Князівське ім’я на мапі Києва: у Святошинському районі з’явилася вулиця Всеволода Ярославича

Впродовж останніх років Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, пов’язаних назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Також у межах дерусифікації змінила свою назву і вулиця генерала Миколи Пухова у Святошинському районі Києва.

Вона розташована у селищі Перемога, сформованому у 1956–1959 роках, коли територію забудували приватними садибами та двоповерховими багатоквартирними будинками. Назву воно отримало на честь перемоги СРСР у німецько-радянській війні. У 1968 році всі його вулиці — дві поздовжні та вісім поперечних — були перейменовані відповідно до радянської топонімічної системи.

Одна з них отримала ім’я генерал-полковника Миколи Пухова, Героя Радянського Союзу. Це радянський воєначальник, учасник Першої світової, Громадянської та Німецько-радянської війни. Він командував 13-ю армією, яка брала участь у битві за Дніпро, зокрема в Орловській наступальній операції. Попри участь у бойових діях на території України, Пухов не мав особистого зв’язку з Києвом.

У рамках декомунізації його ім’я було визнано таким, що не відповідає сучасному топонімічному контексту столиці.

25 серпня 2022 року вулицю було перейменовано на честь князя Всеволода Ярославича — правителя Київської Русі, освіченого реформатора, члена тріумвірату Ярославичів і батька Володимира Мономаха. Його ім’я має глибокий історичний зв’язок із Києвом і відображає прагнення міста до відновлення власної культурної тяглості.

Всеволод Ярославич (1030–1093) — один із найосвіченіших правителів Київської Русі, син великого князя Ярослава Мудрого та шведської принцеси Інгігерди.

У хрещенні отримав ім’я Андрій. Літописи згадують його як улюбленого сина батька. Всеволод володів п’ятьма мовами, підтримував дипломатичні зв’язки з Візантією та Західною Європою, активно впливав на розвиток держави, зокрема освіти й законодавства. Після смерті Ярослава у 1054 році Всеволод отримав Переяслав, Ростов, Суздаль, Білоозеро і Поволжя.

Як князь Переяславський, він захищав південні кордони Русі від набігів кочівників.

У 1076–1078 роках правив у Чернігові, а з 1078 року став Великим князем Київським, очолюючи державу до своєї смерті. Його стиль управління був ближчим до візантійського: дипломатія, фінансові важелі та політичні інтриги часто переважали над військовою силою.

Всеволод був учасником «тріумвірату Ярославичів» разом із братами Ізяславом і Святославом, який керував Руссю майже два десятиліття. Після загибелі Ізяслава у битві на Нежатиній Ниві Всеволод став одноосібним правителем.

Він активно впливав на розподіл волостей між родичами: посадив сина Володимира Мономаха в Чернігові, а онука Мстислава — у Новгороді. Його правління завершило епоху тріумвірату і передувало Любецькому з’їзду 1097 року, де було закріплено принцип «кожен держить свою отчину».

За його правління було збудовано церкву Андрія Первозваного, Михайлівський Видубицький монастир, відкрито школу для дівчат.

Всеволод вніс доповнення до «Руської Правди», закріпивши захист власності, інвентарю та соціальних норм. Його печатка містила як хрестильне ім’я — Андрій, так і слов’янське — Всеволод, що сприймалося як династичне.

Він був батьком Володимира Мономаха — одного з найвизначніших правителів Русі, а також Євпраксії Всеволодівни — королеви Німеччини, яка увійшла в історію як одна з перших жінок, що відкрито виступила проти насильства в королівському дворі.

Всеволод помер 13 квітня 1093 року у Вишгороді, а наступного дня його було поховано в Софійському соборі поруч із Ярославом Мудрим. Його прижиттєвий портрет зберігся у фресковій ктиторській композиції храму — унікальному свідченні епохи.

***

Нагадаємо про повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: Нові адреси Києва: вулиця Княгині Інгігерди в Старій Дарниці.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»