Нові антикорупційні правила — це система запобіжників, де кожен крок обгрунтований та прозорий для громадян, — депутатка КМР Вікторія Пташник

9 жовтня Київська міська рада ухвалила нові антикорупційні земельні правила, які запроваджують прозорі та уніфіковані процедури управління землею столиці. Ініціативу підтримав 61 міський обранець.

Зміни передбачають запровадження відкритого онлайн-реєстру земельних справ, фіксацію кожної дії посадовців, чітку черговість розгляду заяв, без «питань із голосу», врахування ринкової вартості землі під час угод із комунальною нерухомістю.

Як саме народжувалися ці зміни, що вони передбачають і коли запрацюють для спільного проєкту «Київ фм» та «Вечірнього Києва» розпитали в авторки проєкту, депутатки Київської міської ради (фракція «Європейська солідарність») Вікторії Пташник.

ДО СТВОРЕННЯ ПРАВИЛ ЗАЛУЧАЛИ НАУКОВЦІВ, ЮРИСТІВ І, НАВІТЬ, ПРАВООХОРОНЦІВ

— Вікторіє, Ви є депутаткою Київради трохи більше 2 років. Більшу половину цього часу Ви присвятили створенню цих нових антикорупційних правил. Чому саме земельні питання опинилися у фокусі Вашої уваги?

— Я, чесно кажучи, не одразу зрозуміла масштаб того, що відбувається. Я киянка в кількох поколіннях: і мої батьки, і навіть бабуся народилися в Києві. Коли я стала депутаткою й почала розповідати вдома про те, що бачу на сесіях — як ухвалюються земельні питання, хто отримує ділянки під забудову, як відбуваються продажі землі в центрі Києва, — мої рідні не могли повірити. Часто чула запитання: хто ці люди, що ухвалюють такі рішення? Вони взагалі кияни? Чому їм не болить те, що відбувається з містом? Бо якщо ти тут народився, маєш коріння — не можеш так безвідповідально ставитися до Києва.

Спочатку я вирішила принаймні говорити про це публічно — виступати на пленарних засіданнях, звертати увагу на сумнівні проєкти. Хотіла, щоб громадські активісти, юристи, журналісти чули й бачили, як усе відбувається. Адже навіть у стенограмах залишаються сліди — коли, наприклад, голова земельної комісії протягує питання щодо будівництва поруч із Софією Київською, об’єктом ЮНЕСКО.

Розгляд таких рішень завжди проходив поспіхом: голова земельної комісії просто оголошував номер справи, секретар Київради одразу ставив її на голосування — і все. Добросовісні депутати не встигали зорієнтуватися, обговорити ризики, зауваження чи можливі порушення. Ти бачиш, що відбуваються маніпуляції, що бюджет може втрачати кошти, але немає механізму впливу.

Зрештою я зрозуміла, що боротися лише «проти» — марно. Треба створювати нову систему — прозору, справедливу, таку, що мінімізує корупційні ризики. Хотілося, щоб правила були чіткими, щоб тим, хто приходить у Київраду не для служіння місту, а заради особистої вигоди, стало складно працювати за старими схемами. Так і народилася ідея нових антикорупційних земельних правил.

— За освітою Ви — юристка, маєте досвід законотворчої діяльності, але тема землі для Вас нова. Чий досвід і допомогу залучали при формуванні документу?

— Я не претендую на роль «всезнаючої» експертки у земельних питаннях. Консультувалася з фахівцями, науковцями, юристами, людьми, які займалися реформою децентралізації ще в парламенті мого скликання. Збирала різні думки, досвід, і намагалася інтегрувати це у проєкт.

Я хотіла створити справді якісний документ і зібрати найкращі ідеї з різних джерел. Спочатку ми домоглися ухвалення проєкту в першому читанні, хоча опору було чимало — чимало депутатів намагалися заблокувати процес. Але я була переконана, що це потрібно зробити, тож працювала далі.

До роботи ми залучили представників Національного антикорупційного бюро. Я особисто зверталася до НАБУ, залишала свої контакти, просила зв’язати мене з детективами, які могли б надати свої пропозиції. Пояснювала, що все відбувається максимально відкрито: є документ — працюймо разом, щоб зробити найкращу його редакцію.

