Допомога Києва Силам оборони наступного року буде не меншою, ніж цьогоріч: інтервʼю з Миколою Поворозником

Від початку повномасштабного вторгнення понад 1300 киян стали жертвами російських повітряних атак, а близько 2000 об’єктів, зокрема житлові будинки, школи, дитячі садочки та лікарні, зазнали руйнувань.

Попри це, столиця не лише оперативно відновлює пошкоджене житло, а й розвиває інфраструктуру, підтримує військових і забезпечує соціальний захист.

Про головні виклики, здобутки й плани Києва поговорили з першим заступником голови КМДА Миколою Поворозником у спільному проєкті «Київ фм» та «Вечірнього Києва».

КОЖЕН З НАС ЖИВЕ ПІД ТИСКОМ ПОСТІЙНОЇ ЗАГРОЗИ

— Багато тем хочу сьогодні з Вами обговорити, але почну із найбільш важливої — з теми війни. Як думаєте, ми звикли вже до життя в умовах постійної небезпеки?

— Насправді, до війни звикнути неможливо. Ми лише намагаємося пристосуватися, зробити вигляд, що не боїмося, що якось інакше реагуємо на повітряні тривоги. Але всередині кожного це завжди супроводжується напругою та страхом. Життя, звісно, триває: люди народжуються, помирають, святкують дні народження, одружуються. Але все це відбувається під тиском постійної загрози.

Можливо, у когось є враження, що ми звикли до цієї реальності, але це оманливо. Ми всі щодня прокидаємося з надією, що війна нарешті закінчиться. Ми мріємо знову об’єднати рідних, які роз’їхалися по всьому світу, відновити те, що втратили. Але є речі, яких, на жаль, уже не можна повернути. Тому ні, ми не звикли і, напевно, ніколи не зможемо звикнути до війни.

= Та все ж, ми тепер менше дбаємо про свою безпеку. І це призводить, на жаль, до трагічних наслідків. Скільки мешканців Києва загинуло в результаті повітряних атак російської федерації, і скільки загалом було цих атак?

— На жаль, це правда, що багато хто почав легковажно ставитися до своєї безпеки. Ми не завжди спускаємося в укриття, не завжди ховаємося від небезпеки, і це призводить до страшних наслідків. Особливо останні трагедії, зокрема загибель дітей, показують, що нехтувати правилами безпеки не можна.

Від початку повномасштабного вторгнення в Києві майже 1500 разів звучала повітряна тривога. А далі значно страшніші цифри — російська федерація забрала життя понад 1300 мирних киян, які загинули в результаті повітряних атак на столицю. Серед них — 11 дітей. Поранення отримали більше 1750 мешканців, зокрема 106 дітей. Ці цифри — це не просто статистика, це людські життя, і кожна з цих втрат мала б бути попереджена. Тому важливо не нехтувати сигналами тривоги і робити все можливе, щоб захистити себе та своїх близьких.

— А чи є де ховатися? За перших два роки повномасштабної війни дуже активно підіймалася тема будівництва укриттів. Цього року говорили менше, але чи продовжували їх облаштовувати?

— Так, робота над облаштуванням укриттів тривала. Але цього року ми зробили акцент на освітніх закладах. Головна мета — створити безпечні умови для навчання дітей.

Крім того, продовжилися роботи з облаштування укриттів у житлових будинках. Але тут виникає питання, чи всі мешканці готові користуватися цими укриттями. Хоча, з іншого боку бачимо, що люди активно шукають прихисток у метро під час тривог, що свідчить про усвідомлення важливості безпеки.

ВІДНОВЛЕННЯ ПОШКОДЖЕНИХ ОСЕЛЬ — ОДИН ІЗ ПРІОРИТЕТІВ ДЛЯ МІСТА

— Що кажуть цифри щодо руйнувань завданих росією повітряними ударами по столиці?

