Реалізація плану енергостійкості Києва потребує не лише технічних і законодавчих рішень, а й політичної стабільності — депутатка Київради Ярмоленко

Йдеться про документ, від якого залежить підготовка столиці до
наступного опалювального сезону після масштабних російських атак на
енергетичну інфраструктуру міста. План передбачає перебудову системи
теплопостачання, будівництво нових об’єктів і низку законодавчих змін,
без яких реалізувати його буде складно.

Чому депутати не змогли зібратися з першої спроби, що буде, якщо
центральна влада знову не прийме план і наскільки реально встигнути
реалізувати ініціативи до наступної зими.

Про це для спільного проєкту
«Київ FM» та «Вечірнього Києва» у день голосування поговорили з
депутаткою Київської міської ради від депутатської фракції «Єдність»
Юлією Ярмоленко.

ДЕПУТАТИ, ЯКІ ПРОІГНОРУВАЛИ «ЕНЕРГЕТИЧНУ СЕСІЮ» ПОКАЗАЛИ ВІДСУТНІСТЬ
ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ

— Юліє Олександрівно, ми з Вами говоримо за кілька годин до
повторного засідання Київської міської ради на якому будуть
розглядати План енергетичної стійкості Києва. Чому не вдалося його
затвердити у понеділок, що відбувалося у сесійній залі?
Ну, цю ситуацію можна назвати різними словами, але, як на мене, ті депутати,
які не прийшли і проігнорували сесію, просто показали відсутність політичної
волі.

— Мені, направду, було дуже боляче спостерігати за тим, що відбувалося. Я
працюю в бізнесі і добре розумію ціну часу. Тому для мене ситуація, коли
депутати, які прийшли на засідання, були змушені майже 2,5 години просто
чекати, чи збереться кворум, — це про змарнований час. Час, який можна було
використати для рішень. Бо насправді план готовий: над ним працювали
експерти, депутатські комісії, експертна рада.

Тому для мене ситуація, коли ті, кому люди делегували повноваження, просто
не прийшли на засідання, виглядає дуже тривожно. Під час війни так не можна.

— Тим більше час критично важливий для Києва…

— Саме так, кожен день тут має значення. Адже ми говоримо про складні
технологічні процеси. Це як із зерном: щоб був хліб, спочатку треба посіяти
зернину, дочекатися врожаю, а потім його змолоти.

Так само і тут. Є проєктні роботи, технічні рішення, законодавчі процедури. Ми
говоримо про систему, яка раніше забезпечувала близько 70% тепла для Києва.
І тепер за пів року потрібно зробити надзусилля, щоб відновити хоча б 80–90%
цієї потужності.

І ми, як депутати, не маємо права підігравати цьому, просто не ухвалюючи
рішення. Для мене це був внутрішній крик — наскільки можна бути
безвідповідальними.

— До речі про відповідальність. Єдині, хто має і може дати оцінку таким
діям депутатів — це ж виборці?

— Розумієте, депутати Київради працюють на громадських засадах. Це не історія
про присутність чи відсутність на роботі з поважних або неповажних причин.
Тому так, тут може йтися лише про політичну відповідальність і про політичну
свідомість самих громадян.

Ми як країна фактично маємо один механізм впливу — вибори. Є партії, є
політична конкуренція. Ми тут не у великій політиці, але відповідальність усе
одно є.

Але коли дивишся на те, що сталося вчора — коли частина депутатів просто не
зайшла до сесійної зали — розумієш, чому люди зневірюються і не довіряють
інститутам влади.

Звичайно, бувають обставини, коли людина справді не може прийти.
Позачергова сесія — це складно. Але не може бути так, що не збирається навіть
мінімально необхідна кількість депутатів. Це просто ненормально.

УХВАЛЕННЯ ПЛАНУ ЕНЕРГОСТІЙКОСТІ КИЄВА — ЦЕ ЛИШЕ 10–15% ТОГО, ЩО
ПОТРІБНО ЗРОБИТИ

— Сам документ має чимало інформації, яка є конфіденційною і не
може розголошуватися на загал. Утім депутати очевидно бачили
повну версію — як Ви оцінюєте План енергетичної стійкості Києва?

— Я намагалася максимально вникнути в цю тему, навіть попри те, що енергетика
не мій профіль. І треба розуміти: ухвалення рішення — це лише перший крок. Це
приблизно 10–15% того, що потрібно зробити. Далі — величезний обсяг
фізичної, інтелектуальної і законодавчої роботи.

Так. Частина обговорень була закритою, але я спілкувалася і з експертами, і з
колегами по напрямку, і з керівниками підприємств. І можу сказати: план готовий. Але він дуже складний у реалізації — і технічно, і юридично, і
фінансово. У документі є конкретні дії, конкретні пункти і конкретні рішення,
які потрібно ухвалити. І частина з них — це зміни до законодавства.

