Жодні вибори до осені в Україні — неможливі. Навіть за умови завершення бойових дій, — депутат Київради Леонід Ємець

Чи бути в Україні виборам? Тема, яка не сходить з вуст політичних експертів та з екранів телевізорів.
Депутат Київради від депутатської фракції «Європейська солідарність» Леонід Ємець сумнівається щодо можливості проведення виборів в Україні у 2025 році. За його словами, це забороняє Закон «Про правовий режим воєнного стану». Та навіть за умови його скасування, є серйозні перешкоди для організації виборчого процесу. Наприклад відсутність актуального реєстру виборців.
Більше про те, чому вибори в Україні не можуть відбутися у найближчі місяці читайте в інтерв’ю Леоніда Ємця для спільного проєкту «Київ Фм» та «Вечірнього Києва».
ВИБОРИ У ВОЮЮЧІЙ КРАЇНІ — НЕМОЖЛИВІ
— Багато уваги суспільство сьогодні приділяє обговоренню теми виборів в Україні, зокрема, президентських. За Вашими прогнозами та інсайтами вони можуть відбутися у 2025 році?
— Як правник, можу сказати — до завершення війни виборів не буде. Не тому, що хтось цього хоче, а через законодавство, яке чітко регулює це питання. Якщо є сумніви, відкрийте Закон України «Про правовий режим воєнного стану», статтю 19. Там прямо зазначено: під час воєнного стану забороняється проведення референдумів — як всеукраїнських, так і місцевих, а також виборів президента, парламенту, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Воєнний стан передбачає обмеження певних прав. Наприклад, заборонені мітинги, страйки, масові зібрання; можуть бути обмежені медіа, заборонена агітація. Є чітко визначений перелік цих обмежень. Однак, це не означає, що влада має право порушувати права громадян через війну.
А відтак, проведення демократичних виборів під час війни неможливе. Бо немає можливості забезпечити рівність прав. Адже частина громадян перебуває на фронті, їм точно не до вивчення агітаційних матеріалів. Вони навряд чи зможуть проголосувати. Ба більше — ці люди так само мають право брати участь у виборах як кандидати, а чи можемо ми це право забезпечити? Відповідь проста — без завершення бойових дій — не зможемо.

НА ОНОВЛЕННЯ РЕЄСТРУ ВИБОРЦІВ ЗНАДОБИТЬСЯ ВІД 4 ДО 6 МІСЯЦІВ
— А технічно на сьогодні провести вибори можливо?
— Від 60 до 90 днів. Такий визначений строк на проведення виборів після завершення бойових. Залежно від типу — президентські, парламентські чи місцеві це вибори. Уявімо, що завтра воєнний стан закінчився — чи через перемир’я, чи через нашу перемогу, чи через смерть путіна.
Навіть технічна частина початку виборчого процесу — агітація, розміщення інформації, дебати та все інше — вимагає вирішення кількох важливих завдань. По-перше, потрібно зрозуміти, хто голосуватиме. Для цього існує реєстр виборців. Він потрібен, щоб кожен виборець — і той, хто раніше ходив на вибори, і той, хто ще не ходив — отримав повідомлення про те, куди йому прийти, щоб отримати бюлетень і проголосувати.
Потрібно надрукувати бюлетені, розподілити дільниці згідно з кількістю виборців на великі, малі та середні. Далі можна формувати членів комісії, спостерігачів і запускати виборчий процес.
— До слова, а реєстру виборців у нас фактично немає.
— Зараз близько 8 мільйонів українців виїхали за межі країни. І ще приблизно стільки ж переміщені всередині України через війну. Станом на серпень офіційно зареєстрованих ВПО було майже 4 мільйони. Це означає, що вони змінили своє місце проживання фактично та юридично. З тими, хто став на облік, ситуація простіша. З рештою — складніше. І це породжує можливості для фальсифікацій.
А відтак, Україні необхідно оновити реєстр виборців. А для його формування потрібно провести величезну роботу: фізично перевірити наявність людей, придбати сервери для зберігання інформації. На це потрібні сотні мільйонів гривень у бюджеті. Без цих підготовчих заходів неможливо навіть розпочати виборчий процес.