— Загальна кількість постраждалих об’єктів у Києві вже наближається до 2 000. Це не лише житлові будинки, але й школи, дитячі садочки, лікарні, соціальні заклади. На сьогодні ми докладаємо всіх зусиль, щоб максимально швидко відновлювати пошкоджене майно та повертати людей до їхніх домівок.

Якщо взяти житловий фонд, це завжди складний і тривалий процес. Наприклад, нещодавно завершили роботи на об’єкті на Лобановського. Це був дуже складний випадок через щільну забудову та серйозні пошкодження. Робота над такими об’єктами потребує часу та кропіткої праці, але люди бачать, що відновлення відбувається, і з нетерпінням чекають на повернення у свої домівки.

Щодо шкіл, дитячих садків, лікарень — тут відновлення проходить швидше, оскільки обсяг робіт зазвичай менший і менш складний. Основні ремонти, такі як заміна вікон, дверей чи дахів, виконуються в максимально стислі терміни, щоб ці установи могли якомога швидше повернутися до виконання своїх обов’язків.

— Цієї весни я спілкувалася в ефірі із головою Голосіївської РДА, і він говорив, що для того, аби швидше відновлювати, зокрема, житло, потрібні законодавчі зміни…

— Це дійсно так. Багато аспектів потребують адаптації законодавства до умов воєнного стану, зокрема щодо процедур відновлення пошкоджених об’єктів. У Києві ця проблема, можливо, не настільки гостра, як, наприклад, у Київській області, де обсяги руйнувань значно більші. Там роботи вистачить на довгі роки, і відповідні зміни дуже потрібні, щоб процес відновлення проходив швидше.

На початку 2022 року ми пробували пришвидшувати ці процеси, спрощувати процедури, але це створювало ризики. Тепер багато хто з тих, хто намагався діяти швидко, має кримінальні провадження через порушення процедур. Тому зараз усі діють виключно в рамках чинного законодавства, навіть якщо це займає більше часу.

Люди не завжди розуміють ці нюанси, тому ми намагаємося доносити інформацію максимально прозоро: пояснюємо, показуємо графіки, інформуємо про те, що саме відбувається на об’єктах і які етапи ще потрібно пройти. Це важливо, щоб власники квартир мали чітке уявлення про хід відновлення їхнього житла і розуміли, на якій стадії знаходиться процес.

БЛИЗЬКО 10 ВЕЛИКИХ ОБ’ЄКТІВ НИНІ ВІДНОВЛЮЄ КИЇВ ПІСЛЯ РУЙНУВАНЬ

— На сьогодні багато постраждалих будинків, в які поки власники не можуть повернутися?

— Наразі в нас близько десятка великих об’єктів, де тривають ремонтні роботи. Ми працюємо таким чином, щоб повертати людей у житло частинами, де це можливо. Наприклад, у будинках, де пошкодження не зачіпають усіх квартир, ми спочатку відновлюємо тепло, воду, електрику, щоб мешканці змогли повернутися до вцілілих частин. Решта будинку огороджується, і там тривають роботи.

Ми вже мали приклади, коли в багатоповерховому будинку людей повертали спочатку до 14-го поверху, а ремонти тривали у верхніх секціях. Зараз цей об’єкт уже повністю готовий, і мешканці повернулися до своїх осель.

Для тих, хто не може залишатися в своїх домівках, Київська міська рада виділила гуртожитки та тимчасові квартири. Якщо є відповідне звернення від постраждалих, ми забезпечуємо їх тимчасовим житлом на період ремонтів. При цьому намагаємося зробити все, щоб люди якомога швидше могли повернутися до нормального життя.

— Всі роботи із відновлення фінансуються з київського бюджету?

— Якщо ми говоримо про масштабні роботи, які потребують значних ресурсів, то так. Наприклад, повна відбудова пошкоджених житлових будинків, дитячих садків, шкіл і медичних закладів фінансується саме містом.