Наприклад, щоб будувати альтернативні котельні або теплопункти, потрібно
знайти місця для їх розміщення. А в Києві з цим дуже складно. Йдеться
приблизно про 400 потенційних локацій.

Щоб зрозуміти, де їх можна будувати, фахівці фактично повинні накласти одну
на одну кілька карт. Це карта територій і забудови, карта електромереж, карта
існуючої інфраструктури — каналізації, водопостачання, електропостачання.

Київ — це місто з дуже централізованою системою тепла й електроенергії. І
тепер потрібно знайти місця, де в цю систему можна інтегрувати нові об’єкти.
Фактично потрібно накласти приблизно шість різних карт, щоб побачити ті
невеликі проміжки території, де це взагалі можливо зробити.

— Тобто це не просто питання грошей чи обладнання — це ще й велика
підготовча робота?

-Абсолютно. Далі починається проєктна робота. А це складний і тривалий
процес. У мене, наприклад, батьки будівельники, тому я з дитинства чула про
проєкти, технічні документи, узгодження. І можу сказати: тільки проєктування
може зайняти приблизно рік.

Тому і потрібні законодавчі зміни — щоб спростити процедури відведення землі
і проєктування для об’єктів критичної інфраструктури. Це юридична частина.

Далі — технічна. Треба замовити обладнання, визначити підрядників, провести
тендери, скласти графіки виконання робіт. Наприклад, у плані передбачено
буріння понад ста свердловин, щоб забезпечити резервне водопостачання на
випадок нових ударів по критичній інфраструктурі.

Я можу навести простий приклад із власного підприємства. Ми зрозуміли, що
під час блекауту найуразливіше місце — вода. Генератори можна купити,
сонячні батареї поставити, але без води нічого не працює. Тому ми будували
свердловину півтора року. І це при тому, що в нас була команда, фінансування і
чітке розуміння, що потрібно робити.

І ще один момент. План передбачає не лише технічні та законодавчі рішення, а
й стабільну політичну ситуацію. Бо якщо почати будувати об’єкти, а потім
почнуться перевірки, приписи, обшуки чи політичні конфлікти, то ключові
люди будуть змушені займатися не роботою, а з’ясовуванням відносин. У
результаті замість того, щоб проводити інвестиційні наради чи запускати нові
об’єкти, люди сидять на політичних засіданнях.

Тому цей план важливий. Він готовий, він прописаний. Але його потрібно
ухвалити і дуже швидко почати реалізовувати. І реалізовувати його має
команда: міська рада, виконавчі органи, міністерства, центральна влада.

Тому зараз головне — об’єднуватися. Не дивитися на прізвища чи політичні
табори. Бо, як казав Сократ, нічого не триває вічно. І влада теж змінюється. Але
рішення, які ми ухвалимо сьогодні, впливатимуть на життя людей уже цієї
осені.

ПОВТОРНЕ ВІДХИЛЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПЛАНУ КИЄВА
КАБМІНОМ СТАНЕ ЛЯПАСОМ ДЛЯ КИЯН

— Чи має Київ «план Б» у разі, якщо центральна влада таки не прийме
План енергетичної стійкості столиці?

— Київ — це фактично близько п’яти мільйонів людей, якщо врахувати
переселенців, людей, які приїжджають сюди працювати, і тих, хто тут
зареєстрований. Це, по суті, як окрема європейська країна. Є держави, де живе
по мільйону чи по три мільйони людей — тобто Київ за масштабом можна
порівняти навіть із кількома такими країнами.

І, звичайно, ми розуміємо, що міжнародні партнери допомагають, але обсяги
цієї допомоги поки що не настільки великі, щоб повністю закривати такі
масштабні потреби.

Якщо ж Кабмін знову відхилить цей план, чесно кажучи, це буде дуже болісний
сигнал для киян. Фактично це виглядатиме як ляпас місту. І водночас це може
бути дуже небезпечним сигналом назовні. Бо якщо показувати, що столиця
змушена виживати сама по собі, то це грає на руку росії.

Київ, безумовно, місто сильне і самодостатнє. Ми знайдемо рішення. Будемо
шукати інвесторів, спонсорів, партнерів, можливо, брати кредити, шукати
обладнання, будувати котельні. Але питання в іншому: скільки людей
постраждає, якщо ці рішення доведеться шукати без державної підтримки.

У разі співпраці між містом і державою можна забезпечити тепло для 80–90%
мешканців. Якщо ж місто залишиться сам на сам із цією проблемою, цей
відсоток буде значно меншим.

ГОЛОВНЕ ЗАРАЗ — НЕ ШУКАТИ ВИННИХ, А ШУКАТИ РІШЕННЯ

— Цієї надскладної зими столичну владу, представником якої Ви є, не
раз звинувачували у проваленій підготовці до зими. Чи могли
підготуватися краще?

