Після нападу рф на Україну гасло «Ніколи знов!» зазнало краху: історики про уроки Другої Світової війни

Історики з самого початку заходу зазначили, що українці мають справжню розкіш — вести дискусію, обговорювати й висувати власні погляди та ідеї щодо нового погляду на Другу Світову.

Адже уявити собі подібні дискусії чи навіть спроби публічно переосмислювати закріплені державою наративи щодо «священої війни» у рф неможливо.

Пам’ять про війну була центральною в радянській повоєнній ідеології й лишається зараз у російській.

Широкомасштабне вторгнення росії в Україну і вся війна, що триває вже четвертий рік стали каталізатором для змін у сприйнятті фактів і міфів Другої Світової.

Справжня битва, яку вела громадськість і фахівці за те, щоб очистити власне українську історію у тій війні, принесла свої результати.

Зокрема соцопитування, проведені навесні 2023 року КМІС показали, що кількість тих, хто вважав Днем Перемоги 9 травня в Україні скоротилася до 13% у порівнянні з 58% у 2010-му.

Звісно, віроломний напад росії 24 лютого 2022-го цьому теж сприяв, але чималу роль відіграло повернення історичної пам’яті українцям, як у глобальному масштабі, так і у родинному, особистому.

Наскільки важливо для сучасної України сьогодні говорити про внесок українців у перемогу над фашизмом і про її роль у глобальній перемозі над злом? Чи важливо це для української держави нині і її громадян?

Під таким кутом запропонував розглядати події понад 80-річної давнини модератор дискусії історик Ігор Стамбол.

Вікторія Яременко, представниця Українського інституту національної памʼяті, нагадала про шлях, який пройшло суспільство й науковці в напрямку зміни традиції комеморації Другої Світової війни.

Впродовж останніх одинадцяти років новому осмисленню присвячено велику кількість проєктів та ініціатив.

Важливо, що українське суспільство не створює нові міфи, а дошукується правди у цьому переосмисленні.

Історикиня переконана: «Світопорядок, сформований після Другої Світової, почав руйнуватись ще на початку 90-х. Остаточно ж Ялтинсько-Потсдамська система зруйнувалася після початку російсько-української війни у 2014 році».

Володимир В’ятрович, історик, народний депутат України, заявив під час дискусії: «Ми нарешті говоримо про Другу Світову як про історію українського народу, а не про „велику вітчизняну війну радянського народу“. Це — принципово».

Він зауважив, що це природньо, що нинішня російсько-українська війна у свідомості людей ніби витісняє Другу Світову. Але важливо, що ще до 2022-го року в країні відбувся певний злам у свідомості — пройшла деконструкція радянських історичних міфів про Другу Світову.

«З російською мовою та російською церквою, це був один з інструментів контролю над Україною і пострадянським простором», — сказав В’ятрович.

Історик впевнений, що ці міфи були «гачками», щоб росія могла утримувати Україну у своїй орбіті. І ці гачки обірвались.

В’ятрович вважає, що Україна має сміливо просувати у світ погляд на те, що не росія одноосібно є країною-переможицею у війні над фашизмом. Адже путін неодноразово заявляв, що саме росія, яка тоді була у складі срср могла б перемогти без всіх «інших».

Історик вважає, що гасло «Ніколи знову!» зазнало краху, адже «знову» повторилось вже під час нападу рф і це означає, що урок Другої Світової був не вивченим. Світ закрив очі на існування такого зла, як комунізм і радянська система.

Саме непокараність комунізму, як тоталітарної системи, що теж була провокатором Другої Світової війни — одна з причин того, чому став можливим реванш тоталітаризму і напад на Україну у 21 столітті.

Історик і військовий Олександр Алфьоров нагадав гру, в яку грали діти в дитсадках — «війнушка». В грі були «наші», що воювали проти «німців». Він назвав це першим «гвинтиком», який вкручували у срср у свідомість громадян, які були ще дітьми.

Алфьоров нагадав, що українціі у Другій Світовій воювали в 10 арміях світу.

Але війна — це не лише про бойові дії, а про людей. І тут треба також пам’ятати про остарбайтерів, яких було 2,5 млн. Вони працювали у чотирьох країнах Європи, як рабсила…

Історію УПА, за словами Алфьорова, українці вивчають і вже «трішки розібрали», але світ про це знає дуже мало.

«Основна причина у тому, що вони живуть в «органічній» історії.

«Що таке Друга Світова для нас з вами? Яка ми країна у цій війні? Ми — одна з найбільш постраждалих націй. Ми — та нація, яка увійшла у ту війну після величезних репресій і голодоморів. Як пояснити світові ким ми були у тій війні? Адже більша кількість наших дідів, це ті, що увійшли у Фінляндію, республіку Польща…»

На думку Алфьорова ми це маємо також пояснити світові «як ми, не будучи злом, діяли в системі зла? А пояснити світові, що можна просто вбити мільйони людей, не даючи їм їжу — оце важко…»

Олександр Лисенко, історик з Інституту історії НАН України, зазначив, що треба пам’ятати, які втрати та руйнування понесла Україна у Другій Світовій.

«Було зруйновано близько 700 міст і понад 28 тисяч сіл», — нагадав Лисенко.

Віталій Нахманович, представник Музею історії Києва, висловив думку, що не варто забувати, що розпалювати військовий конфлікт у Європі почали у міжвоєнний період агресивні антидемократичні сили. Перш за все йдеться про російських більшовиків і німецьких нацистів, які однаково прагнули світового панування.

Історик переконаний, що радянська комеморативна модель була безальтернативною.

«Вона не передбачала ані різноманіття досвідів, ані українського погляду. Ми лише зараз починаємо створювати національний наратив війни», — вважає Нахманович.

Сьогодні, на думку істориків, слід наголошувати, що Друга Світова — це зло.

І такі умовні «свята» не святкують, це є проблемою рф, що їм по суті святкувати нічого. Всі країни світу та Європи відзначають свій день незалежності. У росії теж його вигадали — день росії. Але від кого вона стала незалежною? Відтак, владі у москві й залишається капіталізувати всіма можливими засобами «народу-переможця» та 9 травня, як головне по суті свято для рф.

Читайте також за темою:

«Нові адреси Києва: у Деснянському районі з’явилася вулиця Івана Кожедуба». До 2022 року ім’я видатного українського льотчика-винищувача часів II світової війни не було представлене на мапі Києва.

У матеріалі використані фото Українського кризового центру

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»