Ця робота стала для мене переломним моментом. У якийсь момент я навіть вирішила для себе: якщо ці правила не будуть ухвалені, то немає сенсу там залишати, адже якщо твої ідеї непотрібні, значить то не твоє місце.

ЯКБИ ЗМІНИ НЕ УХВАЛИЛИ — Я БУЛА ГОТОВА ПІТИ З КИЇВРАДИ

— Ви готові були скласти мандат?

— Так, абсолютно. І це було щире рішення. Коли ти постійно борешся — виступаєш проти незаконних забудов, звертаєш увагу на порушення, чуєш голос громади і підтримуєш її, а переважна кількість проєктів, що суперечать земельному законодавству та інтересам киян голосуються, рано чи пізно приходить момент виснаження і руки опускаються.

Я для себе вирішила: якщо земельна комісія й далі працюватиме за старими корупційними схемами, якщо знову все зводитиметься до кулуарних домовленостей, якщо більшість питань протягуватиметься і далі без обговорень, тоді залишатися в Київраді просто не буде сенсу. Особливо після операції НАБУ «Чисте місто», яка показала, що система давнопрогнила.

НТому, так — я була готова до радикальних кроків.

— У Вас сьогодні є впевненість в тому, що на етапі реалізації не відбудеться якихось несподіваних поворотів?

Станом на 21 жовтня, коли ми з Вами записуємо це інтерв”ю, правила ще не набрали чинності — мер їх ще не підписав. За законом у нього є 20 днів на це, і цей термін ще не минув. Ми всі чекаємо на підпис, після чого документ має бути офіційно оприлюднений.

— У кулуарах, утім, уже лунають побоювання: дехто з тих, хто уважно прочитав нові норми, явно занепокоєний. Є інформація, що представники забудовників — не напряму, а через різні «громадські організації» — можуть спробувати оскаржити рішення в судах. Деякі вже запропонували своїх юристів для підготовки процесуальних документів для боротьби з прийнятими Антикорупційними правила. Це очікувано. Тому якщо це станеться, громаді варто буде об’єднатися і стати на захист прийнятого документу.

Але поки триватимуть судові процеси, ухвалені правила діятимуть. І я щиро сподіваюся, що Київ нарешті почне жити за чесними, прозорими та справедливими правилами.

Разом із моїм співавтором Дмитром Білоцерковцем ми готові брати участь у судових засіданнях, якщо буде потрібно, й особисто пояснювати, як виписана кожна норма, звідки вона виникла і проти яких конкретних корупційних схем спрямована.

ОНЛАЙН-РЕЄСТР ЗЕМЕЛЬНИХ СПРАВ — МАЄ ЗАПРАЦЮВАТИ ЗА 6 МІСЯЦІВ

 — Тоді давайте поетапно розберемося, які саме зміни мають запрацювати і хто відповідатиме за їх реалізацію. Нові правила передбачають створення прозорого онлайн-реєстру земельних справ. Тобто всі питання — оренда, продаж, для фізичних осіб чи компаній — тепер мають бути зібрані в одному відкритому реєстрі?

Саме так. Ідея полягала в тому, щоб зробити процес максимально прозорим. Адже ніхто не розумів, які справи зараз розглядаються в Департаменті земельних ресурсів, хто їх веде, на якому етапі вони перебувають. Навіть самі заявники бігали від кабінету до кабінету, намагаючись дізнатися, що з їхньою справою.

Тепер це має змінитися. Ми заклали обов’язок створити електронний реєстр, подібний до системи Prozorro, де буде видно кожну земельну справу: адресу, тип звернення, відповідальний підрозділ, етап розгляду. Після підписання рішення мером департамент земельних ресурсів матиме шість місяців, щоб запровадити цю систему.

Я планую особисто контролювати цей процес, щоб його не «заговорили». Бо прозорість — це не гасло, а конкретний інструмент контролю. У реєстрі фіксуватимуться навіть випадки, коли чиновник повертає документи заявнику. Це означає, що будь-яке незаконне рішення, будь-яка відмова без підстав залишить слід. І посадовець, чиє прізвище буде видно, сто разів подумає, перш ніж діяти незаконно.

