Перетворює кінчик олівця на витвір мистецтва: як українець створює унікальні мініскульптури

Костянтин Сапошко. Фотоколаж: Оксана Гладкевич
Костянтин Сапошко. Фотоколаж: Оксана Гладкевич

Хмельничанин підкорив світ мініатюрної скульптури, використовуючи звичайний графіт. Кожна робота — це маленька історія, висічена на кінчику олівця. Від затонулого крейсера «Москва» до перемоги Усика — художник втілює знакові події в мініатюрних шедеврах.

Сім років тому митець із Хмельниччини (місто Славута) Костянтин Сапошко відкрив для себе мистецтво створення мініатюрних скульптур із графітного олівця. У його руках звичайний матеріал перетворюється на витончені образи й написи. Роботи Костянтина настільки мініатюрні, що важко уявити, наскільки обережно й точно працює майстер — буквально затамувавши подих. Найменша скульптура Костянтина має лише 3 міліметри, а найбільша — 9 сантиметрів.

Сьогодні він претендує на встановлення рекорду України, адже представники Національного реєстру рекордів зазначають, що подібних робіт ще не бачили. Як виникло це незвичне хобі, що надихає митця і які труднощі виникають у його творчості — читайте у нашому матеріалі.

ЗАТОНУЛИЙ КРЕЙСЕР «МОСКВА» ТА УСИК — ПЕРЕМОЖЕЦЬ

Костянтину Сапошку — 37. Він художник та віднедавна член Національної спілки художників України. Чоловік працює у різних жанрах, зокрема й релігійного живопису. Роботи Сапошка були представлені як в Україні, так і за кордоном.

За словами чоловіка, тяга до мистецтва у нього була ще змалку, а в юності він вирішив серйозно розвиватися у цій сфері й здобув художню освіту. Костянтин вчився у Львівському професійно-художньому ліцеї та закінчив Київський Державний інститут декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. Бойчука. Власне, на другому курсі чоловік зацікавився мініатюрним мистецтвом. Це сталось досить випадково.

«Тоді я побував у Музеї мікромініатюр Миколи Сядристого на території Києво-Печерської лаври. Роботи, які побачив там, просто захопили мене. Повернувшись додому, я взяв гіпс і створив свої перші мініатюрні скульптури розміром від 2 до 20 міліметрів», — ділиться Костянтин.

Вже у 2013 році митець вже мав невелику колекцію гіпсових мініатюр. Проте на деякий час призупинив їхнє створення.

«Щось тоді мене зупинило — не знаю, страх чи невпевненість», — запевняє співрозмовник.

Лише у 2018 році він продовжив вдосконалювати техніку, працюючи вже з графітом. Чоловік багато читав про мініатюрні скульптури з графітного олівця і врешті вирішив спробувати. Почав з найпростіших робіт і зрозумів, що це йому це до вподоби. Хоча і зазначає, що задля того, аби набити руку, довелось викинути у смітник чимало олівців. До слова, їх він купляє в будівельних магазинах. Вони мають різний діаметр — від 1,5 до 4 міліметрів.

«Інколи починаєш працювати і вже у шматочку бачиш, що з нього можна створити. А буває таке, що довго обмірковуєш ідею, перш ніж почати», — ділиться митець.

До прикладу, коли ворожий крейсер «Москва» урочисто пішов на дно (14 квітня 2022 року) внаслідок удару двома українськими ракетами «Нептун», Костянтин Сапошко взявся до справи. Він сточив частину дерев’яного корпусу жовтого олівця, оголивши графіт, і вирізьбив мініатюрну скульптуру корабля, що тоне в морську безодню. Композиція виглядає вражаюче.

Вправно митець взявся за справу й коли український боксер Олександр Усик переміг суперника з Британії — Фʼюрі та став абсолютним чемпіоном у важкій вазі.

Він обережно сточив верхівку олівця, на якій вирізьбив вертикальний напис «USYK», а зверху виточив боксерську рукавичку.

«Коли проходила Олімпіада-2024, я створив на олівці напис „UKRAINE“ і вирізьбив п’ять олімпійських кілець. Події, які відбуваються, мені хочеться увіковічити, так би мовити, зафіксувати їх в історії», — розповідає Костянтин.

НАЙМЕНША ПОМИЛКА МОЖЕ ЗНИЩИТИ ВСЮ РОБОТУ

Костянтин трудиться над мініскульптурами у позаробочий час, при тому не використовуюючи ніякої оптики. Вдень він працює провідним інженером-конструктором у швейцарській компанії на виробництві санітарної кераміки, а ввечері сідає творити.