З мого досвіду, якщо зараз почати шукати людей для цієї роботи — а вони не сидять і не чекають — в ідеальному випадку знадобиться два-три місяці. А в реальності — від чотирьох до шести місяців.
ВІД 4 ДО 12 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ КОШТУВАТИМУТЬ УКРАЇНІ НАСТУПНІ ВИБОРИ
— Тобто готуватися до виборів державі потрібно вже зараз?
— Так, потрібно. Але зараз влада не робить підготовчих дій, тож доведеться все починати після закінчення воєнного стану. Чи це робиться спеціально, чи немає часу, грошей — я не знаю.
Я брав участь у робочій групі, яка підготувала для Міністерства фінансів розрахунки щодо коштів на проведення виборів у різних форматах — президентські, парламентські, місцеві — разом чи окремо. Кабінет Міністрів має всю інформацію про потреби Центральної виборчої комісії та організацію підготовки до виборчого процесу. Якщо вони цього не роблять, очевидно, мають свої причини.
Коли прийде час проводити вибори, почнуть розповідати, що їх неможливо провести зараз. Тоді виникнуть питання — чому не було підготовки? Можливо, є адекватні відповіді — наприклад, що гроші потрібні на інші завдання, наприклад на ЗСУ. Хоча тоді виникають питання щодо витрачання коштів на інші заходи, які зараз відбуваються в країні.
— У серпні 2024 року у ЦВК озвучували інформацію, що вибори обійдуться Україні в 4 млрд грн.
— Це один із варіантів. Загалом сума може варіюватися від 4 до 12 мільярдів гривень. Дванадцять — це якщо проводити всі три виборчі кампанії окремо, а якщо їх комбінувати, то це може бути десь у межах 7-8 мільярдів.
— А як краще в наших умовах?
— Це залежить від багатьох ситуацій. Насамперед від виборчого законодавства. Як співавтор чинного Виборчого кодексу України можу сказати — він точно не писався для потреб воєнного чи повоєнного стану.
Ми не знаємо, як завершиться війна. Чи будуть повернуті всі наші території, чи частина залишиться в якомусь офіційному чи неофіційному статусі? Якщо деякі території залишаться під окупацією російського агресора — чи можуть люди, які там перебувають, бути позбавлені права голосу? Чи це буде справедливо? Чи не стане це аргументом про те, що ми самі від них відмовилися?
На всі ці питання треба дати адекватні й правильні відповіді, враховуючи геополітичні та дипломатичні аргументи. Адже цими аргументами потім користуватимуться і наші вороги, і наші союзники, і ми самі. Відповідь має бути професійною та адекватною, щоб діяти виключно в наших інтересах.
Тому я був би набагато спокійніший, якби знав, що над цими питаннями працює необхідна група професіоналів. Але наскільки мені відомо — ні.
«ВИБОРИ В ДІЇ» — СТАНУТЬ НАЙБІЛЬШОЮ ПОМИЛКОЮ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ
— А що думаєте про можливість провести голосування в Дії?
— Я вважаю, що це може стати найбільшою помилкою в організації виборчого процесу. В чому взагалі полягає ідея виборчого процесу? У тому, що і більшість, яка проголосувала за своїх кандидатів, і меншість — обидві сторони мають бути переконані: так, можливо, вони не отримали бажаного результату, але це демократія, це чесний результат. Якщо немає впевненості в легітимності результату, в його чесності, це породжує несприйняття такої влади та її дій. І така влада довго не тримається.
Чому зараз існує така громіздка система? Формування дільничних комісій представниками різних політичних сил — і опозиційних, і владних, жеребкування, прозорі урни, закриті кабінки? Чому члени комісії спостерігають один за одним, присутні спостерігачі й журналісти? Бо коли урни відкриваються, кожен бюлетень демонструється, результати складаються в стосики, все запаковується в мішки, пломбується, зберігається під охороною поліції. Кожен член комісії та спостерігач під кримінальну відповідальність підписується за ці результати. Якщо є сумніви чи судові позови — все можна перерахувати знову. Так, система не ідеальна — можна зіпсувати бюлетені чи підкупити членів комісії, але вона дає можливість пересвідчитися в прозорості процесу.
