Гумор та іронія великого Верді: комічну оперу «Фальстаф» вперше представлять у столиці

Видатний композитор Джузеппе Верді. Фото: Вікіпедія
Видатний композитор Джузеппе Верді. Фото: Вікіпедія

Ця постановка є вже четвертою прем’єрою нинішнього 43-го театрального сезону Київської опери.

24 та 25 січня в Києві відбудуться прем’єрні покази комічної опери «Фальстаф» видатного італійського композитора Джузеппе Верді. Ця опера є його останньою, двадцять шостою за рахунком, та є третьою його оперою за сюжетом геніального Вільяма Шекспіра.

Це знакова подія для українського музичного мистецтва, адже видатна опера вперше звучатиме на столичній сцені.

Афіша події. Фото: Київська опера

Ідея створення опери на цей сюжет приваблювала видатного композитора ще з кінця 1860-х, проте робота іншими знаковими для композитора операми відклала цей проєкт на понад два десятиліття. Співпраця з талановитим лібретистом і композитором Арріго Бойто над «Отелло» закріпила їхню дружбу, і влітку 1889 року він запропонував композитору тему «Фальстафа». Спочатку композитору здавалася ця ідея дещо авантюрною, адже на той час Джузеппе Верді вже виповнилося 76 років, і розпочинати у такому віці нову, і до того ж комічну, оперу здавалося ризикованим. Врешті-решт ця ідея захопила композитора і у 1890 році він береться за роботу.

Створюючи лібрето, Бойто спирався не лише на комедію «Віндзорські жартівниці», де показані невдалі романтичні пригоди Джона Фальстафа, але й майстерно поєднав її зі сценами з хроніки «Генріх IV», в якій також серед героїв є Фальстаф.

Уперше опера була поставлена у 1893 році на сцені Міланського театру «Ла Скала». Вистава мала помірний успіх у глядачів, проте з часом цей твір з великим успіхом ставився у багатьох театрах світу.

Прем’єра виставі відбулася у 1893 роців Мілані, але твір жодного разу не звучав у Києві. Фотоколаж з відкритих джерел

Однак у Києві ця опера буде представлена вперше. До створення вистави долучилися провідні українські митці: диригент-постановник Василь Василенко, режисер-постановник і балетмейстер Георгій Ковтун, сценограф Андрій Злобін, художник костюмів Ганна Іпатьєва та хормейстер-постановник Анжела Масленнікова.

Ініціатор проекту, директор-художній керівник театру Петро Качанов зазначив: «Фальстаф» ніде не йде в Україні, можна жартувати, що Київська опера — ексклюзивний представник «Фальстафа» в нашій країні. Як і всі опери в нашому театрі, вистава буде виконуватись українською мовою. Це остання опера Верді, вона досить складна музично, бо, на відміну від інших опер композитора, там майже немає арій, але багато ансамблів. Розкрити кожен музичний нюанс, підкреслити кожну деталь, донести до слухача іронію та гумор Верді — це для нас головне завдання».

Напередодні прем’єри «Вечірній Київ» завітав до театру, щоб поспілкуватися з директором-художнім керівником Петром Качановим (ПК) та головним диригентом Василем Василенком (ВВ).

Директор та художній керівник театру Петро Качанов. Фото: Київська опера
Головний диригент Київської опери Василь Василенко. Фото з особистого архіву митця

— Пане Петре, розкажіть, будь ласка, чим остання опера Джузеппе Верді «Фальстаф» привернула вашу увагу?

— ПК: Я довго розмірковував над тим, яку оперу ми поставимо наступною. Минулого сезону в нас була грандіозна прем’єра балету «Сойчине крило» Анатолія Кос-Анатольського, і звісно ми прагнули поставити оперу. Звісно у нас цього року вже була прем’єра комічної опери «Весілля Фігаро» Моцарта, але ця опера вже тривалий час була у нашому репертуарі у концертній версії, тож її важко назвати новою.

Обираючи нову виставу, я обмірковував різні варіанти, враховуючи можливості наших солістів, актуальність та цікавість різних сюжетів для сучасних глядачів. І, звісно, що логічним було взяти таку оперу, яка не йде на сцені Національної опери.Тож мій вибір пав на «Фальстафа» Джузеппе Верді. І унікальність цього твору полягає не лише у музиці геніального Джузеппе Верді, але й в тому, що ця опера не ставиться зараз ніде в Україні. І відповідно ми остаточно зупинилися саме на цьому творі.