«Вмикаю лампу, сідаю за стіл, одягаю навушники, обираю музику і поринаю в роботу. Час, необхідний для створення однієї скульптури, залежить від її складності», — розповідає митець.

Найпростіші роботи займають кілька годин, тоді як найскладніші можуть вимагати до двох місяців.

«Наприклад, одна з моїх останніх скульптур, створена за мотивами картини Артура Орльонова про бій під Берестечком, має розмір 9,5 на 14 см та потребувала півтора місяця. У таких мініатюрах важлива кожна деталь, і найменша помилка може знищити всю роботу. Я хотів не просто створити скульптуру, а зробити її презентабельною: оздобити та підготувати для виставок. Усе має бути оформлено так, щоб твір не лише викликав захоплення, а й зберігався надійно, щоб кожен зміг оцінити його в усій красі», — наголошує Костянтин.

Одна з найменших його робіт — «Козак Мамай», розмір якої становить 5×11×13 міліметрів. Костянтин зізнається, що це надзвичайно складна та точна робота, на яку він витратив два вечори по 2-3 години.

«Козак Мамай»

Для створення скульптур митець використовує не лише графітні олівці, а й графітові щитки. Така техніка дає змогу виконувати цілі композиції. Одна з таких робіт — «Бойовий гопак».

«Бойовий гопак»

Особливої уваги заслуговує інструмент, яким працює майстер.

«Багато хто працює готовими лезами, але я віддаю перевагу своїм інструментам. Це саморобні різці з уламків металу. Вони мають свою енергетику й характер», — продовжує співрозмовник.

Інструменти, якими працює митець

Роботи майстра настільки крихітні, що Костянтин зберігає їх у спеціальних кейсах. Це допомагає підтримувати їх у бездоганному стані та зручно перевозити на виставки. За словами чоловіка, вже були випадки, коли під час транспортування мініскульптур на експозиції, деякі руйнувались…

ПРО РЕКОРД УКРАЇНИ, ЯКИЙ ЗАРАЗ НЕ НА ЧАСІ ТА ПРО ВИЗНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ

Найменша робота Костянтина Сапошка — це тризуб на постаменті, виготовлений з гіпсу, розмір якого всього 3 міліметри. Уявити, наскільки клопітливою була робота над таким національним символом, не так вже й просто. Це може стати справжнім рекордом України.

Тризуб на постаменті

«Представники Національного реєстру рекордів України повідомили мені, що подібних робіт для встановлення рекорду ще не було. Мені, звісно, було б приємно стати рекордсменом. Однак не секрет, що для цього потрібно заплатити чималу суму.

В умовах великої війни та повільного збору коштів на потреби армії, я не можу морально дозволити собі витратити гроші на цей рекорд. У пріоритеті захист країни та допомога військовим», — підкреслює Костянтин.

Всі, хто знає митця, підтримують його у творчості та сприяють поширенню його робіт. Він часто ділиться своїми новими скульптурами в соцмережах, і кожен раз отримує неймовірну підтримку.

«Люди вражені. Вони не можуть зрозуміти, як можливо створити подібне. Я відповідаю, що все можливо та що це залежить від настрою. Якщо день пройшов погано, не буде творчості. Але коли настрій хороший, то творчість приходить сама», — додає він.

Костянтин неодноразово отримував пропозиції продати свої роботи або передати їх для благодійних аукціонів на підтримку військових:

«Я завжди охоче відгукуюся на такі запити, адже допомога тим, хто її потребує, — це наша спільна місія. З власної ініціативи організовую виставки та збори, співпрацюючи з волонтерами не лише свого міста, а й сусідніх. Разом ми збираємо кошти на потреби мешканців цих міст. Місцеві краще знають, кому потрібна допомога, а я виступаю інструментом для їхнього об’єднання та додавання естетичної складової до спільної справи».

На завершення розмови з Костянтином Сапошко, він наголошує, що хотів би, аби українські митці отримували більше визнання у своїй же країні. Особливо зараз, коли ворог прагне стерти українську культурну спадщину.

Усі знають, що Україна багата на творчих людей, але головна проблема в тому, що в нас мало говорять про досягнення своїх митців, часто навіть не знаючи їхніх імен. Водночас широко відомі роботи іноземних художників.

Зараз критично важливо цінувати своє. Мені б дуже хотілося, щоб українці більше цікавилися власною культурою і підтримували створення місць у кожній громаді, де можна ознайомитись із творчістю місцевих художників. Це могло б стати не лише культурною, а й туристичною атракцією для різних міст», — резюмує Костянтин.

Читайте також: Збирають на дрони та допомагають військовим стати на ноги: киянка створює неймовірні ляльки

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»