Оновлена казка без Чайковського: у Київській опері показують сучасний рімейк «Лускунчика»
Інтерпретація композитора Івана Небесного та лібрето Артема Шошина переосмислюють знаменитий твір Ернста Теодора Амадея Гофмана, додаючи нові епізоди та сюжетні лінії, що робить цю звичну історію захопливою та несподіваною.
З 25 грудня — 5 січня на сцені Київської опери на Подолі тривають прем’єрні покази неокласичного балету «Лускунчик Гофмана» на музику відомого сучасного українського композитора Івана Небесного.
Варто зазначити, що ця вистава є вже третьою прем’єрою нинішнього, 43 театрального сезону. А її поява викликала значний ажіотаж серед поціновувачів балету, тож квитки на всі 17 вистав були розпродані ще за декілька тижнів до прем’єри.
«Вечірній Київ» також завітав на один з показів нової вистави, дізнався більше про те, як створювався оновлений «Лускунчик» та поспілкувався з деякими глядачами.
На думку творчого колективу «Київської опери», створення рімейку знаменитого балету стало досить цікавим та сміливим творчим експериментом для артистів та постановників.
Ще у 2020 році колектив театру здійснив осучаснену постановку «Лускунчика» Петра Чайковського у хореографії Артема Шошина, яка мала неабиякий успіх серед глядачів.
Наразі «Київська опера» вирішила звернутися до відомого сучасного композитора Івана Небесного, для створення власного музичного прочитання знаменитої казки, не боячись того, що глядачі, які багато років знають та люблять традиційний «Лускунчик» можуть бути розчаровані відсутністю знайомих мелодій.
Проте у своїй партитурі Івану Небесному вдалося створити чарівну та незвичайну казкову атмосферу, поєднавши класичні мотиви з сучасним звучанням, надаючи своєму музичному твору самобутнього забарвлення, зберігаючи водночас дух оригінальної історії.
«Цей балет — яскравий приклад того, як українське мистецтво може сміливо і вільно виражати себе на театральній сцені, пропонуючи нові, оригінальні прочитання класичних творів», — зазначають у Київській опері.
За словами директора театру Петра Качанова, «Лускунчик Гофмана» на музику Івана Небесного — це не просто чергова постановка світової класики, а сміливе культурне висловлювання, яке нагадує про важливість української культури, як невіддільної частини глобального мистецького простору.
Лібрето «Лускунчика Гофмана», створене Артемом Шошиним, зберігає основні елементи казки Ернста Гофмана, проте з несподіваними змінами, які тримають глядача у напрузі до самого кінця.
Також досить несподіваною стала поява лейтмотиву «Щедрика» Миколи Леонтовича, який є символом українського Різдва.
Цікаво, що як у попередній постановці 2020 року, дія вистави «Лускунчик Гофмана» відбувається у 1960-ті (!) роки. Однак дивлячись виставу виникає чимало запитань до постановників щодо правдивості відтвореної епохи. Особливо дивними виглядає, як маленькі гості в домі у Штальбаумів дивляться німе чорно-біле кіно з епохи початку XX століття. Не менш дивною є присутність на сцені портретів культових зірок світового кіно 1940-1950-х років: Вів’єн Лі та Кларка Гейбла, які у 1960-ті вже завершили свій життєвий шлях.
Також замість Мишиного короля на сцені з’являється Королева Мишильда, яку майстерно втілила провідна солістка балету театру Анастасія Романицька.
Заворожувала глядачів і виконавиця маленької Марі — юна вихованка Київського хореографічного коледжу Діана Шпірна. Дівчина має чудові сценічні та акторські дані, і ймовірно має надзвичайно перспективне майбутнє.
Попри те, що глядачі тепло вітали артистів щедрими оваціями, думки відвідувачів щодо нової вистави розділилися. Деякі захоплювалися вплетенням українських мотивів у музичну партитуру, роблячи її ближчою та зрозумілішою для української аудиторії.
«Використання новітніх сценічних технологій, сучасної хореографії та візуальних ефектів створює незабутній театральний досвід, який зачаровує як дітей, так і дорослих», — поділилася своїми враженнями киянка Ганна, яка прийшла на виставу з 8-річним сином Іваном.
Протилежну думку висловила старша глядачка Ірина, яка розповіла, що впродовж багатьох років у новорічні свята ходила на «Лускунчика», тож має особливо глибоку емоційну прив’язку до оригінального балету.
«Геніальна музика Чайковського створює неповторну атмосферу чарівництва, святковості та казковості. Без неї балет, на мою думку, втрачає свою емоційну насиченість та витонченість», — вважає глядачка.
Попри змішані відгуки глядацької аудиторії, нова версія «Лускунчика» є яскравим прикладом сміливого творчого експерименту, який підкреслює важливість української культури в час війни.
До теми: Київська опера відкрила маленьким слухачам основи «Джазової абетки».
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»