Символ міста на канатах: Київському фунікулеру виповнюється 121 рік
Сьогодні він є не лише візитівкою міста, а й складним інженерним вузлом, де сучасні цифрові технології оплати поєднуються з механізмами столітньої давнини.
7 травня 1905 року Київ отримав свій найбільш незвичний вид транспорту — «Михайлівський електричний канатний підйом», відомий під сучасною назвою, як Фунікулер.
До річниці появи цієї легендарної візитівки «Вечірній Київ» розповідає, хто нею насправді керує та чому цей механізм виявився міцнішим за війни та стихії.
Від інженерного виклику до трамвая № 15
Сьогодні подорож фунікулером триває лише декілька хвилин, а сто років тому це була справжня транспортна революція. Річ у тім, що проблема зв’язку між Подолом і Верхнім містом існувала століттями, проте наблизитися до її вирішення вдалося лише наприкінці ХІХ століття, з появою у Києві у 1892 році перших трамваїв. Проте це не вирішувало головної проблеми, адже до появи підіймача містяни мали вибір: або збивати ноги на крутих схилах, або робити величезний гак трамваєм через Олександрівський (нині — Володимирський) узвіз.
Інженер Артур Абрагамсон запропонував радикальне рішення — похилу залізницю з канатною тягою. Проєкт вдалося втілити за три роки (1902–1905).
Цікаво, що через спротив власників приватних садиб на Боричевому Току нижню станцію спочатку не змогли довести до самої Поштової площі, «відрізавши» її від зручної розв’язки на 38 метрів. Лише після реконструкції 1928 року лінію подовжили до її сучасного вигляду.
Цікавий факт: до середини 1930-х фунікулер офіційно вважався трамвайним маршрутом. Пасажири могли пересісти з трамвая № 15 у вагон підіймача за тим самим квитком — на той час це була чи не найпрогресивніша транспортна мережа Європи.
«Сірий кардинал» у машинному залі
Для більшості пасажирів обличчя фунікулера — це машиністки у вагонах. Проте вони відповідають переважно за посадку, двері та спокій пасажирів у салоні. Справжнє серце системи приховане від очей на верхній станції. Тут, у залі з пультом керування, працює машиніст підіймальної машини.
Наталія Шеховцова, яка працює тут майже 15 років, називає свою професію роботою «сірих кардиналів».
«Усе керування йде з однієї кімнати. Багато хто думає, що вагонами керують дівчата всередині, але насправді відправленням і зупинкою займаюся я. Це складна система сигналів: спочатку готовність підтверджує нижній вагон, потім — верхній. Тільки після цього я запускаю двигуни», — розповідає пані Наталія.
Під підлогою станції розташоване машинне відділення з величезним колесом та лебідкою. Вагони фунікулера — це єдина замкнена система: вони з’єднані одним тросом і фактично тягнуть один одного, створюючи ідеальний баланс.
Іспит на міцність: від снігопадів до блекаутів
За 121 рік цей підіймач навчився ігнорувати будь-які виклики — від історичних потрясінь до примх погоди.
Завдяки системі противаги, де вагони з’єднані одним тросом і допомагають один одному рухатися, механізм споживає мінімум електрики. Саме цей принцип дозволяв йому залишатися в строю навіть у часи німецької окупації 1941–1943 років, коли інший транспорт стояв без пального. За той складний період він перевіз понад мільйон пасажирів.
Безпека при цьому залишається непохитною завдяки системі «парашутів». Навіть за умови малоймовірного обриву каната, автоматичні гальма миттєво фіксують вагон на рейках.
Колись це перевіряли радикально: кабіну навантажували 8 тоннами баласту і навмисно відчіпляли трос — автоматика спрацьовувала бездоганно. Така надійність робить механізм стійким і до примх природи: кияни досі згадують березень 2013-го, коли через аномальний снігопад увесь транспорт столиці завмер, а фунікулер став єдиним витягом для сноубордистів на київських схилах.
***
На жаль, нинішні реалії війни вносять свої корективи у роботу київської візитівки. Так, коли після ворожого обстрілу цієї зими у Києві був блекаут, підйомник був змушений зупиняти свою роботу через відсутність напруги в мережі.
Проте навіть у такі моменти він залишається символом незламності: щойно енергетики повертають світло, фунікулер одним із перших відновлює рух, знову з’єднуючи Поділ із Верхнім містом.
Нагадаємо, що «Вечірній Київ» спілкувався із машиністкою фунікулера Наталією Шеховцовою, яка розповіла нам, як керує романтичними поїздками, і поділилася враженнями від своєї роботи.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»