Нові адреси Києва: на ДВРЗ з’явився провулок Софії Окуневської

Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Серед них — і провулок Софії Окуневської у Дніпровському районі. Він виник у середині XX століття в історичній місцевості ДВРЗ. У 1953 році отримав ім’я радянського педагога й письменника Антона Макаренка, автора «Педагогічної поеми», чиє ім’я широко використовувалося в радянській топоніміці як символ «нової системи виховання».

Експертна комісія з найменувань при КМДА наголосила, що ім’я Макаренка підпадає під декомунізацію, адже його спадщина служила не лише частиною системи освіти, але й інструментом пропаганди. У радянські часи його методи виховання та твори стали ключовим елементом офіційної ідеології, а топоніми з його ім’ям — засобом утвердження культурної політики СРСР.

Тож 4 грудня 2025 року Київрада офіційно перейменувала провулок Антона Макаренка на ДВРЗ, присвоївши йому ім’я Софії Окуневської — лікарки, науковиці, феміністки та ерудитки, яка боролася за право українок на освіту й професію. Таким чином місто поступово позбавляється радянських назв, увічнюючи постаті, що мають безпосереднє значення для української історії та культури.

Софія Атанасівна Окуневська-Морачевська народилася 12 травня 1865 року в селі Довжанка на Тернопільщині в родині священника.

Раннє дитинство позначилося втратою матері, і вихованням у родині Озаркевичів, де вона отримала рідкісну для того часу ґрунтовну освіту — латину, музику, літературу та доступ до великої бібліотеки. Саме там сформувався її світогляд, а підтримка двоюрідної сестри Наталії Кобринської, майбутньої засновниці українського жіночого руху, стала важливим поштовхом до саморозвитку.

Наприкінці XIX століття шлях жінки до медицини був офіційно закритий. В Австро-Угорщині дівчат не допускали навіть до складання іспитів на атестат зрілості (матури), який був перепусткою до університету. Проте Софія, за підтримки свого прогресивного батька — лікаря Атанаса Окуневського, у 1887 році блискуче склала іспити в гімназії та вирушила до Цюриха, де вивчала медицину, захистила докторську дисертацію й стала першою жінкою-лікаркою з Галичини та першою докторкою медицини в Австро-Угорщині.

Паралельно брала участь у літературних і громадських ініціативах, публікувалася під псевдонімом Єрина в альманасі «Перший вінок» та активно підтримувала жіночий рух.

Повернувшись на Галичину з європейським дипломом, зіткнулася з новою перепоною: влада відмовлялася визнавати (нострифікувати) її диплом лише через те, що вона була жінкою. Лише після кількох років боротьби та публічного тиску Софія домоглася офіційного права на лікарську практику.

Жінка працювала в «Народній лічниці» митрополита Андрея Шептицького, лікувала онкологічні хвороби за новітніми методами, організовувала курси для сестер милосердя й акушерок, а також працювала над створенням української медичної термінології. Її пацієнтки називали її «Свята Софія» за відданість професії та людям.

Вона однією з перших у регіоні застосувала променеву терапію (радій) для лікування раку — задовго до того, як цей метод став загальноприйнятим. А під час Першої світової війни рятувала українців у таборах для інтернованих, боролася з епідеміями тифу й холери, ризикуючи власним життям. Саме тоді організувала перші курси сестер милосердя, готуючи кадри для українських шпиталів.

Особисте життя було сповнене драматичних подій — розлучення з чоловіком Вацлавом Морачевським, передчасна смерть 21-річної доньки Єви, яка могла стати першою українкою-архітекторкою. Та попри втрати й випробування, Софія залишалася активною: лікувала, навчала, підтримувала жіночі організації й сприяла розвитку професійної медицини в Галичині.

24 лютого 1926 року вона несподівано померла від ускладнень апендициту. Похована на Личаківському кладовищі у Львові. Сьогодні її ім’я носять вулиці в Україні та пластовий курінь у Відні.

Її життєвий шлях — приклад того, як одна жінка, долаючи терни, може освітити дорогу для тисяч інших, відкривши їм шлях до освіти, професії та рівних прав.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: Нові адреси Києва: вулиця Віри Ґедройць на Мишоловці.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»