Так ми створюємо не просто нові правила, а систему запобіжників, де кожен крок має бути обґрунтований і видимий для громади.

ЗЕМЕЛЬНИХ ПИТАНЬ «З ГОЛОСУ» БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ — ЦЕ ОДНА ІЗ ВАЖЛИВИХ ЗМІН

— У документі дуже чітко прописаний також порядок черговості розгляду справ. Як саме він зміниться?

Що стосується черговості — усі заяви мають розглядатися виключно в порядку їхнього надходження. Це буде фіксуватися датою реєстрації. Спочатку, наприклад, розглядатимуться справи, які залишилися нерозглянутими з 2024 року, потім — нові, що подані у 2025-му. Так ми унеможливимо ситуацію, коли чиюсь справу відкладають просто тому, що людина не хоче «домовлятися», а іншу — навпаки, ставлять поза чергою.

Це, на жаль, було звичайною практикою: ті, хто мав додаткові ресурси чи зв’язки, проходили швидше. А чесні заявники чекали місяцями. Тепер ця історія має закінчитися. Ми закріпили принцип черговості за датою реєстрації заяв на рівні прийнятих правил.

До речі, вже після ухвалення правил мені писали юристи, які займаються земельним правом. Вони кажуть, що це одна з найкращих змін — бо навіть для прозорих клієнтів, які хочуть діяти чесно, досі не існувало зрозумілого механізму, як домогтися, щоб їхню справу просто поставили на розгляд.

— А як контролюватиметься дотримання черговості розгляду справ?

Ми передбачили кілька механізмів контролю. Насамперед, засідання земельної комісії відкриті, тож будь-хто може прийти, висловити свою позицію або звернути увагу на порушення. Крім того, громадяни можуть подавати офіційні звернення, якщо бачать, що їхня справа «зависла» без пояснень.

Але, чесно кажучи, навіть для депутатів процес часто виглядає непрозоро. На засіданнях називають лише номери справ, без пояснення суті. Для членів земельної комісії це може бути зрозуміло, бо вони, як правило, володіють необхідною інформацією заздалегідь, але для громадськості чи навіть інших депутатів Київради — ні.

Тому ми ввели ще один запобіжник — заборону включати питання «з голосу», крім питань, що стосуються виділення земель військовим частинам чи для військових потреб.

Раніше таке практикувалося регулярно: під час засідання раптом пропонували розглянути ще одну справу, якої не було у порядку денному. Іноді за такими «раптовими» питаннями стояли забудовники або люди з певними інтересами. Яскравим прикладом для мене була, наприклад, поява «з голосу» на земельній комісії справи, що стосувалася забудови Екопарку «Осокорки», за яким пильно слідкувала громада, однак, звісно, не мала можливості повноцінно взяти участь у відповідному засіданні.

Це несправедливо щодо громади, яка відстежує конкретні справи й хоче мати змогу бути присутньою на засіданні, висловитися, аргументовано пояснити свою позицію. Навіть депутати мають готуватися до розгляду — вивчати документи, розуміти, за що саме вони голосують.

Тому тепер рішення, які з’являються «нізвідки», більше не пройдуть. Усе має бути завчасно внесене до порядку денного й публічно оприлюднене.

КЛЮЧОВИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ЗАПОБІЖНИК — ПРОЗОРЕОБГОВОРЕННЯ

— До речі, щодо відкритої процедури засідань. Поясніть, будь ласка, детальніше, що це означає. Адже громадяни мають право бути присутніми на засіданнях комісій, а деякі навіть транслюються онлайн. Чи не все насправді так прозоро, як здається?

Насправді, донині прозорість часто була лише формальною. Нові правила означають, що тепер жоден голова комісії не зможе просто назвати номер справи, а секретар — одразу поставити питання на голосування. Відтепер головуючий зобов’язаний озвучити пропозиції й зауваження, які надходять від громадськості та навіть правоохоронних органів. Це дозволить депутатам і всім присутнім розуміти контекст, а журналістам та іншим громадянам — чути, про що саме йдеться і які є ризики.