Щодо менших пошкоджень, наприклад, вибитих вікон чи дверей у квартирах, то тут діє інший механізм — «єВідновлення». Власники можуть подати заявки до відповідної комісії, яка досить оперативно розглядає їхні звернення. На сьогодні вже велика кількість людей скористалася цією можливістю.

Але все, що стосується комплексного відновлення інфраструктури, критично важливих об’єктів, житлових будинків — це покривається коштом міського бюджету. Ми розуміємо, наскільки важливо підтримувати громаду в такі часи, тому міська влада бере на себе цю відповідальність.

— Як Київ готувався до зими, яка, за прогнозами, мала стати, і ще може стати найскладнішою в нашій історії?

— Ми провели величезну роботу в цьому напрямі. Частину з цих заходів я не можу детально розповісти, з міркувань безпеки. Одним із ключових напрямів стала диверсифікація джерел постачання енергії, а також заходи із захисту критичної інфраструктури.

Окремо багато уваги приділили підтримці в робочому стані пунктів незламності — забезпечили їх запасами пального, обладнанням і вони готові допомагати людям навіть у найскладніших умовах.

Починаючи з атак на енергосистему у 2022 році, у місті регулярно проводилися роботи з відновлення і зміцнення енергоінфраструктури. Київ готувався заздалегідь: після кожної атаки аналізувалися слабкі місця, і вживалися всі можливі заходи, щоб максимально захистити мешканців і забезпечити їх базовими послугами навіть у надзвичайних умовах.

МІСТО РОБИТЬ УСЕ, ЩОБ ПІСЛЯ КАНІКУЛ БІЛЬШІСТЬ ШКІЛ МАЛИ СВІТЛО У КЛАСАХ ПОПРИ ВІДКЛЮЧЕННЯ

— Щодо пунктів незламності, які організовані, в переважній більшості на базі навчальних закладів. Зараз канікули і діти не ходять до школи, але листопад і грудень, учні під час відключень електроенергії сиділи в темряві. В переважній більшості школи, які мали генератори не використовували їх, посилаючись на те, що вони на балансі пункту незламності. Щось із цим можна зробити?

— Думаю, що під час канікул ми частково вирішимо цю проблему. Зараз ми проводимо аналіз ситуації. У нас є трохи часу, щоб забезпечити потужнішими генераторами насамперед ті школи, де навчання відбувається у дві зміни. Ми рухаємося в цьому напрямі. Думаю, що поступово вирішимо цю проблему — як за рахунок міста, так і за допомогою донорів.

Сьогодні в мене була зустріч, де я просив допомогти з акумуляторами для шкіл. Нам не потрібна величезна потужність — достатньо таких, що заряджалися б, коли є світло, а під час відключення забезпечували б хоча б освітлення школи. Наразі про більше не йдеться. Тож ми зараз ретельніше займемося цими питаннями і точно вирішимо цю проблему в Києві.

— До слова про пункти незламності. Є сенс в їх утриманні до цього часу?

— У нас є близько тисячі пунктів незламності. Всі вони готові до роботи. Звісно, їх утримання потребує коштів — треба обслуговувати, підтримувати в робочому стані. Але якщо це та ціна, яку треба заплатити, щоб у всіх все було гаразд і при цьому пунктами не довелося

— Бюджет на 2025 рік. Торік багато хто закидав місту, що бюджет Києва на 2024 рік це «мирний бюджет під час війни». Подібних оцінок кошторису на наступний рік я не зустрічала. А Ви?

— Часто люди, які нас критикують, не до кінця розуміють бюджетне законодавство та процеси. Наприклад, програму «Захисник Києва» ми можемо наповнювати лише з двох джерел, або з перевиконання бюджету, або з розподілу залишків минулого року. Але станом на 1 січня у нас немає ні того, ні іншого. Тому зараз ми закладаємо лише текстові норми. Думаю, наприкінці січня — на початку лютого на першій сесії ми вже зможемо наповнити програму реальними коштами.

