Рись Степан з КиївЗоо та інші тварини: що цікавого покажуть відвідувачам цього сезону

2 квітня 2026, 14:15

Той самий Степан, розпіарений у соцмережах. Фото: Борис Корпусенко

Київський зоопарк відкритий для відвідувачів кожного дня протягом усього року. Але офіційний старт літнього сезону — з 1 травня.

Про очікування, нові експозиції, улюблених тварин, а також про ціни й гроші «Вечірній Київ» говорить з директором КП «Київський зоологічний парк» Кирилом Трантіним. В зоні уваги також тема жирафів та рись Степан, який став вірусним мемом у українців.

— Березень та квітень для нас досить важкі часи тому що, ви розумієте, треба після зими підготувати зоопарк до відкриття. Майже кожен вольєр потребує оновлення. Треба зробити додаткове укриття від пекучого сонця, погладити всі наші фонтани й навіть колесо огляду.

Декілька вольєрів зараз збільшуємо у розмірах. Тобто у зоопарку постійно щось змінюємо, — говорить Кирило Трантін.

— Чи буде нова експозиція цього сезону?

— Так. Вже побудували новий авіарій для виставки сов України — чотири менших вольєра й один великий. Всі сови утримуються у КиївЗоо, але в одному місці їх зберемо вперше. Взагалі в Україні мешкає п’ять видів сов.

Наразі проводимо роботи з озеленення навколо цього авіарію тому, що бажано аби все було зелене, з квітами, щоб були комахи. І десь 1 травня вже все працюватиме.

З одним видом сов пов’язана дуже цікава історія. У 2024 році військові тоді ще з батальйону «Ахілес» подарували Кирилу Буданову маленьких совок. Вони їх врятували під час військової операції. Хлопці зайшли в будівлю, знайшли там совенят і подарували керівнику ГУР.

Ну і цей подарунок, звичайно ж, потрапив до нас, бо ж розумієте, що тримати живих сов у кабінетах не годиться, хоч вони є символом розвідки. Тому сови вже майже 2 роки живуть з нами. Молодці наші військові, що навіть під час боїв дбають про фауну України. Врятованих з-під обстрілів на Харківщині совенят назвали Арей і Маґура.

— Яких тварин виводять на вулицю першими після морозів, з настанням весни і яких останніми?

— Першими на відкриту водойму у нас вийшли пелікани. Навіть якщо температура повітря +2 градуси, якщо на воді немає льоду, то можна їх випускати. На «повітрі» вже фламінго, папуги деяких видів і навіть слон Хорас виходить на прогулянку.

Останньою виводимо нашу зірочку — бегемотиху Лілі. Вона виходить, коли протягом двох тижнів температура вночі тримається +15, щоб земля не була прохолодною. Тому, що ми дуже про неї піклуємося.

А так нині вже на вулиці майже всі, окрім Лілі та горили Тоні. Мавпи вже виходять, половина виходить на вулицю, а половина трошки пізніше піде гуляти. Якщо буде +17, то будуть і їх випускати. І десь через місяць відкриємо острів лемурів. Нині перебудовуємо їх помешкання на острові — там буде СПА-зона, а будиночок трохи перенесемо. Ну, ми майже в кожному вольєрі щось будуємо.

— А якою буде ціна квитків цього року?

— Вартість квитків трошки збільшиться тому що, бачите, інфляція є, і паливо зараз коштує дорого. Я гадаю буде десь 350 грн та 250 гривень.

— Чи можна планувати скільки буде відвідувачів та відповідно грошей заробить КиївЗоо?

— Це неможливо порахувати, адже, дивіться, оцей тиждень була гарна погода — сонечко, тепло…Але весь день повітряна тривога. І все, відвідувачів не було — зоопарк не працював. Тобто треба розуміти, що планувати щось під час війни неможливо. Якщо подивимося на попередній рік, влітку у нас також були дні, коли весь день була тривога. Ми повинні дбати про безпеку відвідувачів. А співробітники наші знаходяться на робочих місцях, продовжують опікуватися тваринами.

— Чи вистачає вам і на що саме коштів, які отримуєте від продажу квитків?