— Я думаю, що, мабуть, зробили все, що могли. Поясню чому. Чи було
розуміння, що росіяни будуть бити по енергетичній інфраструктурі Києва? Так,
звичайно, було. Але інше питання — що з цим реально можна було зробити.
Підготуватися повністю до таких ударів у централізованій системі комунальних
послуг, як у Києві, практично неможливо.

Навіть зараз багато рішень доводиться приймати вже після того, як щось
сталося. Наприклад, відновлювати ТЕЦ за мільярди гривень — це дуже складне
рішення. Бо якщо ворог уже знає, куди влучив і що зруйнував, то повторний
удар може знову знищити той самий об’єкт.

Тому все частіше говорять про інші підходи — наприклад, про підземну
інфраструктуру. Колись ми думали, що війна може закінчитися швидше. Але
тепер чуємо прогнози і про три роки, і про п’ять, і навіть більше. А це означає,
що потрібно будувати системи, які будуть більш захищеними.

І тут треба розуміти масштаб. Якщо відходити від великої ТЕЦ, потрібно
створити приблизно 250 менших котелень і теплопунктів. Плюс близько 120
свердловин. Це величезний обсяг роботи. І при цьому люди йдуть на фронт,
триває мобілізація, економіка працює в умовах війни.

Тому, відповідаючи на ваше питання: чи можна було підготуватися краще?
Можливо, в якихось деталях. Але головне зараз — не шукати винних і не
«кидатися помідорами» один в одного.

Набагато важливіше витрачати час на пошук рішень: як перекрити ті
потужності, яких зараз бракує, іншими джерелами енергії і тепла.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ І — ЦЕ ВЖЕ НЕ ОПЦІЯ А НЕОБХІДНІСТЬ

— В продовженні теми готовності, Ви очолюєте наглядову раду
великого підприємства, і ще у травні минулого року ми з Вами
обговорювали, що «БКК» уже подбало про свою енергонезалежність.
Але чи були готові до настільки складних випробувань?

Чесно — ні. У нас був генератор, була потужність, команда, сонячні батареї,
підстанція. Але виявилося, що навіть цього недостатньо.

Генератор, наприклад, просто не був розрахований на таке навантаження. Крім
того, у нас були дві лінії електропостачання, які зазвичай працювали по черзі -
коли одну вимикали, інша залишалася. Але в певний момент відключилися
обидві.

І тут дуже важливу роль відіграє досвід кризових ситуацій. Ковід, а потім
початок повномасштабної війни навчили нас швидко реагувати. Буквально за
два дні ми знайшли тимчасовий генератор у колег із холдингу, щоб закрити

потреби на тиждень. А ще за тиждень придбали новий. Паралельно подивилися,
що ще можна оптимізувати, перебудували робочі зміни, швидко перебудували
частину процесів.

Було і питання до виробника генератора. Ми ним майже не користувалися — він
відпрацював лише 70–100 годин за кілька років. Але в критичний момент
з’ясувалося, що гарантійний термін уже завершився, і виникли технічні
проблеми. Зараз ми якраз звертаємося до виробників, щоб розібратися, що
сталося.

У таких ситуаціях дуже важливо мати ресурс, професійну команду і готовність
швидко приймати рішення. Фактично це і є той самий «план Б», про який ми
говорили.

Зараз ми, наприклад, уже звертаємося до партнерів, пишемо листи, пояснюємо,
яка ситуація в Києві і що нам потрібні додаткові генератори та інші енергетичні
установки. Паралельно активно інвестуємо в альтернативні джерела енергії. На
підприємствах — зокрема на «Росинці», яка входить у нашу групу -
встановлюємо все, що може генерувати енергію: сонячні системи, інші
рішення.

І тут важливо розуміти одну річ: самі по собі сонячні батареї не роблять
підприємство енергонезалежним. Без акумуляторів вони не працюють як
резерв. Тому зараз ми дуже глибоко вникаємо в ці технології.

І, чесно кажучи, я б радила місту також звернути на це увагу. Наприклад, у
кожному дитячому садку і школі повинні бути встановлені системи резервного
живлення з акумуляторами.

Альтернативні джерела енергії сьогодні — це вже не опція. Це абсолютна
необхідність. Це те, що потрібно впроваджувати вже зараз.

Нагадаємо, Київрада ухвалила Комплексний план енергетичної стійкості міста. Документ передбачає заходи для захисту критичної інфраструктури, відновлення пошкоджених об’єктів, розвиток альтернативної генерації та створення резервного живлення для тепло- та водопостачання.

За словами міського голови Києва Віталія Кличка, план розрахований на три роки і коштуватиме понад 67 млрд грн, при цьому місто може профінансувати лише частину проєктів власним коштом. Решта потребує підтримки держави та міжнародних партнерів.

Перший етап плану передбачає відновлення енергооб’єктів і запуск когенераційних установок, другий — розширення проєктів за додаткового фінансування, третій — проєкти, що потребують змін у законодавстві.

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»