Європейський вибір Миколи Лисенка: столичний музей демонструє рідкісні артефакти

Презентація у Меморіальному будинку видатного композитора відкриває нову сторінку його біографії: диплом із Лейпцига та архівні матеріали спростовують міфи про незавершену освіту митця й підкреслюють його роль у формуванні європейського образу української музики.

У столиці триває унікальний виставковий проєкт «Микола Лисенко у Лейпцигу: етапи становлення музиканта і композитора». Експозиція, представлена в Меморіальному будинку композитора, вже встигла стати важливою подією культурного сезону, адже вперше в Україні презентує документ, навколо якого десятиліттями точилися дискусії — оригінал диплома Миколи Лисенка з Лейпцизької консерваторії (1869 рік).

Нагадаємо, що Лейпцизька консерваторія Фелікса Мендельсона-Бартольді у XIX столітті мала високий престиж і вважалася одним із провідних музичних закладів Європи. Тут Микола Лисенко навчався у видатних педагогів — Ігнаца Мошелеса, Карла Рейнеке та Ернста Венцеля, якого він називав найвизначнішим учителем. Викладачі відзначали його старанність і наполегливість.

Окрім занять із фортепіано, Лисенко брав приватні уроки у професорів Ернста Фрідріха Ріхтера та Роберта Веніаміна Паперітца, використовуючи слов’янські й українські наспіви для вправ і теоретичних завдань. Це дозволяло йому органічно поєднувати рідні інтонації з європейськими музичними формами.

Спростування міфів: академічний тріумф у Європі

У музеї розповідають, що тривалий час у біографії батька української класичної музики існували білі плями, а радянські наративи часто просували тезу про нібито «незавершену» закордонну освіту митця. Оприлюднений документ із фондів Центрального державного історичного архіву України (ЦДІАК) остаточно закриває це питання.

Навчаючись у Лейпцигу — тогочасному музичному центрі Європи — протягом 1867–1869 років, Лисенко виявив феноменальну працездатність: він опанував повний чотирирічний курс консерваторії всього за два роки. Виставка демонструє цей диплом поруч із копією з архіву Лейпцизької вищої школи музики і театру, підтверджуючи професійне визнання українського генія на міжнародному рівні.

Музика як професія та акт спротиву

Для Миколи Лисенка навчання за кордоном було не лише технічним вдосконаленням, а й свідомим самовизначенням. Всупереч дворянським традиціям, які не розглядали музику як фах для аристократа, він обрав шлях професійного композитора.

Куратори виставки акцентують на тому, що цей вибір мав і політичне забарвлення — це була відмова від русифікації на користь розвитку самобутньої культури. Саме в лейпцизький період Лисенко заклав фундамент свого стилю, поєднавши класичні європейські форми з українською народною основою. Тут з’явилися його перші інструментальні твори, обробки народних пісень та легендарний «Заповіт» на слова Шевченка.

За лаштунками творчості: боротьба з цензурою

Експозиція також відкриває відвідувачам «інший бік» життя митця — його виснажливе протистояння імперській цензурі. Архівні матеріали свідчать про численні відмови у дозволах на видання та заборони вистав у певних губерніях. Ці документи показують Лисенка не лише як лірика, а і як системного борця за національну ідентичність, чия зброя — нотний стан та громадянська позиція.

Атмосфера епохи в експонатах

Виставка пропонує зануритися в атмосферу Лейпцига другої половини XIX століття через:

• Автографи та фотокопії рукописів, створених під час навчання.
• Раритетні видання київського видавництва Борислава Корейво. Нагадаємо, що
  Першим і провідним видавцем творів Миколи Лисенка упродовж чверті століття був Болеслав Корейво — власник першої нотної крамниці у Києві, відкритої 1871 року на Хрещатику, 35. Саме з ним у 1868 році розпочалася довга й плідна співпраця композитора.
  Видавнича фірма Корейва стала головним майданчиком для поширення музики Лисенка. Тут виходили випуски серії «Музика до Кобзаря», фортепіанні твори, зокрема «Сюїта на українські теми», збірники українських народних пісень, а також музика до опер і оперет — «Різдвяна ніч», «Чорноморці», «Наталка-Полтавка».
  Частина накладу друкувалася як власність автора, частина — як власність видавця, що свідчить про гнучкі й довірливі стосунки між композитором і Корейвом. Магазини Корейва у Києві та Одесі діяли до 1897 року, а згодом були перекуплені фірмою «Леон Ідзіковський», де сам Корейво ще багато років очолював музичний відділ.
  Особливим є й людський вимір цієї співпраці. Лисенко жартома називав Корейва «Литвин-чоловік Божий», а значна частина його особистого листування надходила саме на адресу нотної крамниці на Хрещатику. Це свідчить про глибоку довіру композитора до видавця, який став не лише діловим партнером, а й близькою людиною, що допомогла українській музиці здобути широку публічність.
• Старовинні світлини та архівні матеріали, що відтворюють побут композитора-студента.

Діалог із сучасністю

Проєкт, реалізований Музеєм видатних діячів української культури спільно з ЦДІАК та Goethe-Institut в Україні, продовжує привертати увагу дослідників та шанувальників музики.

«Цей диплом — не просто аркуш паперу, а ключ до розуміння вибору митця», — зазначає директорка музею Ольга Гураль. Він відкриває нам Лисенка як людину, що свідомо обрала шлях музики й довела: українська культура має гідне місце серед європейських традицій.

За її словами, сьогодні, коли Україна знову стверджує свій європейський шлях, приклад Миколи Лисенка стає надзвичайно актуальним. Виставка нагадує: українська музика ніколи не була ізольованою — вона завжди була і залишається невіддільною частиною великого європейського мистецького простору.

Виставка «Микола Лисенко в Лейпцигу: етапи становлення музиканта і композитора»

Коли: до 4 квітня

Де: вулиця Панаса Саксаганського, 95

Вартість: за вхідним квитком до музею 150/75 грн

До теми: Сонце української музики: видатному композитору Миколі Лисенку — 180 років.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»