— Наразі в Київській опері існує традиція щодо виконання оперних вистав українською. Розкажіть, будь ласка, хто зробив переклад цього твору для цієї постановки?

— ПК: Текст твору переклав науковець і знавець опери Максим Стріха, з яким ми вже співпрацювали, зокрема у «Весіллі Фігаро» Вольфганга Амадея Моцарта. Виконання опер українською мовою стало нашою стратегією. На мою думку, такі кроки роблять музичний театр більш доступним і зрозумілим, популяризуючи оперу як жанр мистецтва. Важливо, щоб глядач розумів, що відбувається на сцені. Якщо людина нічого не розуміє, вона, швидше за все, не повернеться до театру. Опера не повинна перетворюватися на виключно елітарне мистецтво, вона має бути доступною та зрозумілою для будь-якої обізнаної та культурної людини.

— Чому, на Вашу думку, є важливим виконання опер українською мовою?

— ПК: У нашому театрі ми продовжуємо сповідувати доктрину, що світова оперна класика має звучати українською мовою. Це важливо для нас, тому що ми віримо, що рідна мова надає особливого сенсу та глибини кожному твору, а також робить його доступним і зрозумілим для наших глядачів. Тим більше, що свого часу над перекладами багатьох творів світової оперної класики працювали визначні українські літератори, зокрема Микола Лукаш, Максим Рильський та інші.

Тож сьогодні ми пишаємося, що наш театр єдиний з оперних театрів України, який дотримується цього підходу.

— Якою буде нова вистава? Ми побачимо більш традиційну концепцію чи більш сучасне трактування цього твору?

— ПК: У нашій постановці ми спробували поєднати традиційність з сучасними елементами. З одного боку, ми зберегли класичні аспекти опери, але також додали нові підходи, щоб зробити її більш динамічною та цікавою для сучасної аудиторії.

Передбачаю, що наша постановка викличе різні коментарі та відгуки — як з боку професійних критиків, так і з боку глядачів. В уявленні більшості глядачів оперний жанр асоціюється з чимось монументальним та статичним, де головне — це спів, а не акторська гра. Але наша постановка зламає цей стереотип. Ми показали, що опера може бути не менш динамічною та емоційною, ніж драматичний театр.

Очікую, що будуть різні думки, як глядачів, так і музикантів: хтось може сказати, що ми перетворили оперу у балаган, а хтось, навпаки, відзначить цікавий та новаторський підхід. Але, в будь-якому випадку, я запрошую всіх переглянути нашу постановку і скласти власне враження.

Василь Василенко та Петро Качанов. Фото: Київська опера

До нашої розмови приєднується головний диригент театру, диригент-постановник вистави, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Василь Василенко. Свого часу він здійснив постановку опери «Фальстаф» на сцені Донбас опери.

— ВВ: Прем’єрний показ тієї вистави у Донецьку відбувся у березні 2006 року. І це була перша та історична постановка опери «Фальстаф» Джузеппе Верді… Тож я був приємно здивований, коли Петро Федорович запропонував нам поставити цю виставу в Київській опері.

Скажу відверто, що спершу я був дещо насторожений, бо не кожен театр наважиться взяти на себе таку відповідальність — підняти цей музичний шедевр, який став «лебединою піснею» геніального Верді.

Я знаю, що були випадки, коли диригенти, усвідомлюючи цей величезний масштаб задачі, що стоїть перед диригентом, солістами та оркестром, змушені були відмовитися від сценічного втілення твору. Але ми прийняли цей виклик і відкриваємо партитуру вдруге в Україні, цього разу у Київській опері. Тож я щиро радію цій знаковій події та зроблю усе можливе, щоб виправдати цю високу довіру.

Диригент Василь Василенко. Фото: Київська опера

— Як диригент-постановник вистави, розкажіть трохи більше про роботу над нею?

— ВВ: Робота над постановкою оперної вистави завжди є складною. Особливістю цього твору є те, що тут усі персонажі є головними, а центральною постаттю є сам Фальстаф.

