Собака лягла — значить, там вибухівка: історія кінолога ЗСУ та його собак, які рятують життя
Кінолог Федір Череватий та його вихованці Танк і Джессіка працюють у найгарячіших точках фронту, замінюючи собою найсучасніші детектори та рятуючи життя там, де ворог залишає лише розтяжки.
Федір Череватий — військовий ЗСУ та кінолог. Понад шість років він працює з собаками, спеціалізуючись на мінно-вибухових речовинах. Його команда — німецькі вівчарки Джессіка та Танк — допомагає саперам визначати заміновані ділянки й прискорювати очищення територій. Крім цього, пси виявляють заборонені речовини у військових підрозділах.
«Джессіці 8 років. Вона три роки служила в прикордонних військах, а з початком повномасштабного вторгнення перейшла до ЗСУ. Танку півтора року, він спеціалізується виключно на мінно-вибухових речовинах», — розповідає Федір.
У роботі кінолог поєднує досвід служби та точне розуміння поведінки тварин, які щодня допомагають знаходити ворожі закладки й попереджати про загрозу.
«Іноді чую, що з собаками працювати легше, ніж із людьми. Це і так, і не зовсім. Це велике психологічне навантаження. Фізично важко лише спочатку — потім звикаєш», — каже він.
Журналістка «Вечірнього Києва» відвідала тренування чотирилапих «бійців» і розпитала їхнього наставника про роботу в такому тандемі.
ФЕДІР, ДЖЕССІКА ТА ТАНК
Історія почалася у 2017 році, коли Федір вступив до Держприкордонслужби й обрав напрям кінології. Перші місяці навчання проходив у Великих Мостах на Львівщині: спочатку опановував пошук людей, згодом — виявлення наркотичних засобів і вибухівки.
«Головне — зрозуміти собаку, відчути, що їй підходить, а що ні», — пояснює він.
Джессіку Федір придбав у розпліднику поліції на Чернігівщині й виховав з нуля. Іншу вівчарку, Тайсона, забрав під Львовом — пес три роки жив у вольєрі без контакту з людьми й був агресивним. Після кількох місяців дресирування Федору вдалося спрямувати його характер у роботу — захист і пошук вибухівки.
Під час одного з тренувань Тайсон розгриз тротилову шашку, отримав важку контузію і згодом пішов на «пенсію». Тепер його справу продовжує син — Танк.
На початку кінолог працює з собакою на рівних: разом долає кілометри, відпрацьовує вправи з навантаженням, зокрема з покришками. З досвідом з’являються точніші прийоми — Федір спрямовує енергію пса так, щоб той більше працював самостійно. Для цього використовує ігри з м’ячем та вправи на витривалість і концентрацію.
«Щоб підготувати собаку з нуля до професійного рівня, потрібно близько чотирьох місяців інтенсивних занять. Навіть із двома вихованцями одночасно за цей час можна досягти чіткого виконання команд. Але окрім фізичного вишколу є інша сторона служби», — говорить він.
Реалії війни не залишають місця для помилок. Навіть сучасне обладнання не гарантує безпеки там, де працюють ворожі мінери. Вони використовують тонкі рибальські гачки та розтяжки, які майже неможливо помітити в траві.
НЕВИДИМІ РОЗТЯЖКИ ТА УРОКИ ЛЮТІ
Для чотирилапих такі пастки часто стають фатальними. Федір згадує випадок із малінуа, яка під час роботи зачепила розтяжку. Осколкові поранення були настільки дрібними, що їх не видно під густою шерстю. Попри швидку допомогу, врятувати собаку не вдалося — вона померла за лічені хвилини.
Окрім пошуку мін, собаки виконують роль охорони. Коли доводиться ночувати в лісі в машині й по рації передають про рух ворожих ДРГ, саме пси тримають периметр.
Щоб навчити їх не реагувати на сторонніх і не піддаватися на «підгодовування», Федір застосовує жорсткі методи.
«Ми прив’язували собак до машини — одну спереду, іншу ззаду, щоб перекривали периметр. Підходили бійці, кликали, пропонували їжу. Якщо собака йшла на контакт — отримувала удар лозиною по лапах. І так, поки не починала реагувати агресивно. Вона має розуміти: чужий — це загроза», — пояснює кінолог.
