Про жіноче без табу: нова постановка «Місячні» у Молодому театрі
Через монологи та пластику героїнь глядачі занурюються у світ тілесності, сексуальності, материнства й боротьби за право бути собою, де мистецтво стає голосом тих, чиї історії часто залишаються непочутими.
Нещодавно у Молодому театрі відбулися прем’єрні покази вистави «Місячні» — сміливої перформативно-рухової постановки, що відкриває простір для відвертої розмови про жіночий досвід у час війни.
Авторкою п’єси є ветеранка та драматургиня Аліна Сарнацька, а над сценічним втіленням працювали: режисерка — Ніна Хижна, художниця — Даша Чечушкова, композиторка — Альона Кома.
У центрі сюжету лежать історії 8 жінок, які проходять крізь щоденні кризи, стикаються із суспільним осудом, водночас виборюючи право бути собою.
Серед героїнь — вагітна дружина військовополоненого, молода дівчина, яка продає фото ню, щоб зібрати гроші на автівки для ЗСУ, жінка, позбавлена чоловічої уваги та секс-працівниця, що залишилася у Києві під обстрілами й продовжує працювати попри небезпеку.
Їхні історії звучать як фрагменти великої мозаїки жіночого досвіду, що у поєднанні створюють «калейдоскоп болю» та водночас сили. Постановка використовує документальні інтонації, пластичні етюди та цитати Соломії Павличко, Ребекки Солніт і Вірджіні Депант, аби надати голосам героїнь глибини й контексту.
Візуальний світ вистави сформувала художниця Даша Чечушкова: її костюми й декорації задають ритм, у якому поєднуються контраст, рух і напруга. Це перетворює сцену на простір боротьби й виживання, де кожен елемент — від світла до пластики — підсилює драматичний ефект.
«Місячні» провокують і змушують замислитися, адже відкривають теми, які зазвичай залишаються замовчаними: тілесність, сором, суспільний осуд, материнство й право жінки на власні рішення. Вистава не залишає байдужим — вона викликає дискусію, ставить незручні запитання й пропонує чесну розмову без прикрас.
Попри сміливість і актуальність, постановка має й суперечливі риси: надмірна кількість тем іноді розмиває драматургію, а використання ненормативної лексики та експресивних сценічних ефектів може відштовхнути частину аудиторії. Водночас саме ця відвертість і ризикованість роблять «Місячні» особливо значущими — вони балансують між мистецтвом і суспільним маніфестом, створюючи простір для правди, яку важко ігнорувати.
На думку постановниць, головний акцент вистави полягає у її здатності не лише показати жіночий досвід, а й змусити суспільство замислитися над тим, що зазвичай замовчується.
«Місячні» постають не просто театральною подією, а сміливим мистецьким жестом, який відкриває нову площину діалогу про свободу, тілесність і право жінки на власні рішення. Це постановка, що провокує, викликає дискусію й залишає після себе відчуття необхідності змін — саме тому вона стає однією з найгучніших прем’єр року.
До теми: Брехт, Піранделло, важливі теми та трохи гумору: прем’єри грудня у столичних театрах.
Світлини для публікації надані пресслужбою Молодого театру.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»