У Києві попрощались із загиблим від атаки рф подружжям-науковців Ігорем Зимою та Олесею Сокур. ФОТО

Прощання з вченими КНУ ім.Т.Г.Шевченка Олесею Сокур та Ігорем Зимою. Фото: Ольга Скотнікова
Прощання з вченими КНУ ім.Т.Г.Шевченка Олесею Сокур та Ігорем Зимою. Фото: Ольга Скотнікова

У перший день 2025-го року росія атакувала центр Києва «шахедами», які пошкодили 17 будинків, в одному з них загинула родина відомих науковців Ігоря Зими та Олесі Сокур, сьогодні їх друзі, студенти та університетська спільнота попрощались із вбитими рф українцями.

Біля Київського крематорію сьогодні вранці зібрались ті, хто прийшов провести в останню путь Ігоря Зиму та Олесю Сокур.

Люди й досі не можуть усвідомити, що так жорстоко обірвалось життя чудових людей.

Студенти та викладачі КНУ імені Тараса Шевченка ділились спогадами про подружжя науковців, яке десятки років віддало дослідженням саме в університеті.

Науковці, студенти, аспіранти, добрі знайомі прийшли попрощатись з Олесею Сокур та Ігорем Зимою.

Павло Балан, доцент кафедри зоології та заступник директора з науково-педагогічної роботи ННЦ «Інститут біології і медицини» КНУ імені Тараса Шевченка розповів, що Ігор Зима був дуже контактною і цікавою особистістю.

«У нас з ним було спільне захоплення — старий Київ. Ми працювали на різних кафедрах, але я завжди помічав, як до нього тягнулися студенти. Як вчений він був видатним. Я згадую його, як гарну людину. А його дружина була моєю однокурсницею», — поділився Павло Балан.

Володимир Бугров, ректор КНУ імені Тараса Шевченка під час вшанування пам’яті Олесі Сокур та Ігоря Зими.

«Вони теж герої цієї війни. Жертви. Це не випадкова трагедія. Якби не було війни — вони були б живі, раділи творчості і робили б наукові відкриття, дарували б свою неповторну ауру. Ми глибоко сумуємо», — розповів Володимир Бугров, ректор КНУ імені Тараса Шевченка.

Сфера діяльності Ігоря Зими біла прив’язана до найактуальнішого, що є зараз — реабілітації людей, які мають психо- фізіологічні вади.

«Його дослідження, спочатку фундаментальні, зараз стали прикладними. Він співпрацював з центрами реабілітації і допомагав нашим воїнам пройти психічну та фізіологічну реабілітацію. Він досліджував вплив запахів, музики різних факторів, які допомагають у відновленні. У нього були аспіранти, які зараз залишились без керівника», — розповіла Людмила Остапченко, докторка біологічних наук директорка Інституту біології і медицини, де працювали загиблі вчені.

Людмила Остапченко, докторка біологічних директорка Інституту біології і медицини.

Ігор Григорович за спеціалізацією був нейрофізіолог, а Олеся Вадимівна — біохімік.

«Сфера її інтересів — це біохімія, вивчення молекулярних механізмів передачі сигналу за умов різних патологій, експериментальних моделей і так далі. Наскільки це актуально зараз? Це дуже актуально, бо це пов’язано з механізмом розвитку різних хвороб. Зараз у нас від стресу і виразки шлунку, і діабет цукровий — їх лікування дуже актуальне зараз і пані Леся цим займалась», — розповіла «Вечірньому Києву» Людмила Іванівна Остапенко.

Росія їх вбила у перший день нового року.

Вона показала на групу молоді, яка стояла біля крематорію з квітами. Як виявилось, Ігор Григорович викладав не тільки у біологів, а й на факультеті психології у магістрів.

Дарина, студентка факультету психології розповіла «Вечірньому Києву», що Ігор Григорович був дуже людяним викладачем:

«Важко описати шок від того, що сталось. У людей були плани, вони увечері збирались йти святкувати, а тут… росія вбиває найкращих людей».

Під час відспівування Олесі Сокур та Ігоря Зими.

Олена, теж майбутня психологиня зазначила:

«Попри те, що Ігор Григорович був професором, він був дуже простою, відкритою людиною. Він показував нам свого кота, на онлайн-трансляціях… Ми зараз це всі згадуємо. Котик загинув у цій самій квартирі, яку показували зруйновану у ЗМІ… Найбільше згадуємо крилаті вислови та цитати Ігоря Григоровича. Він навіть просто покурити зі студентами виходив між парами. Його дуже поважали та любили».

А Микита не знав особисто загиблих педагогів, але він біолог і його глибоко схвилювала драматична історія сім’ї.

«В Ігоря Григоровича восени 2022-го року на фронті загинув син і це для мене особливо вражаюче. Не обов’язково особисто знати людину, щоб віддати їй шану. Я просто не міг не бути тут сьогодні», — розповів молодий вчений.

Під час прощання зал крематорію був вщент заповнений людьми, які прийшли попрощатись з Олесею Сокур та Ігорем Зимою. Труни були закриті, біля них стояли портрети загиблих від атаки російського дрона.

Оберемки квітів науковці поклали на труни колег.

На труну пані Олесі поклали рожеві квіти, а на труну пана Ігоря — сині.

Під час прощання Софія Чемерис розповіла, що методика допомоги дітям з аутизмом, яку створили Олеся Сокур та Ігор Зима, примусила відступити хворобу у сотень маленьких українців.

«Тепер ми зможемо допомогти тисячам і в пам’ять про Ігоря та Олесю, ми це будемо розвивати далі», — звернулась до присутніх Чемерис.

«Вечірній Київ» писав про наукові дослідження Ігоря Зими та Олесі Сокур.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»