НАСТУПНОГО РОКУ БУДЕМО БІЛЬШЕ ФІНАНСУВАТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВІЙСЬКОВІ ЧАСТИНИ

— Тобто поки говорити про якісь цифри, які будуть спрямовані на підтримку Сил оборони наступного року зарано?

— Можу гарантувати, і про це неодноразово говорив Віталій Володимирович як мер міста, що наступного року допомога буде не меншою, ніж у 2024-му. Нагадаю, Київ витратив близько 10 мільярдів на пряму підтримку Збройних сил.

Більше того, наступного року хочемо дещо змінити підхід більше фінансувати безпосередньо військові частини — вони закуповують те, що їм потрібно, набагато оперативніше.

Окремо хочу наголосити, що ми намагаємося сконцентрувати реальну допомогу на тих військових формуваннях, які перебувають безпосередньо на лінії фронту. Саме там ця підтримка зараз найбільш актуальна і необхідна.

Все більшу частку займає соціальна підтримка: допомога членам родин, учасникам бойових дій, ветеранам, щойно мобілізованим. Цього року, наприклад, ми запровадили виплати киянам, які отримали поранення.

МІСТО ЗНАЙДЕ КОШТИ, АБИ ПОБУДУВАТИ МЕТРО НА ВИНОГРАДАР

— У 2022 і 2023 роках у Києві майже не фінансувалися великі інфраструктурні проєкти, натомість у 2024 вже відбувалися роботи на таких об’єктах. У 2025 ця тенденція продовжиться?

— Ми підходимо до визначення таких проєктів досить збалансовано. Здебільшого добудовуємо і завершуємо роботи, які були розпочаті ще у 2018-2020 роках і раніше. Адже недобудови тільки тягнуть кошти, а користі від них немає.

Водночас з’являються нові об’єкти, які потребують негайного втручання. Наприклад, міст Метро, який є аварійним — цього року ми почали там роботи. Сподіваюся, наступного завершимо їх, щоб переправа могла повноцінно функціонувати.

Цього року запрацював Подільсько-Воскресенський міст. Можливо, не в повному обсязі, як би нам хотілося, але це вже не перший, а кілька кроків до того, щоб цей об’єкт став корисним для міста.

З’являються нові дороги та інші об’єкти. Ми будуємо житло — виділяємо значні кошти на помешкання для ветеранів та внутрішньо переміщених осіб. Багато уваги приділяємо освіті: енергозабезпеченню, енергозбереженню, укриттям.

Тому бюджет, на мою думку, достатньо збалансований. Хоча про розвиток, напевно, говорити складно, але його достатньо для підтримки життєдіяльності міста, дорожньо-транспортної та медичної галузей, освіти та соціальної інфраструктури.

— Ви згадали Подільсько-Воскресенський мостовий перехід. Чи маєте дані скільки приватних автомобілів ним скористалися з моменту відкриття руху?

— Така статистика, безперечно, є, але вона не зовсім показова, адже переправа працює як частина величезної транспортної мережі міста. Його основна роль — розвантажувати інші магістралі, і з цим завданням він уже справляється. Наприклад, за останні тижні помітно зменшилося навантаження на Північний міст. Так само як після ремонту Богатирської і створення там нових розв’язок — розвантажилися вулиця Олени Теліги та площа Тараса Шевченка.

Це комплексна робота, яка не завжди одразу помітна. Нові маршрути створюють альтернативні шляхи, якими можна об’їжджати перевантажені ділянки. Подільсько-Воскресенський міст однозначно потрібен Києву. Роботи на ньому будуть продовжуватися і в наступному році. Наше завдання — забезпечити, щоб переправа працювала хоча б на половину своєї проєктної потужності.

— А щодо будівництва метро на Виноградар. Чи активізуються роботи наступного року? Чи закладені кошти на це?

