Цвинтар російської техніки, куди приходить Привид Києва: де побачити трофеї української армії. ФОТО

Щодня він поповнюється все новими й новими трофеями. І хоч цей простір наразі не має офіційного статусу музею, в майбутньому він може претендувати на найкращий в Європі — а може, й у світі — мілітарний музей. Бо це — «жива історія», яку щодня пишуть військові, захищаючи нашу державу.

Артефакти російської війни проти України експонуються в музейному просторі на території Національного університету оборони України. Тут кілька виставкових залів й сотні трофеїв від Збройних Сил України — розстріляних і побитих, у які армія російських вбивць вклала сотні мільйонів доларів.

У музейному просторі вже побували багато іноземних делегацій, сюди час від часу навідується керівництво нашої держави й командування Збройних Сил України. Сьогодні ж ініціатор проєкту, керівник експедиційно-пошукової групи Національного університету оборони України Павло Нетьосов проводить екскурсію для «Вечірнього Києва».

«Ми створюємо свій український музей „Вест-Пойнт“ (найстаріша військова академія збройних сил США — ред.) на теренах провідного військового вишу з віковою історією, — констатує пан Павло. — Все, що нам на сьогодні вдалося зробити, це здебільшого волонтерськими силами й завдяки небайдужим людям. Історія музейного простору почалася, коли очільником університету призначили генерал-полковника Михайла Коваля. Він і дав нам добро документувати сучасну російсько-українську війну».

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ НАПИСАНА НА УЛАМКАХ ВОРОЖОЇ ТЕХНІКИ

Павло Нетьосов військовою історією займається не один десяток років. Ще до російсько-української війни він шукав тих, хто загинув у роки Другої світової. А з початком агресії у 2014-ому, долучився до місії-200 «Чорний тюльпан» з пошуку наших бійців в Іловайську.

Коли прийшла широкомасштабна війна, Нетьосов став на захист рідної Київщини. Брав участь у боях в Гостомелі, Бучі, Ірпені, Горенці, Ворзелі. Тож для нього кожен експонат — це години розповідей.

«Я головний «мародер» Збройних Сил України, — каже жартома Павло, пригадуючи, як після деокупації почав стягувати зі звільнених населених пунктів трофеї українських військових. — А вже згодом на уламках літаків, фрагментах танків та іншої військової техніки наші художники намалювали історію героїчного протистояння українців.

Це ж не просто уламок, це конкретний бойовий епізод. На звороті — номер ворожої машини. Це ми притягнули з місць, де точилися запеклі бої, у нас обов’язково є звідти світлини, часто навіть відео — і ось перейшовши за QR-кодом, ми можемо повністю ознайомитися з локацією, епізодом бою і навіть військовими, які брали участь у тому протистоянні. Це задокументована історія, яка доповнюється мало не щодня».

Тож, коли оглядаєш цю виставку, приходить розуміння, що кожен експонат це живі розповіді людей, завдяки яким наші діти й онуки будуть знати не викривлену історію України, а зі слів очевидців — наших захисників.

Виставковий проєкт має символічну назву «Сталеві полотна». Експозиція починається із зображення козака Мамая на уламку ворожого літака Су-24. Художниця, до речі, донька Павла — Олександра. Нині вона молодший лейтенант.

«Це російський літак, який бомбардував Київщину і зносив будинки разом з людьми. Ми взяли його частину і розмістили на ньому художній сюжет.

Козак, що уособлює народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам’ятник героїчному минулому українського народу.

У нас Мамай осучаснений — у військовому однострої, поруч кулемет. Це початок експозиції, а завершується вона сучасною легендою — захисником столичного неба — Привидом Києва. Це історія, яка зародилася на наших очах. Вже згодом всі дізналися, що це робота пілотів 40-ї бригади тактичної авіації «Васильків».

Пан Павло розповів, що біля цього мистецького експоната сфотографувалися вже три Привиди Києва — відомих супергероїв-пілотів, які бережуть небо над столицею.

«Це ще одна унікальність, бо наш музейний простір живий, як ніколи. Зазвичай, музеї це про „колись давно“. Тихі зали, одноманітні розповіді. Наша історія пишеться щодня. У нас тут дуже прогресивні працівники. Всі свого часу були у різних підрозділах українського війська. Ось, наприклад, Микола Бушуєв — пошуковець з 20-річним стажем, — знайомить нас керівник експедиційно-пошукової групи зі своїм колективом. — У нього унікальний дар — він „бачить“ вглиб землі на два-три метри. Якщо починає розкопувати, 100% щось там знайде. Микола стояв на захисті Миколаєва, потім Бахмута. Тепер він працює з нами. А це Дмитро Махтаров — теж пошуковець. Хлопець горить своєю справою. Вчора наші захисники були на фронті, а сьогодні тут в університеті — підвищують фах і пишуть історію».

«ЦЯ ВІЙНА НАЙБІЛЬШ ЗАДОКУМЕНТОВАНА В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА»

В експозиції «Сталеві полотна» є і свідки пекельних боїв за завод «Антонов». Художник Сергій Бабій, який проходив службу на різних посадах у 80-й десантно-штурмовій бригаді на панелі бойового вертольота зобразив перші дні пекельних боїв за завод «Антонов».

«Це не просто уламок КА-52, це конкретний бойовий епізод. На звороті — номер ворожої машини. Для них Гостомель був важливий, але у цих «гостомельських богатирів», як російська пропаганда називала десантників рф, нічого не вийшло. Ця картина має назву «Аеропорт. Антонов. Бій».