Такі уроки засвоюються буквально. Федір згадує випадок, коли військовий, попри попередження, спробував пригостити Тайсона печивом.
«Каже: „Дай лапу“. Пес дав. Дає ще печиво: „Дай іншу лапу“. Тайсон замість лапи схопив його за руку — пальці ледь не відірвав. Поки я добіг, руку вже розпанахало. Після цього охочих „подружитися“ з собаками не було», — розповідає він.
Суворість у цій роботі — питання виживання.
ВІД ПОКРОВСЬКА ДО ЗАПОРІЖЖЯ
Федір із собаками працював на Донбасі, Харківщині, у Покровську, нині — на Запорізькому напрямку. Відрядження тривають тижнями або місяцями.
Попри поширену думку, у багатьох підрозділах ЗСУ офіційної посади кінолога немає. Федір звільнився з прикордонної служби у 2021 році, а з початком повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до війська. Своїх собак утримує фактично власним коштом і за підтримки волонтерів.
«Армія дає можливість працювати — час, паливо. Але корм, аптечки, спецзасоби — це фонди й небайдужі люди. Якщо відрядження затягується, волонтери доправляють усе прямо на позиції», — каже він.
Процес розмінування — це точна взаємодія людини й тварини. Коли Джессіка чи Танк відчувають запах тротилу, вони не гавкають і не дряпають землю. Вони лягають поруч із небезпечним місцем.
«Собака лягла — значить, там щось є. Я ставлю прапорець, далі працюють сапери. Буває, боєприпаси висять на деревах — тоді пес лягає під стовбуром і дивиться вгору. Працюємо і вдень, і вночі», — пояснює Федір.
Порахувати обсяги очищених територій складно — це не кілометри, а врятовані життя.
«Я люблю цю роботу за цих собак. Вони не раз рятували мене. Якщо собака загинула на розтяжці, значить, вона врятувала когось іншого», — каже він.
НАВУШНИКИ ВІД КОНТУЗІЙ ТА РАЦІЯ НА СПИНІ
Амуніція службового собаки — це функціональний комплект для роботи під обстрілами. Жилет важить близько трьох кілограмів і має ручки для евакуації, кріплення для спорядження та аптечку. До слова, цією амуніцією й не тільки військвого та його собак забезпечує фонд «Сучасна Україна» та Дмитро і Павло Ткаченки.
На випадок сильних вибухів у собак є спеціальні навушники — контузія для тварини може бути фатальною. Федір згадує випадок, коли через вибух у пса почала збиратися рідина в черепній коробці, що призвело до сліпоти.
«У разі мого поранення я можу крикнути: „Танк, аптечка!“ — і він біжить на голос. На ньому бандажі, турнікети, ножиці й навіть рація. Аптечка на липучці: відірвав — і працюєш», — каже кінолог.
Захист собак для нього — пріоритет.
«Людина може поскаржитися на біль і піти лікуватися. Собаці цього не поясниш. Вони — мої очі й вуха на мінному полі».
ЯК ЗБЕРЕГТИ ПСИХІКУ СОБАКИ
Федір переконаний: собака — дзеркало свого провідника. Під час обстрілів тварина орієнтується на реакцію господаря.
«Якщо ти спокійний, собака теж працює зосереджено. Якщо показав паніку — вивести її зі стресу буде важко», — пояснює він.
Окрема проблема — активні породи в тісних квартирах. Малінуа чи джек-рассели потребують багатогодинного навантаження.
«Малінуа може працювати 12 годин. Я можу півтори години кидати м’яч у воду — і пес не зупиниться. У квартирі цій енергії нікуди діватися», — каже кінолог.
На фронті іноді доводиться діяти без ветеринара.
«Одного разу я сам оперував малінуа — уламок зайшов глибоко під шкіру. Вона настільки товста, що довелося кілька разів проводити скальпелем. Реабілітація була важкою, але пес вижив», — розповідає Федір.
Сьогодні він продовжує службу у складі ЗСУ, виїжджає у відрядження й працює там, де після нього мають безпечно пройти інші. Для нього це відповідальність за життя побратимів і вірність собакам, які не раз рятували його самого.
Читайте також: «Собака-кенгуряка» повертається до служби: історія незламності на Київській митниці
Даша ГРИШИНА, фото Бориса КОРПУСЕНКА, «Вечірній Київ»