— Підкреслю: практично всі зоопарки світу мають дотацію. Чому? От у Європі вартість квитка в межах 30 євро, переведіть скільки б коштував квиток у Києві… В нашій країні зоопарк нині виконує головну місію — реабілітацію, емоційну та психологічну підтримку для людей. І поставити вартість квітка зараз хоча б 500 гривень, на мій погляд, недоцільно. Не у багатьох людей бувають такі кошти.

У КиївЗоо є особливий день — середа. Це лайт-день, соціальний день, коли вхід для будь-кого за ціною дитячого квитка. І в цей день інколи людей приходить стільки, скільки й у суботу. Тобто приходять пенсіонери, люди, у яких немає зайвих грошей … Це, приблизно, від 2 до 4 тисяч відвідувачів. Люди знають про «середу», і це дійсно працює. Тому приходьте, будь ласка, за невеликі гроші.

Грошей, зароблених за сезон, вистачає трошки на додаткову зарплату, тому що у працівників невелика зарплата, трошки на нові невеликі наші проєкти. І на повсякденні потреби, тому що зоопарк — це парк, постійно треба щось доробляти, переробляти, вдосконалювати. І є підтримка від міста. Це класно. Бажано більше.

Нагадаю, що у КиївЗоо працюють соціальні проєкти з реабілітації й підтримки військових, їх сімей, дітей, переселенців. У 2024 році 55 тисяч людей охоплено цією програмою. У 2025 році — майже 80 тисяч. Тобто потреба у добрі, у психоемоційній підтримці, яку дарують людям тварини, є. І розумію, що вона буде тільки збільшуватися.

Буває, звертаються знайомі командири військових підрозділів, просять квитки для своїх солдат у відпустці, щоб сходили з родинами. Жодних питань: приходьте, будь ласка. Тому що ті, хто нас захищає, боронять мирне життя, частинкою якого є зоопарк.

Коли бачиш очі воїнів або дітей з Херсону, яких до нас привозять, то, знаєте, з’являється таке тепле відчуття що ти робиш щось дуже-дуже важливе в цьому житті.

— Щодо розкрученої в соцмережах теми про рись Степана з КиївЗоо. Скільки у вас взагалі цих тварин?

— У нас чотири своїх, і Степан — врятований вже під час війни. Наші рисі класні. Це карпатський вид, занесений до Червоної книги України. І недавно одна з наших рисей переїхала до Швейцарії, а друга — до Німеччини, щоб створити пару. Тобто ми утримуємо тварин не тільки для експозиції, а й для збереження й примноження виду. Це є завданням зоопарку.

Нагадаю: перед європейськими зоопарками стоїть завдання перш за все виконувати програми по реабілітації та реінтродукції тварин в природу. Реінтродукція — це повернення диких тварин у місця їхнього історичного проживання, звідки вони зникли, задля відновлення популяції та екосистеми. Цей процес включає розведення у зоопарках (наприклад, Київський зоопарк) або переселення з інших регіонів. В Україні успішно реінтродуковані зубр, водяний буйвол, кінь-тарпан та сокіл балабан. КиївЗоо виконує вісім таких програм.

— Скажіть, будь ласка, рись Степан потрапив до столичного зоопарку вже стерилізованим?

— Так. Фахівці говорять про відхилення від норми — є гормональний дисбаланс. Нині живе собі нормально, насолоджується життям. Він дуже подобається відвідувачам тому, що не ховається від людей. А наших рисей ще спробуйте знайти у вольєрі — ховаються майстерно.

— А скажіть, з якою твариною у спеціалістів КиївЗоо найбільше проблем?

— Ми говоримо про проблеми або про увагу? Треба розуміти, що в зоопарку головне — це увага. Дивіться, у нас є горила Тоні. Йому вже 52 роки. І в такому віці кожен день це виклик. Тому що взагалі середнє життя горил у зоопарках — 45 років. Так, я бачив горилу, якій 60 років, але нашому Тоні — 52, кожен день додає додаткове навантаження для всіх наших працівників, адже це особлива дієта, особлива поведінка, особлива увага. Тобто наші тварини похилого віку потребують дуже відповідального ставлення.

— У вас особисто є улюблена тварина?

— Є, я ще трішки додатковий кіпер для слона.

Тобто я займаюся з Хорасом. Це моя емоційна реабілітація. Коли поганий настрій, можна або прибрати за слоном, або піти погодувати його, чи почухати, чи попрацювати над збагаченням його середовища.

