Прапор свободи: у Києві відзначили річницю історичного підняття синьо-жовтого стяга

Сьогодні, 24 липня, Київ відзначає 36 річницю урочистого підняття національного прапора над містом.

Сам в цей день у 1990 році на Хрещатику зібралися близько 200 тисяч людей, щоб підтримати рішення депутатів Київради з демократичного табору та стати свідком визначної історичної події. Хоча ризик був великим, адже ще існував СРСР, радянська армія та КДБ. Тоталітарна система все ще могла розігнати людей силою, вдатися до арештів і провокацій.

На виборах до місцевих рад, які вперше проходили на альтернативній основі у березні 1990 року Компартія зазнала поразки у низці міст і областей. Національні українські прапори замайоріли на ратушах Стрия, Тернополя, Дрогобича, Львова, Івано-Франківська та Житомира.

Залишався Київ, де підняття майбутнього державного стяга означало б, що вся Україна повернулася не тільки до своїх національних символів, а й до незалежності. Напередодні підняття національного прапора в Києві Верховна Рада 16 липня 1990 року прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Це стало поштовхом для прискорення прийняття Київрадою рішення про використання національної символіки на території столиці. Втім, комуністи, які все ще мали сильні позиції в Києві, всіляко намагалися цьому завадити.

З нагоди Дня національного прапора в столиці України на площі перед мерією зібралося чимало людей, серед яких було багато молоді. Представники понад 20 молодіжних рад з усіх куточків України приїхали в столицю на Молодіжний форум, і долучилися до церемонії вшанування національного стяга.

Традиційно прийшли депутати з демократичного табору Київради першого скликання (1990-1994 рр.) — Олександр Мосіюк, Олександр Кулик, Юрій Самойленко, Микола Щепець, Віталій Кононов, Валентин Олійник і багато інших.

Київський міський голова Віталій Кличко привітав усіх присутніх зі святом. Він подякував депутатам першого демократичного скликання, які, ризикуючи свободою в умовах тоталітарного режиму, наважилися зробити цей історичний крок.

«Це був акт патріотизму і сміливості депутатів Київради першого скликання. Кияни виходили на Хрещатик, ризикуючи свободою та безпекою. Але прагнення жити у незалежній державі виявилося сильнішим за страх перед тоталітарною системою. Синьо-жовтий стяг, освячений у святій Софії, став символом нескореності України, її прагнення до свободи й демократії», — сказав Кличко.

Мер Києва нагадав, що відтоді Хрещатик не раз ставав місцем, де творилася історія сучасної України. Так було під час Помаранчевої революції та Революції Гідності.

«Історія доводить — незалежність потрібно захищати щодня. Сьогодні ця боротьба триває на фронті, в кривавій битві з російським агресором. Синьо-жовтий прапор сьогодні майорить над українськими містами, веде в бій наших героїчних захисників і захисниць. І є символом стійкості, відваги й свободи для всього цивілізованого світу», — підкреслив Кличко.

Заступник голови Київради першого демократичного скликання у 1990 році, лідер Демократичного блоку, автор книги «День прапора» Олександр Мосіюк, який 36 роки тому на Хрещатику виголошував з мегафона рішення про підняття національного полотнища, детально пригадав події того історичного дня.

За його словами, лейтмотивом 24 липня 1990 року стали слова з гімну ОУН-УПА: «Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій».

Мосіюк розповів, що тогочасний комуністичний режим робив усе можливе, аби завадити появі національного прапора над столицею: вранці організували страйк водіїв тролейбусного депо, залякували депутатів, розмістили на дахах снайперів, а двір Київради заповнили озброєними спецпризначенцями.

До нього тоді підійшов в.о. керівника київської міліції полковник Володимир Шапошник, який розповів, що йому жодних команд із центру не давали, тож він готовий виконати будь-яке розпорядження київської влади. На засіданні президії Київради 24 липня 1990 року комуністи зірвали кворум. Тож депутати з демократичного табору прийняли протокольне рішення про підняття синьо-жовтого стяга, щоб правоохоронці сприйняли акцію як легітимну.

«Це був найяскравіший день, який запам’ятався на все життя. На Хрещатику тисячі людей скандували: «Незалежність!» та «Україна!». Коли синьо-жовтий прапор нарешті замайорів на щоглі біля Київради, всі люди разом із хором «Гомін» Леопольда Ященка заспівали національний гімн «Ще не вмерла Україна», а потім духовний — «Боже великий, єдиний, нам Україну храни».

Після цього до мене підійшов правозахисник, колишній політв’язень Михайло Горинь, який 16 років провів у радянських таборах. Зі сльозами на очах він мене обійняв і сказав: «Сашко, щоби ти в житті ще не зробив, але ти вже ввійшов в історію», — згадує Мосіюк.

Депутат першого та другого скликань Київради Юрій Самойленко впевнений, що тільки велика кількість людей на Хрещатику стримала владу від застосування сили. За його словами, суттєву роль в мобілізації киян на акцію з підняття прапору біля Київради відіграла Українська екологічна асоціація «Зелений світ».

«На той час «Зелений світ» був наймасовішою організацією в Україні. Тільки фіксованих членів у нас було понад 100 тисяч. Саме на засіданні «Зеленого світу» була проголошена ідея створення «Народного руху України за перебудову». Рух став ядром навколо якого створювалися демократичні організації та партії. Кожна підтягувала своїх прихильників на Хрещатик.

Ми сіли на телефони підняли всі свої районні осередки в столиці. Коли ми нарешті побачили, що йдуть колони, на душі стало легше. Ми зрозуміли: влада не ризикне завадити підняти прапор, адже вдалося згуртувати сотні тисяч людей. Наприклад, колона «Зеленого світу» тягнулася від Контрактової площі аж до Майдану Незалежності», — розповів Юрій Самойленко.

Лише через 13 місяців, 24 серпня 1991 року у день проголошення Незалежності України група народних депутатів внесла синьо-жовтий прапор до зали пленарних засідань. А 4 вересня він замайорів над Верховною Радою. 28 січня 1992 року парламент офіційно затвердив державним прапором України національний стяг.

У 2000 році Київрада прийняла рішення, яким встановила День національного прапора у столиці України — місті Києві, який відзначається щорічно 24 липня.

Олександр ГАЛУХ, Микола Тимченко (фото), «Вечірній Київ»