Після деокупації Київщини пошукова група музейників кілька тижнів працювала на території аеропорту «Антонов». Було знайдено тіла двох полеглих у бою захисників України, численні рештки окупантів та величезну кількість знищеної ворожої техніки. Ворог лишив по собі тотальну руїну. Найбільший сум викликали понівечені цивільні літаки. «Мрія» — про варварське знищення якої знає весь світ — була лише однією з десятків повітряних суден, які більше ніколи не піднімуться в небо.

«Ось шмат обшивки „Мрії“, який ми знайшли в Гостомелі. Він лежав окремо від понівеченого літака, ми підняли його, привезли сюди й художник зробив його мистецьким полотном. Поруч світлина, де ми бачимо цей шматок на летовищі», — показує Павло.

Долучився до команди військовослужбовців і відомий художник-мураліст Андрій Пальваль, автор портретів Грушевського і Петлюри та стінопису «Крути» в столиці.

«У березні 2023 року в мережі з’явилось відео, на якому російські окупанти розстрілюють українського воїна. Дивлячись в обличчя смерті, боєць промовив до ворогів: „Слава Україні!“ Вже за мить його життя обірвала ворожа автоматна черга. На вшанування Героя Олександра Мацієвського Андрій Пальваль написав його портрет на фрагменті знищеної ворожої БМД в районі Мощуна».

Є у галереї й вічний борець за свободу України від московії — Тарас Шевченко: в образі українського військового; мистецький уламок з подвигом інженерів-саперів; і навіть легендарна кішка Глорія з Бородянки, яка прожила два місяці без їжі та води й стала уособленням стійкості й символом незламності.

«ВІД ПОВІСТКИ ДО МІШКА: ПРИЙШЛИ ВБИВАТИ НАШИХ ЛЮДЕЙ І САМІ Ж ЗАГИНУЛИ»

Особливу увагу у музейному просторі привертає вітрина, яка зустрічає відвідувачів майже на вході — це «зірочка» від ходової частини рашистського багатоцільового бронетранспортера, який був підірваний захисниками столиці. Оформлений експонат з особливим креативом — під скляний журнальний столик. «Журнали», до речі, теж особливі — це документи окупантів, які прийшли в Україну з війною.

«Паспорти „асвободітєлєй“, і наша „вишенька“ на торті — консерва „Мясо кур в собственном соку“ з літерами „Z“ і „V“ та гаслом „Своіх нє бросаєм“. Тут прекрасно все: від документів до гасла і м’яса. Адже в перехоплених перемовинах окупантів часто чуємо, як вони скаржаться, що їх командування використовує як гарматне м’ясо», — пояснює пан Павло ідею створення творчого експоната.

Далі військовий екскурсовод проводить нас до стелажів з документами та пропагандистською пресою ворога. Купа макулатури скоро стане новим виставковим експонатом музейного простору, розповідає військовий.

«Це наша постійна рубрика „Від повістки до мішка“, — жартує пан Павло. — Всі вони загинули, прийшовши з війною в Україну. Тут і листівки, які розповсюджували „асвободітєлі“ і газети з їхньою пропагандою. Ящики переповнені. Ми плануємо викласти карту російської федерації з документів росіян, які прийшли вбивати наших людей і самі ж загинули».

АРХІВ ВІЙНИ НА КИЇВЩИНІ: ТУТ ОЖИВАЮТЬ ВСІ ПОДІЇ

Поміж інших важливих експозицій, таких як «Блокпост пам’яті» — присвячений загиблим українським захисникам у 2014-ому році, зокрема, в Іловайській трагедії; «Чисті душі» — присвячена дітям, які загинули під час московитської навали; «30 війн із Zаклятим сусідом» та інших, ми стали першими глядачами особливого проєкту музейного простору, який навіть ще не встигли презентувати.

Це художнє полотно, яке уособлює період окупації Київської області. Його особливістю є те, що тут задокументовані наступальні дії й запеклі бої, евакуація, життя в окупації та звільнення нашими військовими міст і сіл Київської області. Це полотно оживає, завдяки сюжетам і відеофайлам, що становлять цінність для фіксування історії.

«Ось цей сюжет, який ви бачите внизу на відео, намальований ось тут, — показує пан Павло на художній карті. — Це родина, яка евакуюється з Ірпеня.Тут дуже багато коротких відеосюжетів. Це півторагодинне відео, яке можна дивитися, затамувавши подих. Багатьох військових, яких ми тут бачимо, вже нема в живих, бо після захисту столиці, вони поїхали боронити східні й південні рубежі нашої країни і загинули.

Тому я ще раз наголошую, наші діти й внуки повинні дізнаватися історію російсько-української війни з перших джерел. Не прикрашену, не переписану, а таку, як вона є. Бо написана вона, на жаль, кров’ю наших захисників і захисниць», — підсумував військовий, куратор музейного простору Павло Нетьосов.

Експозицію вже побачили тисячі відвідувачів, від школярів і студентів до делегацій іноземних союзників України.

Музейний простір розташований на території з обмеженим доступом. Однак після подання заявки через сайт Національного університету оборони України й перевірки учасників екскурсії, побачити виставку можуть усі охочі.

Деталі: На сайті Національного університету оборони України, знаходимо розділ «Музей»: там є зразок заяви, яку потрібно написати. Наприклад, директор школи пише на ім’я директора університету заяву, додає список відвідувачів і засвідчує це підписом і печаткою. Потім підбирають день, екскурсовод зустрічає відвідувачів і проводить пізнавальну екскурсію музейним простором.

Також читайте:

• З уламків війни: у Києві представили об’єкти, створені зі знищеної зброї та техніки.
• В Ірпені відкрили оновлений історико-краєзнавчий музей. Окрема виставкова зала присвячена також сучасним подіям російсько-української війни, що відбувались на території міста Ірпеня у лютому-березні 2022 року.

Сніжана БОЖОК, фото Бориса КОРПУСЕНКА «Вечірній Київ»