Коли постійно працюєш з такою великою і класною твариною, він стає тобі як близький друг.

— А він тільки вам дозволяє яблуко собі в пащу класти руками?

— Так, тільки мені. Чи вірніше — я дозволяю це робити тільки собі. Треба розуміти тварину, треба додатково мати знання про її поведінку, треба, щоб тварина тебе розуміла. Зі слонами в мене довга історія. Я ще Боя пам’ятаю. Ніхто з Боєм не працював, а я працював тоді.

— А коли ви почнете розповідати про те, хто народився?

— Вже є декілька новонароджених. Маленькі лемури народилися, птахи, у копитних є малюки. Але зоопарківські працівники мають забобони. Треба, щоб пройшло десь півроку від народження малят, щоб до них було менше уваги відвідувачів. Бо всяке може трапитися.

— Чому така увага нині до жирафів КиївЗоо, адже їх вже декілька років як немає?

— Тому що дійсно, жирафи дуже подобаються відвідувачам. І наші жирафи прожили класне життя.

Я особисто разом з компанією «КиївСтар» привіз в Київський зоопарк їх ще понад 17 років тому. Для мене вони були як маленькі діти, як рідні. Їх батько, наприклад, прожив 17 років. Наших ми дотягнули до 22 та 23 років. Останні чотири роки вони трималися виключно на професійних кормах з хондропрепаратами й особливим доглядом.

Коли ми повідомили наших друзів з Європи, що жирафи дожили до такого віку, вони сказали: хлопці, ну ви молодці.

Зараз всі ставлять питання: коли будуть нові жирафи? Ну давайте ж зрозуміємо: Україна воює, ворог обстрілює Київ. Якщо зараз завезу жирафів і вони розіб’ються, то я вислухаю все, що тільки можна про мою фаховість й де був мій розум. Це по-перше. А по-друге, треба перебудувати й оновити приміщення. Тому, що навіть зимове помешкання яке є, треба переробляти. А бажано побудувати нове, більш сучасне. І третє — головне: безпека тварин.

Я спілкувався з нашими друзями в Європі. Небагато хто хоче віддавати в країну, де йде війна, своїх тварин, тим більше жирафів, навіть якщо вони й хочуть їх віддати. Ми ж розуміємо, вибух або, не дай Бог, уламок попаде — і все.

Побудувати бомбосховище для жирафа було б непогано, але щось мені підказує, що ми не зможемо це зробити.

— А вони б’ються об огорожу в паніці, коли вибух?

— Для тварин вибух — це як природне явище, як грім. Тварини, і це відомо в усьому світі, розбиваються, коли гримить грім або йде торнадо. Попередній випадок, коли поруч з зоопарком впав шахед й повилітала майже половина скла, і у нас в паніці розбив щелепу олень-мунтжак. Ми його врятували, це маленький олень. Якщо розіб’ється жираф, то шансів на порятунок майже немає. Тобто вибухова хвиля і скло, що потрапляє до вольєру, у нас були. Тоді ще трохи крокодила зачепило й черепаху. Тож, шановні, всі хочуть чогось кращого, але треба думати головою.

І ще про жирафів: коли якісь, великі політичні діячі щось починають говорити, то бажано, щоб наперед з’ясовували це питання, або спитали у фахівців, щоб не виглядати некомпетентними. Тому що, якщо люди не знають, що відбувається взагалі у місті, або у такому, як на мій погляд, знаковому місці як КиївЗоо, то не треба людей ображати. Адже наші фахівці віддають сили, здоров’я, свій час, багато працюють, щоб зоопарк утримувався в дуже непоганому стані.

— Скажіть, будь ласка, за лютий і березень вам когось привозили на лікування?

— Нам пропонували віслючка з-під Краматорська, але ми не взяли тому, що в у нас є дві також врятовані ослиці поважного віку, й фахівці сказали, що не бажано брати. Також віддавали папугу. За понад чотири рокі війни Київський зоопарк прийняв 600 врятованих тварин та птахів. Це майже ще один зоопарк. Створили для них нові вольєри. Так, ми рятуємо, тому що є така потреба. Боремося, тому що треба боротися, треба триматися, але зоопарк — це не притулок, в нас є інші завдання.