Військова освіта у вигнанні, або як Міноборони ігнорує повернення будівлі Національного університету: інтерв’ю з генерал-лейтенантом Корнійчуком

Одинадцятий рік поспіль Національний університет оборони України не може повернути центральну будівлю київського військового вишу, яку передали у власність Вищого спеціалізованого суду за часів президента-зрадника Януковича.

Це рішення вдарило по підготовці кадрів для армії й обороноздатності країни. А на третьому році повномасштабної війни, коли доля країни вирішується на полі бою та в тилу, університет оборони не може якісно організувати підготовку великої кількості офіцерів та сержантів через відсутність необхідних навчальних аудиторій.

«Вечірній Київ» писав про те, що Національний університет оборони України просить допомогти повернути корпус, який відібрав уряд Азарова і створили для цього електронну петицію.

Чому військові вже десять років не можуть повернути головну будівлю університету у власність Міністерства оборони; кому вигідне таке рішення і де навчати фахівців тактичного і стратегічного рівнів, коли підготовка кадрів не менш важлива, ніж постачання сучасної зброї, — журналістка «Вечірнього Києва» розбиралася разом з генерал-лейтенантом, кандидатом військових наук, начальником Генерального штабу (2020-2021 роки), військовим експертом Сергієм Корнійчуком.

Нагадаємо, що епопея з корпусами університету почалась у 2013 році. Тоді кілька приміщень передали Верховному спеціалізованому суду України. Згодом цей суд ліквідували, передавши будівлі, які йому належали, Верховному суду України.

У підсумку — у спірних будівлях розташувався Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду.

— Сергію Петровичу, уряд Азарова віддав будівлю Національного університету оборони України — разом із кількома будинками військового містечка — у власність Вищого спеціалізованого суду. Пригадаймо цю ситуацію. Чому це стало можливим в принципі? Що тоді про це говорили у ваших колах?

— Для мене особисто, як і для багатьох генералів, офіцерів, це була шокуюча новина. Тому що для нас цей заклад був колискою військово-патріотичного виховання, центром наукової та освітньої діяльності, кузнею офіцерських кадрів. Було гордістю вчитися в стінах цього славетного закладу.

Підстава, яка тоді була оприлюднена: Збройні сили скорочуються, їм не потрібно такої великої інфраструктури. Вдумайтесь, це навіть звучить примітивно, бо так говорили люди, які були на посадах у той час. Тогочасне керівництво країни — Янукович, Азаров та депутати — не проявляло інтересу до Збройних Сил України. Перед ними, скоріш за все, стояло завдання, як максимально знищити їх. А що таке знищити ЗСУ? Це позбавити керівних кадрів. Адже саме тут, в університеті, навчають офіцерів.

— Чи узгоджували з військовими хоч якось це питання?

— Тодішні міністри оборони Саламатін, Лебедєв — росіяни. Що вони могли сказати? Де вони зараз знаходяться? Їм було байдуже, що заберуть це приміщення. А якщо більш аргументовано до цього підійти, то у них було завдання це зробити. Вони ліквідовували військові частини, ліквідували останній зенітний ракетний дивізіон С-200В 540-го Зенітного ракетного Львівського полку. То що таке для них передати приміщення університету, який готує кваліфіковані військові кадри?!

— Чи були спроби за ці понад десять років повернутися до цього питання з боку керівництва? Давайте предметно згадаємо про кожну з них.

— У нас є об’єктивна реальність, як в тому анекдоті. Приходить Азаров до Януковича і каже: «Нас попросили виділити кошти на дитячий садок і на тюрму. Кому будемо допомагати, бо коштів у нас тільки на одного вистачить?» А Янукович відповідає: «Миколо Яновичу, ми з тобою у дитячий садок вже точно не попадемо, а в тюрму — ще можемо потрапити…». Якби це смішно не звучало, але в кожному жарті є частка правди.

Щодо спроб повернути приміщення — офіційно є інформація, що тодішній в.о. Президента України Олександр Турчинов (березень 2014 року — ред.) дав розпорядження, щоб уряд Яценюка повернув будівлю університету. У ньому зазначається про шість корпусів, які у складі військового містечка №63 розміщувались на площах університету оборони. Турчинов наказав «відновити функціонування» підрозділів навчального закладу, які виселили на догоду суду. В указі пишуть, що питання має вирішити Кабінет Міністрів. Термін виконання — два місяці з моменту оприлюднення. Підписав документ Олександр Турчинов. Тепер стоїть наступне питання, як можна було не виконати наказ Президента?

