Нові адреси Києва: у Деснянському районі з’явилася вулиця Івана Кожедуба

Впродовж останнього часу вже Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом.

Серед них, свою назву змінила й вулиця Михайла Кутузова на Троєщині.

Міський топонім виник у середині XX століття, а з 1965 року отримав назву на честь російського полководця.

З метою деколонізації столичної топоніміки шляхом рейтингового електронного голосування в додатку «Київ Цифровий» було обрано нову назву цієї вулиці. Серед варіантів перейменування найбільшу кількість, а саме 11 325 голосів, набрала пропозиція — Івана Кожедуба.

Тож, наприкінці 2022 року, рішенням Київради вулицю Кутузова у Деснянському районі перейменували на честь легендарного льотчика.

Це перейменування викликало бурхливу дискусію серед представників громадськості, враховуючи, що інші вулиці, названі на честь героїв II світової війни підпадають під декомунізацією.

«Вечірній Київ» звернувся до Тиміша Мартиненка-Кушлянського, члена Комісії з питань найменувань та дослідника історії Києва, з проханням прокоментувати появу вулиці Івана Кожедуба на мапі нашого міста.

«Говорячи про нашу пам’ять про події Другої світової війни маємо пам’ятати, що міф про так звану „Велику Вітчизняну війну“ був одним з двох (поруч з міфом про „Жовтневу соціалістичну революцію“) засадничих міфів для радянської державності та штучної радянської ідентичності, яку намагалися створити комуністичні ідеологи. Відповідно, пам’ять про події війни у радянські часи у публічній сфері була жорстко регламентована комуністичною партією і перебувала під потужним ідеологічним пресингом», — розповідає пан Тиміш.

За його словами, метою радянської ідеологічної машини було не вшанування людей, які здійснили подвиги у боротьбі з нацизмом або загинули у ході війни, а звеличення радянської ідеї через популяризацію міфологізованих персонажів, чиї подвиги в ім’я перемоги радянського народу банально вигадувалися. Серед інших героїзованих постатей були й сталінські генералів і маршалів, які одночасно з командуванням військами насаджували радянський лад і виконували політичні замовлення комуністичної партії.

«Постать Івана Кожедуба — видатного українського героя Другої світової війни, фронтовика, одного з кращих пілотів-асів країн Антигітлерівської коаліції, якраз є яскравим свідченням такої політики комуністичного режиму відносно пам’яті про війну. Адже за весь період від часу закінчення Другої світової у місті Києві вшановували десятки радянських генералів і маршалів, але місця для таких імен як Іван Кожедуб, Амет-Хан Султан, Іван Даценко та багатьох інших так ніколи й не знайшлось», — відмічає експерт.

Як приклад Тиміш Мартиненко-Кушлянський наводить той факт, що ім’я Кожедуба ми змогли увічнити лише у 2022 році під час процесу дерусифікації київських топонімів.

«Опрацьовуючи назви вулиць, пов’язані з учасниками Другої світової війни, київська експертна топонімічна група ухвалила рішення вилучити з публічного простору нашого міста імена представників військово-політичного керівництва Червоної Армії, імена міфологізованих „героїв“ радянської пропаганди, імена осіб, які не були безпосередньо причетні до звільнення Києва від нацистської окупації. Натомість ми лишили імена червоноармійців-фронтовиків, які реально проливали кров у боях з нацизмом і здійснили справжні — а не вигадані — подвиги. У центрі нашої сучасної пам’яті про події Другої світової війни маємо поставити Людину, а не якусь ідеологію…Ми мусимо пам’ятати і поважати той факт, що наш народ у лавах армій Союзників зробив видатний внесок у перемогу над нацизмом. Найбільша кількість українців — близько 6 млн — воювали у лавах Червоної Армії. Мусимо пам’ятати про це, усвідомлюючи усі об’єктивні історичні обставини тієї доби», — зазначив пан Тиміш.

Іван Микитович Кожедуб народився 8 червня 1920 року в селі Ображіївка на Сумщині в родині церковного старости. Про дитячі роки майбутнього льотчика відомо досить небагато.

Маленький Іван закінчив у рідному селі семирічну школу, а восени 1934 року продовжив освіту у школі робітничої молоді у Шостці. За два роки розпочав навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі. Водночас юнак охоче долучається до аероклубу, де проходить курси стрибків з парашутом та вчиться на льотних курсах.

Згодом Іван Кожедуб вступив до Чугуївського льотного училища, які закінчив напередодні війни. За спогадами біографів, Іван вважався одним з кращих курсантів і отримав згодом посаду інструктора, щоправда, молодий чоловік мав проблеми з дисципліною та любив грати у карти, тож певний час майже не виходив з буцегарні.

На початку німецько-радянської війни, Івана Кожедуба та інших учнів і викладачів авіашколи евакуювали до Казахстану. Восени 1942 року, після численних рапортів з проханням відправити його на фронт, молодий чоловік був відряджений у 240-й винищувальний авіаційний полк.

Свій перший бойовий виліт Іван Кожедуб зробив 26 березня 1943 року, але невдало: його винищувач Ла-5 зазнав пошкодження в бою, а під час повернення ще й був обстріляний радянською зенітною артилерією. З великими труднощами молодий пілот довів літак до аеродрому і зробив посадку. Місяць літав на старих машинах, поки не отримав новий Ла-5.

На другий день Курської битви, 6 липня 1943 року під час сорокового бойового вильоту Іван Кожедуб збив свій перший німецький літак — бомбардувальник Юнкерс Ju-87. До кінця війни він здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника. Свій останній бій, в якому він збив 2 FW-190, провів у небі Берліна 17 квітня 1945 року.

Після завершення війни Іван Кожедуб працював на відповідальних посадах у військово-повітряних силах, у 1950 — 1953 роках командував авіадивізією, що воювала в Північній Кореї. Командування заборонило Кожедубу здійснювати бойові вильоти. На посаді командира дивізії він перебував до 14 лютого 1955 року, коли був направлений на авіаційний факультет академії.

У 1956 році Іван Кожедуб закінчив Військову академію Генерального штабу. З 1964 року — Перший заступник командувача авіацією Московського військового округу, з 1971 року працював у центральному апараті військово-повітряних сил у групі генеральних інспекторів міністерства оборони СРСР. У 1985 році він отримав звання — маршала авіації.

Помер 8 серпня 1991 року від серцевого нападу. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Його ім’ям названі Харківський Національний університет Повітряних сил, Шосткинський хіміко-технологічний коледж, вулиці та парки в різних містах України, а у Шостці є його меморіальний музей Івана Кожедуба.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: 300 бойових вильотів: льотчик-штурмовик Ростислав Лазаренко встановив рекорд серед пілотів ЗСУ.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»