Полотна та час: як художник Валерій Чуйков створив «Святого князя Володимира»
Архіви газети «Вечірній Київ» зберігають чимало яскравих сторінок української культури.
Сьогодні у рубриці «Сторінками газети: історія з архіву» згадуємо репортаж від 19 травня 1988 року про народження знаменитого монументального триптиха «Русь споконвічна».
Варто зазначити, що свого часу ця публікація стала для свого часу справжнім інформаційним проривом. У пізньорадянський період, коли офіційна цензура ще тримала жорсткі рамки, поява твору на сакральну та релігійну тематику виглядала сміливим кроком.
Напередодні відзначення 1000-ліття Хрещення Русі журналістка газети «Вечірній Київ» Ганна Шеремет завітала до майстерні відомого живописця Валерія Чуйкова.
Роздуми про складність завдання авторка розпочала філософським запитанням: «Чи можна, власне кажучи, намалювати час — швидкоплинний і мінливий? Як з тисяч поглядів вибрати свій, знайти ту єдину тему, той несподіваний колорит, те неповторне бачення, щоб життя картини вимірювалося не годинами, а десятиліттями?»
Втім, художник знайшов свою відповідь — через людські долі та роздуми про вибір: «Валерій Чуйков відповідь знайшов. Він зрозумів і відчув час через непрості характери, через людські долі, що увібрали в себе долю покоління, країни, світу».
Особливе місце у творчості митця посіла саме постать Хрестителя. Як зазначала Ганна Шеремет, Валерія Чуйкова давно приваблювала ця неоднозначна, видатна особистість:
«Хотілося зрозуміти людину, яка зуміла перетворити стару язичницьку Русь у міцний державний моноліт. Об’єдналися розрізнені князівства; поширилася писемність; в життя увійшли нові уявлення про людину, культуру, мистецтво…»
Для досягнення історичної правдивості живописець детально вивчав епоху: «Історики встановили (а документів за цей час Валерій вивчив багато, звідси й точність костюмів, всіх без винятку деталей), що Володимиру було тоді від 35 до 40 років. Таким і постає він перед нами на полотні».
У триптиху митець прагнув спробувати уявити той час об’ємно: «Ми бачимо сподвижників князя. Серед них — Добриня, дядько Володимира, воєвода Путята. Прихід з Візантії духовенства, розповсюдження книг слов’янською мовою — всі ці мотиви знайшли відображення у картині».
Та головне у творі Валерія Чуйкова — це глибоке відчуття рідної землі. За словами журналістки, вся картина «пронизана захопленням могутністю Руської землі (зверніть увагу на лінію горизонту, що тягнеться у вічність, на простори дніпровських берегів) та величчю людського духу».
Сьогодні цей архівний матеріал нагадує про те, як 38 років тому київські митці повертали до життя замовчувані сторінки нашої історії, намагаючись, за влучним висловом авторки, «взятися за пензель і спробувати намалювати час».
Довідка.
Валерій Чуйков (нар. 1949, Запоріжжя) — видатний український живописець. Народився у родині відомого живописця, народного художника України Євгена Чуйкова.
Професійну освіту здобув у Київській республіканській художній школі ім. Т. Г. Шевченка та Київському державному художньому інституті (нині НАОМА), де навчався у майстернях видатних педагогів Тетяни Яблонської та Віталія Чеканюка.
У своєму доробку митець має низку сміливих монументальних робіт. Серед його найвідоміших полотен — триптихи «Трагедія Чилі» (1976) та «Святий князь Володимир» / «Русь споконвічна» (1988).
З 1993 року Валерій Чуйков живе та працює у Великій Британії. Його картини виставлялися на престижних міжнародних аукціонах (зокрема Christie’s) та зберігаються у музейних й приватних колекціях по всьому світу. Творчість художника відзначена високими нагородами, серед яких орден Королеви Анни «Честь Батьківщини».
До теми: «Красуня Києва — 88»: як столиця обирала свою першу королеву краси.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»