Від Луганщини до Прикарпаття: як проєкт «Жінки. Фортеці. Перемоги» об’єднує країну. ФОТОРЕПОРТАЖ
Фотовиставка, історії жіночої сили та нагородження українок, які надихають власним прикладом, стали частиною проєкту «Жінки. Фортеці. Перемоги», що втретє пройшов у Києві.
Ініціатива, започаткована у 2023 році, за цей час перетворилася на всеукраїнський рух, який об’єднує жінок різного віку, професій та життєвого досвіду.
Традиційною локацією проведення став Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» — місце, яке саме по собі символізує стійкість, оборону та незламний дух українського народу.
В основі проєкту — унікальна фотовиставка польського фотографа-мандрівника Радослава Тафлінського. Його роботи поєднують велич українських фортець і замків із портретами сучасних українок — жінок, які тримають тил і фронт, виховують дітей, лікують поранених, волонтерять та надихають інших своїм прикладом.
Ініціаторка проєкту Олена Стеценко розповіла, що ідея народилася на Прикарпатті, у місті Долина Івано-Франківської області.
«Проєкт „Фортеці. Жінки. Перемоги“ був народжений у місті Долина Івано-Франківської області, де мене запросили на інтерв’ю на „Радіо Хвиля Гір“. Саме там журналістка Ірина Герц познайомила мене з польським фотографом Радославом Тафлінським. Його любов до України відчувається у кожній світлині. У його роботах були жінки Бойківщини та Гуцульщини, але мені було дуже боляче, що не було жінок Луганщини. Тому я запропонувала створити серію робіт і про наших жінок зі сходу України».
Сьогодні проєкт уже об’єднує жінок Київщини, Луганщини та Прикарпаття — регіонів із різною історією, досвідом і викликами, але спільними цінностями та любов’ю до України.
«Для мене особливо важливо, що він став майданчиком, де зустрічаються долі сильних українок з різних куточків держави. І це лише початок. Ми прагнемо, щоб до проєкту долучалися жінки з усіх областей України, адже кожен регіон має своїх героїнь, чиї історії заслуговують бути почутими. Так крок за кроком «Жінки. Фортеці. Перемоги» розширюватиме свої горизонти, об’єднуючи країну через історії сили, гідності та незламності українських жінок «, — зазначила Олена Стеценко.
Особливе місце на виставці займають роботи самого Радослава Тафлінського — польського фотографа-мандрівника, який закоханий в Україну. За своє життя він побував у 35 країнах світу, однак саме Україна стала для нього особливою. Тут він подорожував понад 140 разів, досліджуючи культуру, традиції, природу та життя українців.
У його світлинах оживають старовинні фортеці та замки, які століттями захищали українську землю, а поруч із ними постають сучасні берегині — красиві, сильні та незламні українські жінки.
Однією з учасниць проєкту ще у 2023 році стала Ірина Веригіна — громадська діячка, співзасновниця міжнародної спільноти «Українки», колишня виконувачка обов’язків голови Луганської ОДА. Сьогодні вона з теплотою згадує свою участь у ініціативі «Фортеці. Жінки. Перемоги».
«Для мене це була не просто участь у творчому проєкті, а можливість стати частиною важливої історії про силу, незламність і красу українських жінок. Це простір підтримки, взаєморозуміння та натхнення. Кожна історія учасниці стала свідченням того, що сила жінки вимірюється не лише її досягненнями, а й здатністю долати труднощі, не втрачати людяності та продовжувати рухатися вперед», — поділилася вона.
За словами Ірини Веригіної, за три роки проєкт виріс із регіональної ініціативи у всеукраїнський рух жіночої єдності. До його розвитку долучилася міжнародна спільнота «Українки», що дозволило розширити географію учасниць та посилити суспільний вплив проєкту.
«Сьогодні „Жінки. Фортеці. Перемоги“ — це більше, ніж проєкт. Це символ незламності українських жінок, які щодня наближають перемогу та будують майбутнє нашої держави», — наголосила вона.
Цьогоріч під час заходу відзначили 12 українок, чиї історії стали прикладом мужності, служіння людям та любові до України. Ця цифра символічна, адже саме 12-й рік триває російсько-українська війна. Кожна з нагороджених жінок представляє окрему історію боротьби, втрат, досягнень і незламності, які разом складають сучасний літопис українського спротиву.
Серед відзначених — Олена Пенгрин з Івано-Франківщини. Її життя назавжди змінила трагічна втрата сина — лейтенанта Михайла Пенгрина, який віддав життя за Україну. Саме після його загибелі жінка почала писати вірші, через які намагається осмислити власний біль і допомогти іншим матерям, які пережили подібне горе.
Нещодавно побачила світ уже друга збірка її поезій під назвою «Біль, що не вбиває. Любов, що рятує». На сторінках книги авторка відверто говорить про втрату, біль, пам’ять і любов, яка не згасає навіть після смерті найдорожчих людей.
Її поезія стала своєрідною терапією не лише для самої авторки, а й для багатьох жінок, які знаходять у її рядках підтримку та розуміння. Олена Пенгрин регулярно зустрічається з родинами загиблих військових, бере участь у літературних заходах та своїм прикладом показує, що навіть після найстрашнішої втрати можна знайти сили жити далі й допомагати іншим.
Серед нагороджених — киянка Світлана Зброй. У минулому — успішна бізнес-леді та керівниця проєктів у будівельній галузі, нині — майстриня, волонтерка та співзасновниця міжнародної спільноти «Українки». Війна змінила її життя, але не змінила головного — бажання бути корисною країні. Сьогодні вона через творчість, благодійність та громадську діяльність підтримує українське військо й популяризує українську культуру далеко за межами держави.
Сьогодні створені Світланою українські ляльки та національні вінки відомі далеко за межами України. Вони подорожують світом, беруть участь у благодійних аукціонах, допомагають збирати кошти для Збройних сил України.
Її ляльки народжуються навіть під звуки повітряних тривог і стають справжніми амбасадорами української ідентичності. У вінках Світлани виходять заміж молоді українки, виступають зірки сцени, фотографуються захисниці та учасниці мистецьких проєктів.
Разом із однодумцями Світлана створила Центр психологічного відновлення «Цінності», який через українську культуру допомагає людям знаходити внутрішню опору, підтримку та віру у власні сили.
Символічно, що цього року захід відбувся після однієї з найтривожніших ночей для столиці. Але навіть повітряні тривоги та ворожі атаки не змогли завадити українським жінкам зібратися разом.
Адже справжня фортеця — це не лише старовинні мури. Справжня фортеця — це українська жінка, яка попри втому, біль і випробування продовжує берегти родину, допомагати іншим, творити, боротися і вірити у перемогу. Саме такими жінками сьогодні пишається Україна.
Також читайте: у Києві вшанували видатних жінок, які відзначились діяльністю на користь України.
Сніжана БОЖОК, фоторепортаж Олексія САМСОНОВА «Вечірній Київ»