Небесні автографи Києва: які місця у столиці названі на честь свята Вознесіння

Цього року за новоюліанським календарем свято Вознесіння Господнє відзначається 21 травня. Воно належить до дванадесятих свят і символізує завершення земного служіння Ісуса Христа та Його сходження на небо.

Київ завжди вирізнявся глибоким переплетенням духовної традиції та міського ландшафту, де назви вулиць, пагорбів чи цілих урочищ століттями нагадували про сакральні події.

Образ Вознесіння має надзвичайне значення для багатьох мешканців нашого міста, тож з нагоди свята «Вечірній Київ» згадує визначні історичні місця та сакральні пам’ятки нашого міста, пов’язані з цією подією.

***

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ УЗВІЗ

Головним топонімічним орієнтиром свята у Шевченківському районі є старовинний Вознесенський узвіз, що звивисто спускається від Кудрявця до прадавнього Подолу. Ця заповідна територія дихає історією, адже за часів Київської Русі тут вирувало торгово-ремісниче передмістя — Копирів кінець.

Свою назву вулиця отримала у XVIII столітті від однойменної Вознесенської церкви, яка розташовувалася тут у 1718–1879 роках і дала ім’я усьому навколишньому яру та сусідньому провулку. За міським розкладом узвіз чітко ділився на дві частини: порівняно рівну горішню вулицю та стрімкий крутий спуск із затишними невисокими садибами, де й досі збереглися кілька унікальних будівель кінця XIX століття, зокрема будинки № 13, 18 та 26 у витонченому цегляному стилі з елементами ренесансу.

Протягом століть вулиця не раз змінювала свої назви на крутих поворотах історії. У 1863 році її офіційно перейменували на Іларіонівський узвіз на честь київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова, за розпорядженням якого дорогу впорядкували й вимостили бруківкою.

У буремних 1918–1919 роках тут розміщувалися казарми корпусу Українських січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем і Андрієм Мельником, а сьогодні у цих стінах натхненно працює Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, на території якої археологи й досі знаходять фундаменти храмів ще з домонгольських часів XII століття.

У радянські часи узвіз втратив своє первісне ім’я і був перейменований на честь революціонера Смирнова-Ласточкіна. Проте у 2015 році вулиці повернули її історичну назву, відновивши міську справедливість. Сьогодні Вознесенський узвіз залишається одним із найбільш знакових та мальовничих історичних місць Києва, де розташована Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури.

ДВІ ВОЗНЕСЕНСЬКІ ЦЕРКВИ НА КУДРЯВЦІ

Мало хто знає, але в історичному районі Кудрявця колись існували дві абсолютно різні Вознесенські церкви, долі яких тісно переплелися з тутешніми архітектурними пам’ятками. Перша з них — та сама, що дала назву узвозу — була дерев’яною триярусною святинею, зведеною 1718 року неподалік Львівської площі на території заміської резиденції Київського митрополита.

Коли резиденцію перенесли, храм став парафіяльним, згодом занепав і у 1879 році був повністю розібраний. На його місці архітектор Євген Морозов збудував величну будівлю Духовної семінарії, де у буремних 1918–1919 роках розміщувалися казарми корпусу Українських січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем та Андрієм Мельником, а сьогодні діє Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Пам’яткою про домонгольські часи на території академії є розкопаний археологами фундамент іншого стародавнього храму XII століття.

Приблизно за один кілометр від цієї митрополичої церкви, на вулиці Львівській (нині Січових Стрільців, 46), у XVIII столітті виник Вознесенський (Кудрявський) цвинтар. Саме на території цього некрополя протягом 1863–1870-х років звели другу, вже муровану кладовищенську церкву на честь Вознесіння Господнього у стриманих класичних формах.

У 1930-х роках під час масштабної радянської антирелігійної кампанії цей парафіяльний храм разом із цвинтарем безжально зруйнували більшовики, звівши на фундаментах житловий будинок. Дивом уціліли і збереглися до наших днів лише автентичні цегляні ворота колишнього комплексу, які сьогодні є єдиним німим нагадуванням про втрачену сакральну історію цього куточка Кудрявця.

Також у 2022 році на Вознесенському узвозі виявили стародавні печери.

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ СОБОР ФЛОРІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ (1732)

Свято-Вознесенський Флорівський монастир — одна з найстаріших жіночих обилелей Києва, розташована на історичному Подолі та відома ще з XVI століття. Первісно вона мала ім’я святих Флора і Лавра, а нині названа на честь Вознесіння Господнього.

Архітектурним серцем цього знаменитого монастирського комплексу є величний Вознесенський собор. Цей трипрестольний мурований храм, зведений у першій половині XVIII століття, є одним із найвишуканіших зразків українського бароко. Його витончені форми та монументальність і досі визначають неповторне обличчя подільських низин.

Історія собору тісно пов’язана з реформами XVIII століття, адже саме сюди свого часу перевели черниць із ліквідованої печерської Вознесенського монастиря, на місці якої почали будувати Старий Арсенал.

Після цього об’єднання Флорівський монастир офіційно отримав додаток до свого імені й став Вознесенським. Храм дивом уцілів під час страшної подільської пожежі 1811 року та пережив радянські закриття.

Сьогодні ця святиня належить до УПЦ МП.

ВОЗНЕСЕНСЬКА ЦЕРКВА НА БАЙКОВОМУ ЦВИНТАРІ (1884)

Абсолютно іншу, скорботну сторінку міської історії представляє Вознесенська церква на старому Байковому цвинтарі. Цей ошатний храм збудували наприкінці ХІХ століття за проєктом видатного київського єпархіального архітектора Володимира Ніколаєва. Кошти на будівництво збиралися коштами пожертв заможних киян та шляхом залучення міських благодійних фондів.

Спочатку споруда планувалася як суто кладовищенська каплиця для відспівування померлих та проведення поминальних служб, але згодом перетворилася на важливий самостійний парафіяльний осередок.

Церква дивом уціліла за часів радянського режиму, хоча тривалий час її приміщення використовувалися не за призначенням як господарський склад, і лише на початку дев’яностих років ХХ століття тут знову залунала молитва.

Протягом 1993—1994 років розписи церкви здійснював київський художник Юрій Компанець.

Сьогодні храм належить до Православної церкви України.

ВОЗНЕСЕНСЬКА ЦЕРКВА НА ДЕМІЇВЦІ (1882)

На південній околиці історичного Києва, на Деміївці, розміщується затишна Вознесенська церква, яка має колосальне історичне та культурне значення для всієї України.

Цей дерев’яно-цегляний храм звели у вісімдесятих роках дев’ятнадцятого століття переважно на кошти працівників та керівництва місцевого цукрово-рафінадного заводу, оскільки район активно розвивався як робітниче передмістя.

Для української культури Деміївська Вознесенська церква є знаковим місцем, адже саме в цих стінах у липні 1907 року взяла шлюб видатна українська поетеса Леся Українка із Климентом Квіткою. Цей храм унікальний тим, що за всю свою багату історію він жодного разу не закривався більшовиками, ставши справжнім символом тривалості та незнищенності київської сакральної пам’яті.

Сьогодні ця святиня належить до УПЦ МП.

До теми: Найвідоміші святі місця столиці, що пов’язані з Покровою.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»