— У бюджеті ми передбачили певну суму — поки що невелику, але вона є. Також ми маємо домовленості за якими після старту робіт будуть підписані угоди для повноцінного фінансування проєкту.

Ми розуміємо, що такий масштабний проєкт, як будівництво метро, не можна фінансувати частково, фінансування має бути безперервним аж до запуску потягів. Зараз ми працюємо над залученням і бюджетних, і позабюджетних ресурсів. Основним джерелом стануть кредитні кошти, щоб забезпечити будівництво до кінця без затримок.

ВАРТІСТЬ ПРОЇЗДУ У 8 ГРИВЕНЬ НАСТУПНОГО РОКУ КОШТУВАТИМЕ МІСТУ 11 МІЛЬЯРДІВ

— Чи могли б кошти від підвищення вартості проїзду в громадському транспорті стати джерелом фінансування таких проєктів?

— Це питання обговорювали вже не раз. Але чомусь акцент завжди робиться саме на Києві, тоді як у інших містах вартість проїзду значно вища. Наприклад, у Львові проїзд коштує 25 гривень, і це сприймається нормально.

Ще до повномасштабного вторгнення була дискусія про необхідність підвищення тарифів у Києві, але тоді це спричинило великий резонанс: мітинги, демонстрації, хайп. Зокрема, навіть пенсіонери, які користуються транспортом безкоштовно, протестували, просто не усвідомлюючи, що їх це питання не стосується.

Зараз питання підвищення тарифу не розглядається — це принципова позиція мера Віталія Кличка. Було чітко заявлено, що до закінчення війни ціна залишатиметься незмінною, щоб уникнути будь-яких спекуляцій.

Однак це має свою ціну для бюджету міста. Наступного року нам доведеться компенсувати 11 мільярдів гривень підприємствам, які надають ці послуги. У бюджеті на початок року вже заклали 8 мільярдів, але цю суму доведеться дофінансовувати. І коли ми говоримо про ці витрати, можна порахувати, скільки на ці кошти могло б бути побудовано нових станцій метро, мостів чи інших важливих інфраструктурних об’єктів.

ПОСЛУГИ РЕАБІЛІТАЦІЇ У КИЄВІ НАДАЮТЬ ПОНАД 30 ЗАКЛАДІВ

— Хочу ще у Вас розпитати про реабілітаційні центри для людей з інвалідністю, зокрема для ветеранів. Скільки профільних закладів надають послуги реабілітації?

— Реабілітація — це надзвичайно широкий і комплексний процес, який охоплює як медичну, так і соціальну складові. Ще до повномасштабного вторгнення ми почали приділяти увагу реабілітації як сфері, яка знаходиться на перетині медицини і соціального захисту. Це стосується як фізичної реабілітації, так і психологічної підтримки. Тут працюють мультидисциплінарні бригади, які включають психологів, медиків, травматологів і реабілітологів.

Якщо говорити про медичну складову, то зараз у цьому напрямку у Києві працює понад 30 установ. Причому за останні два роки ми відкрили декілька нових центрів, і ця робота продовжується. Один із ключових медичних центрів, який активно працює сьогодні, розташований у Пущі-Водиці.

Ці центри забезпечують не лише фізичну реабілітацію, але й психологічну адаптацію, що дуже важливо для ветеранів і людей з інвалідністю.

— А яка ситуація із кадрами для таких закладів?

— Це надзвичайно гостра проблема. Сьогодні влада міста вживає всіх можливих заходів, щоб її вирішити. Зокрема, ми забезпечуємо значну фінансову підтримку реабілітологів. Національна служба здоров’я України (НСЗУ) не може виплачувати їм стільки, скільки вони заслуговують, тому місто бере на себе частину витрат.