Раніше траплялися випадки, коли такі зауваження просто ігнорували. Наприклад, у справі, яку я свого часу намагалася скасувати: в Києві виділили цілий гектар землі під обслуговування « будки», а фактично — під будівництво багатоповерхівки з підземним паркінгом. Це суперечило Земельному кодексу, адже заявник мав би брати участь у відкритому аукціоні, де змагався б за подібну ділянку на загальних підставах.

Більше того, прокуратура тоді вже надсилала запити з фактами самочинного будівництва, але Департамент земельних ресурсів і профільний заступник голови КМДА з земельних питань просто «не помітили» ці документи. Якби ці зауваження були озвучені публічно — під час засідання комісії чи сесії Київради — депутати, можливо, замислилися б, перш ніж голосувати за незаконне рішення.

Тепер же такі запити й зауваження мають обов’язково звучати вголос. Це — ключовий антикорупційний запобіжник, який робить процес ухвалення рішень дійсно відкритим, а не кулуарним.

— Ще про гроші. У документі передбачено врахування ринкової вартості землі під час затвердження угод із комунальною нерухомістю. Які саме потенційно незаконні схеми це дозволяє усунути?

Тут я насправді взяла до уваги пропозиції Національного антикорупційного бюро, які навели конкретні приклади. Дуже часто в Києві продається або передається в оренду комунальна нерухомість, що перебуває в занедбаному стані. Вона руйнується, не приносить прибутку місту, і тому її оцінюють надзвичайно дешево. Але проблема в тому, що така будівля може стояти на надзвичайно цінній землі — наприклад, на Печерську.

Продаж таких об’єктів без урахування вартості самої земельної ділянки відкриває простір для зловживань: хтось купує нібито «зруйновану будівлю» за копійки, а фактично отримує землюу центрі столиці. Один із таких випадків стосувався території біля Київської фортеці — старого туберкульозного центру, який справді перебував у занепаді. Але земля там надзвичайно цінна й розташована поруч із пам’яткою історичного значення.

Ми прописали норму, що під час продажу або передачі комунальної нерухомості обов’язково має враховуватися не лише її стан, а й ринкова вартість землі під нею. Земельна ділянка має бути сформована й виділена окремо. Це дозволить місту уникнути схем, коли під виглядом продажу аварійної будівлі фактично віддають за безцінь землю в елітних районах.

— Ми розуміємо, що поки що, нові правила — лише зміни на папері. Щоб вони реально запрацювали, потрібно ухвалити ще низку рішень. Яких саме?

Передусім потрібно запустити сам електронний реєстр земельних справ. Це не автоматичний процес — його треба фізично створити, і для цього ми передбачили можливість окремого фінансування. Вже визначено, які саме департаменти відповідатимуть за його впровадження: Департамент земельних ресурсів і Департамент з питань запобігання та виявлення корупції. Вони мають працювати спільно, і в рішенні чітко прописано, які саме кроки кожен з них повинен зробити.

Також ми заклали запобіжники проти так званих «туалетних схем», коли під малий об’єкт оформлюють непропорційно велику земельну ділянку. Для цього потрібно затвердити чітку методику розрахунку площі землі, необхідної для обслуговування конкретного об’єкта. Поки такої норми в законодавстві немає, ми тимчасово спираємося на державні будівельні норми. Але надалі плануємо розробити власну міську методику — із залученням науковців і фахівців із земельного права.

Крім того, деякі положення потребують змін у внутрішніх документах Київради — зокрема, у регламенті та в положенні про постійні комісії. Це необхідно, щоб привести всі нормативні акти у відповідність до нових правил. Ми навіть закріпили норму: якщо будь-який внутрішній документ суперечить антикорупційним земельним правилам, пріоритет матимуть саме ці правила. Це дозволить уникнути колізій і зробить процес ухвалення рішень максимально прозорими.

Читайте також:

«Києву потрібні не мобільні укриття, а ремонт і впорядкування вже існуючих стаціонарних сховищ, — депутатка Київради Алла Шлапак».

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»