Мистецтво вдячності: столичний музей презентує незвичний проєкт

У Меморіальному будинку Миколи Лисенка триває виставка «Мистецтво вдячності», присвячена масштабному святкуванню 35-річного ювілею творчості композитора, що відбулося 1903 році.

Вперше в експозиції представлені унікальні експонати з музейних фондів — мистецьки оформлені вітальні адреси, які надсилали Лисенку українські громади з усієї України та з-за її меж. На шпальтах тогочасних газет — репортажі, звернення, поетичні присвяти. На обкладинках привітань: акварелі, українські орнаменти та портрети. Серед авторів — Броніслав Гулевич, Гнат Яременко, Володимир Орловський, Микола Уваров, а також гуцульський різьбяр Юрій Шкрібляк.

Ці артефакти — знаки глибокої пошани, що поєднують мистецтво, пам’ять і культурну дипломатію. Вони нагадують: вдячність — це теж мистецтво, здатне об’єднувати покоління навколо спільних цінностей.

«Це справді унікальна виставка, — розповідають у музеї. — Ми вперше підняли з фондової колекції музею ці вітальні адреси, які були надіслані Миколі Лисенку з нагоди 35-річчя його творчої діяльності. Ювілей відзначали 1903 року, і кожна адреса підписана саме цим роком — це дуже важливо, бо свідчить про масштаб і синхронність святкування, як докази широкого визнання його неабиякого музичного обдарування».

Куратори виставки нагадали, що відлік творчої діяльності Лисенка ведеться з 1868 року — саме тоді він поклав на ноти «Заповіт» Тараса Шевченка. «Це був його перший твір, і саме з нього почався шлях, який зробив Лисенка улюбленцем українців. Просто так адреси не надсилають — це був жест глибокої вдячності», — підкреслюють у музеї.

Особливу увагу на виставці приділено географії святкування: адреси надходили з Києва, Львова, Чернівців, Станіслава, Тернополя, Коломиї, а також із Баку, Тифлісу, Кубані, Севастополя.

«Ви подивіться, яка широка географія! Це справді вражає. Вітали Миколу Лисенка навіть у Курську, де він виступав із хоровими колективами», — додали куратори експозиції.

Вони також звернули увагу на те, що всі привітання — ручної роботи: «Це хендмейд, не поліграфія. Вони писані пером, фарбами, оформлені орнаментами, акварелями, портретами Тараса Шевченка, Івана Котляревського, самого Миколи Лисенка. Тут є елементи модерну, ар-нуво, історизму — художники краще розкажуть, але це справді мистецькі речі».

Також у музеї розповідають, що у часи імперської цензури творчість Миколи Лисенка стала потужним інструментом національного самоствердження. Він послідовно обстоював українську мову в музиці, освіті та публічному просторі, формуючи уявлення про українську ідентичність як глибоку, повноцінну й світоглядно значущу. Його діяльність — це не лише мистецтво, а системна культурна робота, що заклала фундамент для майбутніх поколінь.

«Ми вирішили показати ці адреси саме зараз — у момент, коли постать Миколи Лисенка трохи зникла з публічного простору, а вона заслуговує на увагу… Він був першим, хто вивів народну пісню на рівень академічного мистецтва, перетворивши її на частину європейської музичної традиції. Це — не просто творчий жест, а стратегічний внесок в українську справу, у боротьбу за гідність і самобутність», — підсумували свою розповідь у музеї.

За їхніми словами, виставка повертає ім’я видатного українського композитора на культурну мапу Києва — через місця, де він жив, працював, творив. «Ми не просто згадуємо композитора — ми актуалізуємо його спадщину як частину сучасного діалогу про українську культуру, її витоки та її силу. Ці адреси — це точки пам’яті, що з’єднують минуле з теперішнім, особисте з національним, мистецтво з громадянською позицією».

Виставка «Мистецтво вдячності»

Коли: до 3 грудня

Де: вулиця Саксаганського, 95

Вартість: за вхідним квитком до музею (150/75 грн)

До теми: Сонце української музики: видатному композитору Миколі Лисенку — 180 років.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»