А що з «Дією»? Ти тиснеш на кнопку, а хтось із телевізора каже: «Не хвилюйтеся, все чесно, сервери недоступні, все анонімно». А хто дасть цьому гарантію? А де гарантія, що сервер «Дії2 чи будь-який інший не буде зламаний? Чиє слово — програмістів чи тих, хто його веде — буде гарантією? На даний момент система безпеки і, головне, впевненість людей у системі безпеки в нашому суспільстві не породжує довіри до такого результату.

— Повертаючись до початку нашої розмови і ймовірності виборів цього року. Як відомо, лідери фракції ВР ще у 2023 році підписали документ, який регламентує термін проведення виборів в Україні.
— Мова йде про зустрічі у форматі «Діалогу Жана Моне». Це коли керівники парламентських фракцій протягом війни кілька разів збиралися для обговорення питань, пов’язаних із виборами. Наскільки мені відомо, там була і залишається концепція, що до завершення воєнного стану виборів не має бути. Це повністю відповідає закону. Була також неформальна домовленість, що шість місяців після завершення війни теж виборів не буде — і це відповідає реальному стану справ.
На даний момент жодних конкретних дат не узгоджено, бо це неможливо — ми не знаємо, коли закінчиться війна. Хто б що не розповідав… Ми не розуміємо, який формат вирішення російсько-української війни обере Трамп. І не факт, що він нам сподобається. Трамп ішов до перемоги з обіцянкою вирішити питання російсько-української війни в найкоротші строки. Щодня надходять якісь повідомлення про це, журналісти його запитують.
Тому я точно можу сказати: до осені жодних виборів бути не може — технічно, фізично неможливо. А восени, якщо дуже постаратися, то теоретично можна встигнути.
СПРОБА ПРОВЕСТИ ВИБОРИ ОКРЕМИХ МІСЦЕВИХ РАД СПРИЧИНИТЬ ХАОС В КРАЇНІ
— А вибори місцевих рад — можливі?
— Інколи до мене доходить інформація від колег у парламенті про їхні «грандіозні ідеї». Наприклад: воєнний стан може вводитися як на території всієї країни, так і в окремих регіонах. То, мовляв, давайте в регіонах, де немає активної фази бойових дій — ну літають якісь ракети, шахеди, але ж танків немає, міни не прилітають — проведемо вибори.
У мене це викликає гомеричний сміх. Добре, припустімо, в Києві знімається воєнний стан. Вводиться він не по всій країні, а лише в окремих областях, а в Києві, Тернополі, на Львівщині — ні. І там оголошується виборчий процес. Але відсутність воєнного стану на цих територіях автоматично означає, що всі обмеження, запроваджені через нього, там не діють. Починаючи від мобілізації, закінчуючи правом на маніфестації, виступи, зібрання. І людей, які звідти були мобілізовані, треба повернути — бо вони можуть захотіти взяти участь у виборах.
От у людини в Запоріжжі виникне логічне питання: чому запоріжці підлягають мобілізації, а кияни — ні? І чи не простіше переїхати до Києва, отримати статус внутрішньо переміщеної особи? Я підозрюю, що така думка прийшла б у голову не одній людині. Це я ще не торкаюся питання виїзду за кордон — ті, в кого немає обмежень, можуть виїжджати, а в кого є — ні.
Питання справедливості, точніше її відсутності в такому форматі, порве країну краще, ніж будь-які карти Медведчука, які він малював першого, другого і третього сорту. Тому я сподіваюся, що ці дурнуваті ідеї — а депутатів багато, і частина з них породжує дурні ідеї — загубляться десь у їхніх головах. З точки зору реального втілення це нісенітниця, це неможливо. Але чесно, після «закону про дрова і кримінальну відповідальність» я вже навіть не знаю, чого можна очікувати.
Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»