Нова адреси Києва: у Дарницькому районі з’явилася вулиця Павла Петриченка

Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Серед них — і вулиця Волго-Донська що знаходиться у Дарницькому районі Києва, у місцевості Нова Дарниця. Вона виникла а мапі ще у 1940-1950-х роках та спершу була відома як 601-ша Нова. 29 грудня 1953 року отримала назву— на честь Волго-Донського каналу відкритого у середині минулого сторіччя.

Влітку 2024 року кияни звернулися з петицією про перейменування вулиці Волго-Донської у Дарницькому районі на честь Павла Петриченка. 10 липня на сайті Київради з’явилося звернення, і вже того ж вечора воно набрало необхідні шість тисяч голосів. Це показало, що ідея знайшла швидку підтримку серед мешканців міста.

Павло Петриченко народився 16 квітня 1992 року в Києві, закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. Ще у студентські роки він проявив небайдужість — у 2012 році завадив перетворенню столичної школи на російськомовну:

«У нас на районі будувалася нова велика школа, в якій мали навчатися півтори тисячі дітей. Вона називалася „Київська Русь“. Я дізнався, що ідея міської влади — а тоді мером був Попов від Партії регіонів — зробити цю школу російськомовною. Я зрозумів, що це загрозлива історія, коли дітей навчатимуть російській мові й культурі в центрі незалежної держави. Все, що на той час можна було зробити, — зібрати підписи, звернутися до міської влади. Ми зібрали акцію під міськрадою і заблокували створення російськомовної школи. Це перша активність, яка була доведена від початку і до результату», — згадував Павло у своїх спогадах.

Згодом молодий чоловік став учасником Євромайдану та Революції Гідності, організовував акції проти свавілля правоохоронних органів, підтримував Сергія Стерненка, був співзасновником ініціативи «Хто замовив Катю Гандзюк?». Його ім’я асоціювалося з активністю, прямотою та небайдужістю.

Напередодні великої війни Павло очолив штаб нової партії Сергія Притули, але вже в лютому 2022 року разом із побратимами отримав зброю у воєнкоматі, коли оборона Києва формувалася хаотично.

За його словами, у 2014 році війна не торкнулася його безпосередньо, і саме тому він відчував моральне переконання, що тепер прийшов час стати на захист Батьківщини.

«Я пам’ятаю час, коли їздив по Хрещатику на квадроциклі з автоматом, і мені б цього більше не хотілося», — згадував він. Офіс майбутньої партії став волонтерським центром, де десятки людей забезпечували армію речами, дронами, медикаментами. «По суті, у Києві ми теж були на війні. Ми були озброєні. Я б не назвав це чистим волонтерством — ми були готові в будь-який момент взяти в руки зброю і воювати», — говорив Павло.

У квітні 2022 року він вступив до лав 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, спершу займався аеророзвідкою, а згодом став командиром відділення БпЛА. Він воював на півдні та сході України, брав участь у звільненні Херсонщини, у боях за Авдіївку, Кліщіївку, Красногорівку, знищив десятки одиниць ворожої техніки та сотні окупантів. «В армії все зроблено так, що навчити можуть кожного», — пояснював він, розповідаючи, як за два тижні навчився керувати дроном і коригувати вогонь мінометної батареї.

У березні 2024 року він створив петицію про обмеження роботи онлайн-казино, яка набрала необхідну кількість голосів за кілька годин, що ще раз підтвердило його небайдужість до суспільних проблем.

15 квітня 2024 року, за день до свого 32-го дня народження, Павло загинув біля Красногорівки від удару ворожого дрона.

Його смерть стала потрясінням для друзів і побратимів.

Сергій Притула писав: «Паш, ти був Воїном з великої літери! Ми всі на колінах перед тобою! Я не знаю, як це все опанувати, Паш… Люблю Тебе, Братику! Спасибі за все, що ти прививав мені всі ці роки! Обіцяю, що все буде виконано!».

Максим Костецький згадував: «Паша любив людей і вмів їх надихати. Це завжди були „вперед-вперед“ і ні кроку назад. Смерть мала обходити тебе десятою дорогою».

Ще за життя Павло отримав відзнаку Головнокомандувача «Золотий хрест», орден «За мужність» ІІІ ступеня, «Хрест хоробрих», нагородну зброю та знак «Знак пошани». Посмертно йому присвоєно орден «Золота Зірка» та звання Героя України.

За спогадами близьких, Павло Петриченко залишився у пам’яті сучасників як активіст, патріот і захисник, який поєднав громадянську діяльність, волонтерську відданість і військову мужність. Його життя стало прикладом боротьби за свободу та незалежність України.

Прощання з Павлом Петриченком стало подією, що об’єднала сотні людей. У Михайлівському соборі, переповненому друзями, побратимами, колегами та небайдужими киянами, панувала тиша й скорбота. Люди приходили з квітами, щоб віддати шану воїну, який віддав життя за Україну. У дворі монастиря утворилася довга черга тих, хто хотів провести його в останню путь. Це були не лише близькі та рідні, а й ті, хто знав Павла як громадського активіста, організатора, волонтера, хто бачив його на акціях, чув його виступи чи працював поруч у перші місяці вторгнення.

Ця скорботна подія стала яскравим свідченням того, що його ім’я залишило слід у житті багатьох людей. Павло був не лише воїном, а й громадським лідером, який умів надихати й об’єднувати.

Спогад про нього тепер живе у словах побратимів та друзів, у міському просторі Києва, де одна з вулиць носить його ім’я, як знак вдячності та пам’яті.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: Нові адреси Києва: вулиця Дениса Рачинського у Дніпровському районі.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»