Цікаво, що геніальний Джузеппе Верді зазвичай відомий в основному завдяки своїм трагічним операм, таким як «Травіата», «Трубадур», «Аїда», «Бал-маскарад», у своїй останній опері розкривається з іншого, комічного боку.

Ця опера мала особливе значення для самого Верді. Вона показує його повернення до світла та гумору після тривалого періоду домінування музики Вагнера в Італії, що створювало певні творчі труднощі. Лібретист Арріго Бойто запропонував Верді цю роботу, і вона стала для нього новим диханням.

Опера «Фальстаф» актуалізує життєві та гуманістичні теми, властиві всім людям. Вона поєднує в собі комізм і гротеск, що робить її особливою. Я вірю, що ця постановка дозволить глядачам поглянути на життя під іншим кутом та насолодитися творчістю Верді у калейдоскопічній аурі гротеску та гумору.

Наразі у театрі завершилися останні репетиції перед прем’єрою. Фото: Київська опера
Фото: Київська опера

— Розкажіть трохи про виконавців опери?

— ВВ: Робота над виставою є процесом надзвичайно захоплюючим. Спочатку ми мали по чотири склади виконавців деяких партій, зараз остаточно зупинилися на двох, адже постановка готується у дуже стислі терміни.

Дуже приємно, що у нашому проєкті беруть участь дві солістки Національної опери України. Це заслужені артистки — Тетяна Ганіна, яка виконує роль Аліси Форд, і Тетяна Пімінова — виконавиця ролі місіс Квіклі. Також у нас є блискуча команда наших бездоганних солістів, що задіяні у виставі: це виконавці ролі Фальстафа — Антон Перегуда та Сергій Макієнко, виконавиці ролі Нанетти — Ганна Шевченко та Ганна Твердова, а також провідні артисти театру: Андрій Гонюков (Автор), Тамара Ходакова (Мег Пейдж), Вікторія Осадчук (Аліса Форд), Роман Лещов (Форд), Олександр Монастирський (Каюс). І, звичайно ж, це наші молоді обдаровані артисти: Марія Антоневська (місіс Квіклі), Артем Куріний (Форд), Данило Коток та Сергій Пащук (виконавці ролі Фентона)…

— Пане Василю, наскільки змінився Ваш погляд на партитуру відтоді, як Ви вперше ставили «Фальстафа» у Донбас-опері?

— ВВ: Звичайно, час і творчий досвід змусили мене по-іншому подивитися на цей твір. Тож зараз, працюючи над оперою «Фальстаф», я знову відчуваю, наскільки багатогранною та глибокою є музика Верді. Кожна його музична думка розкриває нові грані його таланту, даруючи нам справжню насолоду від цього твору. А співпраця з Георгієм Ковтуном дає можливість втілювати найсміливіші та найзахопливіші ідеї, і ми прагнемо зробити цю постановку ще більш яскравою та незабутньою для наших глядачів.

Минулого року колектив представив балетну виставу «Сойчине крило» А.Кос-Анатольського, яка вважалася забутою. Фото: Київська опера

— Минулорічна прем’єра вистави «Сойчине крило» викликала жваву дискусію та неоднозначне сприйняття серед глядачів та критиків. Як Ви ставитеся до критики?

— ВВ: Критика — це невіддільна частина творчого процесу… Звичайно, критиків є багато, адже це робити значно легше, ніж першими прокладати шлях до нових висот.

— Які Ваші очікування від майбутньої прем’єри?

— ВВ: Опера «Фальстаф» — це справжня музична феєрія, твір, сповнений гумору, блиску та надзвичайно витонченої музичної драматургії. Це твір, де переплітаються комедійний шарм і глибока життєва мудрість, опера залишається актуальною та зрозумілою і в наш час.

Сподіваюся, що ця вистава стане своєрідною морально-психологічною віддушиною, яка, хоч на певний час, зможе занурити глядача в іншу епоху, в іншу атмосферу, щоб трохи відволіктися від трагічних реалій нашого сьогодення. І це наша місія, як творчого колективу- нести нашим глядачам надію, світло та віру у перемогу.

До теми: Оновлена казка без Чайковського: у Київській опері показують сучасний рімейк «Лускунчика».

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»