Сімейний бізнес «Meat Bribe»: історія ветерана, який не здався

«Вечірній Київ» говорить з учасниками форуму про їх бізнес та здобутки.

Сімейна справа «„Meat Bribe“ — М’ясний хабар» заснована ветераном АТО з Чернігова, який з 2014 року став на захист батьківщини, був поранений, а після лікування продовжив військову службу. 24 лютого 2022 року разом з побратимами став на захист міста Чернігів й нині проходить військову службу.

Про сімейний бізнес ветерана розповіла дружина військового. Вона представила на форумі свої вироби — сушене м’ясо у зручній упаковці для військових.

«Мене звати Олена, я займаюся ветеранським бізнесом замість чоловіка, поки він на службі. Це джеркі (англ. Jerky, — прим.ред) — шматочки м’яса, маринованого та висушеного. Ідея була така, щоб в різних екстремальних умовах його зручно було споживати. Бо цей продукт насичений білком, ситний, і зручний».

Пані Олена додала, що м’ясо готує для військових, але воно також підходить для туристів, альпіністів.

«Виробництво поки не потужне, адже дуже важко масштабуватися: і фінансово важко, і чоловік майже ніколи не буває вдома. А ще заважають часті вимкнення світла. Для нас альтернативне підключення електроенергії — це дуже дорого. В майбутньому сподіваємося, що придбаємо альтернативне джерело струму».

Олена вже рік як повністю замінила чоловіка на виробництві. Шлях до власного бізнесу у сім’ї був довгим, хоча вони мріяли про свою справу ще до повномасштабного вторгнення росії.

«За день до вторгнення росії мій чоловік отримав необхідне нам обладнання і все. Майже на два роки ми зупинилися. Ми жили у Чернігові. Через тиждень після початку великої війни та бомбардувань Чернігова, я насилу звідти виїхала й понад пів року перебувала у Німеччині. Мій чоловік тим часом служив. Коли повернулася, а чоловіка отримав перевод у Київ, він сказав мені: «Все, збирай речі, їдемо починати нове життя».

— Вам важко було входити в цей бізнес?

— Ну я така: за що не берусь, все доводжу до кінця. Але без нього важко — і фізично і морально. Потрібно налаштовувати зв’язки зі споживачами, бо це військові.

— У вас багато людей працює над виготовленням продукту?

— Ні, тільки я. Коли чоловік на місці — допомагає. А так на 90 відсотків сама роблю. Ми дуже довго шукали, щоб це було якісне сертифіковане м’ясо, багато грошей та сил витратили на підбір рецептури — і самі куштували, і друзі оцінювали якість продукту. Різні спеції підбирали, різні рецепти, багато навчалися, поки не довели до ідеалу, хоча ідеалу й не існує. Тому, думаю, будемо покращувати.

— За добу скільки виходить продукту?

— За добу не виходить. Раз на тиждень 3 — 4 кілограми можу видавати. Якщо світло плюс-мінус є, щоб не порушувати технологічну карту, то можна видати й за п’ять днів таку партію. Це довгий процес. Спочатку обробка сирого м’яса триває три години, потім необхідно його заморозити для додаткової обробки на п’ять годин, а далі маринувати від 5 до 12 годин, кінцевий етап — сушка триває від 5 до 12 годин. Такий процес вимагає терпіння. Поміж обстрілами, тривогами, або коли летить ракета, а воно в тебе приготувалося й треба обов’язково дістати й швидесенько бігти з кішкою ховатися у паркінг…Складно.

Пані Олена розповіла, що їх бізнес названий на честь черепахи: «Міт Брайб — м’ясний хабар». Їх черепаху звуть Хабар і її колись подарували сім’ї поліцейські з Славутича.

Читайте також: «Головний людський капітал на довгі роки: у Києві на форумі говорили про ветеранів і бізнес».

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»