе в цьому не стримую».
Попри пережиту втрату, Саша продовжує займатися творчою спадщиною, пов’язаною з Мішею. Зокрема, нещодавно вийшов альбом на вініловій платівці. Загалом уже є три платівки, одна з яких — сингл «Повільна» із сердечком — повністю розпродана.
Саша не виключає його перевидання в іншій інтерпретації, а також планує випустити на вінілі ще одну улюблену слухачами пісню. Є й нові особисті бажання.
«Я от собі придумала, що хочу піти на курси крою та шиття. Дуже люблю дизайнувати одяг, але не зовсім розуміюся на самому процесі. Можу інтуїтивно щось відрізати, підшити, підколоти. А було б цікаво знати, як усе це працює зсередини», — ділиться вона.
Та найбільш щемливою стала відповідь Саші на запитання, що сьогодні робить її щасливою.
«Знаєте, я колись дуже хотіла спокою. І от маєш — отримала. Але він виявився таким гучним, цей спокій… До самотності я досі не можу звикнути. Коли залишаєшся наодинці із собою, у голові стільки думок, що іноді хочеться просто втекти від них. Зустрітися з подружкою, кумою, поговорити про погоду, про нові речі, які плануємо купити дітям, чи про футболки, з яких вони вже виросли. Про будь-що звичайне, земне. Хочеться трохи приземлитися. А щасливою мене зараз роблять моменти. Я почала значно більше їх цінувати.
Ось сьогодні я тут із вами. У мене вже був стимул піднятися з ліжка, привести себе до ладу, красиво вдягнутися. Я бачу навколо красу, усміхнені очі жінок. Кожна по-своєму вбрана, хтось придбав собі щось приємне, хтось випив кави. І вони щасливі. А я щаслива від того, що сьогодні серед вас. Завтра буде новий день. І я сподіваюся, що завтра теж знайдуться приводи бути щасливою. А сьогодні є сьогодні».
У час повномасштабної війни, коли українкам нерідко доводиться брати на себе дедалі більше відповідальності, такі зустрічі стають можливістю хоча б на кілька годин вийти за межі щоденних тривог, почути чужу історію та впізнати в ній себе.
І, можливо, найважливіше, про що нагадали учасницям Ukrainian Woman Forum 2.0, — не потрібно чекати завершення війни, ідеального моменту чи особливого приводу, щоб дозволити собі маленьку радість. Іноді достатньо просто купити ті самі рожеві штори.
Також читайте:
- Жіноче лідерство як фактор стійкості столиці: у Києві відбувся масштабний форум «She Leads Ukraine».
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ» фото: Богдан ШУМСЬКИЙ