Окрім цього, на ринку працює багато приватних реабілітаційних центрів. Якщо говорити, наприклад, про наші комунальні заклади реабілітації, які фінансує місто, то вони активно конкурують із відомими приватними центрами, зокрема тими, які працюють на заході Україні. Вони отримують значні інвестиції з приватного сектору, мають зовсім іншу фінансову модель, але ми прагнемо не поступатися їм і залишатися на передовій у цій сфері.

Брак кадрів відчутний не лише серед лікарів, але й серед інших спеціалістів, задіяних у реабілітації. Тому наше основне завдання — створити комфортні умови для роботи, забезпечити достойну заробітну платню та підтримувати професійний розвиток кадрів. Це все є частиною зусиль, які місто системно реалізує для розв’язання цієї проблеми.

КИЇВ МАЄ ВСЕ НЕОБХІДНЕ ДЛЯ НАДАННЯ СУЧАСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ

— Скажіть, будь ласка, чи всі новітні підходи, технології та обладнання, які є сьогодні у світі для реабілітації, доступні в Києві?

— Так, я впевнено можу сказати, що у Києві є все необхідне для надання сучасної реабілітаційної допомоги. Наприклад, коли ми створювали реабілітаційний центр у Пущі-Водиці, ми перед початком робіт проаналізували всі сучасні світові практики. Практично об’їздили ті центри, які тоді були найкращими, і використали їхній досвід. Але в сучасному світі ніде не працюють із такою масштабністю та обсягами, з якими зараз стикається Україна.

Нещодавно, під час зустрічі з представниками європейських посольств, ми обговорювали обмін досвідом. Наші лікарі їдуть за кордон навчатися, а до нас приїжджають їхні колеги, щоб перейняти практичний досвід. Іноземні фахівці часто вражені тим, як ми організовуємо реабілітацію. У них є багато теоретичних напрацювань, але інколи вони не спрацьовують так, як очікується. Ми ж працюємо у реальних умовах, що дає нам змогу адаптувати найкращі практики до наших потреб.

ЗІБРАТИ НА РІЗДВО ЗА ОДНИМ СТОЛОМ КІЛЬКА ПОКОЛІНЬ — НЕЗМІННА ТРАДИЦІЯ НАШОЇ РОДИНИ

— Чи дотримується Ваша родина різдвяних традицій і, можливо, має якісь свої особливі?

— Різдво — це одне з найбільш шанованих свят у нашій родині. Ще з дитинства я пам’ятаю, як ми ходили колядувати, брали участь у вертепах. Це завжди була особлива частина святкування. Звісно, з віком усе трохи змінюється, але одна традиція залишається незмінною — ми намагаємося зібрати всю велику родину за одним столом. Це дуже важливо для підтримки родинних зв’язків, і я вважаю, це чудовий приклад для дітей, а тепер уже й для моїх онуків.

Ми обов’язково їдемо до прабабусь і прадідусів. Для мене важливо, щоб діти й онуки почули різдвяні пісні від прабабусі, привітання від прадідуся. Це надзвичайно теплі моменти, які створюють сімейну атмосферу і залишаються в пам’яті на все життя.

Цього року Різдво для мене буде особливим і трішки сумним, адже я втратив батька. Тепер немає тієї частини родини, яку ми завжди відвідували на це свято. Мами теж уже давно немає. Саме тому я хотів би закликати всіх, у кого є така можливість, — обов’язково відвідайте своїх батьків на Різдво. А якщо не можете — хоча б зателефонуйте і привітайте. Ці моменти є безцінними, і їх не варто втрачати.

Читайте також:

• Київ докладає безпрецедентних зусиль для створення доступного простору для всіх, — Леся Петрівська. Як місто працює над створенням доступного простору, забезпеченням зручного транспорту, інклюзивних послуг у лікарнях та безпечних маршрутів для маломобільних груп? Про це у спільному проєкті «Київ фм» та «Вечірнього Києва» поговорили із Лесею Петрівською, Уповноваженою Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю.

Ірина ГЛАВАЦЬКА, «Вечірній Київ»