У 2019-ому році питання про повернення головної будівлі підняв Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський. Особисто чув, як він сказав: «Я не проти».

Тоді був Уряд Гончарука. При мені їм озвучили усне завдання, щоб вони знайшли відповідну будівлю для суду. Я вважаю, що проблема у відсутності контролю з боку Міністерства оборони. Якби Міністерство оборони було зацікавлене, воно б знайшло цю будівлю, запропонувало б прем’єр-міністру. Чи хтось думає, що прийдуть і на блюдечку все принесуть? Такого не буває…

— Чому, на Вашу думку, Міністерство оборони цього не зробило?

— Бо бездіяльність… Змінили чотири міністри оборони. Наразі навіть я вже не знаю всіх заступників нинішнього міністра оборони, бо вони постійно змінюються. І абсолютно не розуміють, яка вага цього університету оборони.

Скажіть, будь ласка, цивільна особа, яка прийшла на місце заступника міністра оборони й відповідає за напрямок науки і освіти, вона тимчасово прийшла, у неї будуть якісь почуття до цього закладу? Абсолютно не буде ніяких почуттів. Тому тут все лежить на поверхні.

За ці роки, якщо є бажання, можна було вже побудувати цьому суду приміщення, але треба бути зацікавленим у вирішенні проблеми.

— У публічному просторі озвучували думки, що начебто Міністерство оборони не наважується з’ясовувати стосунки з Верховним судом. І в цьому власне криється причина того, що це триває роками.

— Наші солдати зараз на передовій. Вони кожен день ризикують життям. Ви сьогодні знаходитеся в теплих кабінетах. Оборона держави — це питання номер один. Якщо ти боїшся вилізти зі своєї шкарлупи і заявити, попросити, врешті-решт… Для чого ти тоді займаєш цю посаду?

— Тобто, на Вашу думку, керівництво Міністерства оборони не зацікавлене в тому, щоб повернути будівлю університету?

— Не зацікавлене! Зацікавлені в тому професорсько-викладацький склад університету, генерали, офіцери, які вчилися і вчаться, які розуміють наскільки це важливо. Завдяки ЗСУ в українського народу є надія на перемогу. І дуже актуальним сьогодні є питання повернення цього приміщення.

Невже комусь треба пояснювати, що це приміщення необхідно віддати Національному університету оборони України, який готує кваліфіковані військові кадри? Питання підготовки кадрів для ЗСУ не менш важливе за постачання партнерами Україні сучасної зброї. Зброя без навчених бійців та командирів не дає можливості ефективно захищати Україну від російської агресії та досягти, омріяної мільйонами українців, перемоги.

— Сергію Петровичу, тобто ми наразі говоримо про те, що не вистачає аудиторій для навчання?

— Ну звичайно. Якщо до повномасштабної війни ЗСУ нараховували понад 200 тисяч, а нині понад мільйон. Відповідно офіцерського складу стало в рази більше. І цих офіцерів треба десь готувати. Потрібні аудиторії. Треба розширювати матеріально-технічну базу. Немає цього де робити. У корпусах, де розміщений Верховний суд, раніше розташовувався Центр імітаційного моделювання з унікальною апаратурою: вона стала б у пригоді при підготовці молодих офіцерів.

— Чи можливі більш радикальної дії з боку університету оборони, ніж створення петиції?

— Військові поза політикою. Вони не повинні брати участь у мітингах і т.д. Більшість не наважується щось говорити публічно, бо йде війна. Ми сьогодні маємо бути об’єднані. Ми маємо бути тими, хто працює на перемогу. Я сам підписував звернення до Президента, ВРУ, Уряду. Десь півтора місяця тому. Щоб розглянули питання повернення головної будівлі університету оборони.

Повернення корпусу допоможе значно покращити навчання військових, що є критично важливим для зміцнення обороноздатності держави. Кабінет Міністрів уже має петицію на підтримку цього питання, і активісти закликають громадян підписати її для прискорення процесу.

Для військових важливо, щоб їх підтримали. Адже вони щодня захищають нас з вами, країну, її рубежі і незалежність. Це приміщення тим і унікальне, що там виховали не одне покоління військовослужбовців. Я думаю, якби суду дали інше приміщення, яке відповідає їхнім вимогам, проблему було б вирішено.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Також читайте: цвинтар російської техніки, куди приходить Привид Києва: де побачити трофеї української армії.

Сніжана БОЖОК, фото Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»