Нова тактика ворога, фальш-цілі та як ЗСУ повертає дрони назад в росію: ексклюзивний репортаж про бої в небі над столицею
Кожна знищена ними ціль — це врятовані життя, неуражені об’єкти критичної інфраструктури, будинки. Вони — звичайні хлопці, до повномасштабної війни — кухарі, медики і навіть студенти, а нині ті, від кого залежить наше з вами життя.
Мобільні вогневі групи — невід’ємна частина системи протиповітряної оборони. Вони швидкі та маневрені. На відміну від стаціонарних зенітних комплексів, мобільні групи можуть швидко переміщатися на будь-яку ділянку території, де наразі найбільша загроза.
Сьогодні ці хлопці оберігають небо над Києвом, та на їхньому рахунку чимало знищених повітряних ворожих цілей по всій Україні. І це не лише дрони, а й крилаті ракети, які українські Захисники нерідко збивають з кулеметів, що вважається взагалі фантастичним. Це неабияк дратує росіян, які розраховують на те, що по їхніх БпЛА витрачатиметься запас високовартісних зенітних ракет, а не відносно недорогий боєкомплект.
ВСТИГНУТИ ЗА ПІВ ХВИЛИНИ: ЯК ПРАЦЮЮТЬ ЛОВЦІ «ШАХЕДІВ»
З одним із екіпажів мобільної вогневої групи 96-ї Київської зенітної ракетної бригади Повітряного командування «Центр», зустрічаємося на звичайному українському полі, яке завжди славилось щедрими врожаями. Нині ж, завдяки російському окупанту, воно перетворилося на справжнє поле бою. Саме тут наші захисники неба збирають свій врожай — зі збитих та знищених шахедів і ракет.
За словами бійців Повітряного командування «Центр», ударні безпілотні апарати почали змінювати висоту, маневрують, тому збивати їх стало складніше. Все це робиться для того, аби максимально заплутати мобільні вогневі групи, змусити їх переміщатись і таким чином створити коридор для проходження наступних хвиль дронів, пояснюють військовослужбовці.
Більше про роботу мобільних вогневих груп на Київщині ексклюзивно «Вечірньому Києву» розповів заступник командира військової частини А-2860 Олександр Філюк.
“Мобільна вогнева група складається з кількох людей — це водій, оператор ПЗРК, стрілець зенітки, стрілець крупнокаліберного кулемета та інші. Ми постійно змінюємо позиції. Відштовхуємося від об’єкта критичної інфраструктури або об’єкта, що за нами закріплений, який ми по суті можемо закрити або прикрити.
Виводиться група туди, де за нашими аналізами і дослідженнями є найбільший прохід ракет або безпілотних літальних апаратів ударного типу», — пояснює заступник командира.
За його словами, противник постійно змінює свою тактику та способи застосування ударних дронів, тому мобільні вогневі групи весь час навчаються та самовдосконалюються.
«Буває так, що у стрілків дуже мало часу, може пів хвилини, щоб влучити в „Шахед“, який рухається по їхньому маршруту. Та завдяки досвіду, сучасному озброєнню та гаджетам, хлопці справляються з поставленими завданнями».
Зазвичай позашляховики мобільних груп обладнують кулеметами, західними Browning, які ставлять на турелі. Є й інші варіанти озброєння. Бійці також мають стрілецьку зброю. Використовують і спеціалізовані прожектори, які допомагають побачити ворожі БпЛА в темряві.
«Стрілецька зброя — великокаліберні кулемети або переносні зенітно-ракетні комплекси мають обмежену дальність ураження цілі. Вони не можуть так, як великий комплекс чи іноземного, чи радянського виробництва знищувати на десятки кілометрів. Радіус ураження — кілька кілометрів. Якщо це ПЗРК — до чотирьох, якщо це кулемет, то один-два кілометри ефективний радіус ураження, — приєднується до розмови командир окремої зенітно-ракетної батареї, майор Ярослав Ставніченко.
Військовослужбовець розповів, що його мобільні вогневі групи працюють по всій Україні і не прив’язані до якоїсь конкретної області.
«Сформувалися ми в червні 2022-го року і з того часу виконуємо завдання по прикриттю неба по всій Україні. Працювали у Чернігівській області — прикордоння, Сумській, Херсонській, Одеській, Київській та інших.
Зараз багато груп прив’язані до об’єктів. Ми, зазвичай, не визначаємо куди нам їхати. Отримуємо завдання і звідти відштовхуємося, де займаємо позицію. Виїжджаємо завжди, крім балістики. По-перше, ми не встигнемо по часу — вона летить надзвичайно швидко. По-друге, зброя не та, щоб збивати балістичні ракети. Коли ракетна небезпека — виїжджаємо. Кулеметами не раз вдавалося знищити крилаті ракети», — констатує Ярослав Ставніченко.
ЛЕТІЛА НА СТОЛИЦЮ: ПОВАР-КОНДИТЕР З КУЛЕМЕТА ЗБИВ РАКЕТУ
Старший стрілець-зенітник «Аміго» саме той, хто серед врожаю з російських безпілотників має збиту ракету, що летіла на столицю.
«Це був 2022-ий рік. Тоді ще в нас не було такого озброєння, всіх цих планшетів. Коли влучив в крилату ракету — адреналін зашкалював. Ці відчуття ні з чим не порівняти. Хоча, коли збивав безпілотники теж емоції переповнювали. Хотілося ще і ще», — зізнається чоловік.
Стрілець-зенітник за освітою повар-кондитер. Кілька років працював за фахом, а тоді почав шукати себе в інших професіях.
«Готувати люблю і вмію, але хотілося спробувати ще щось. Був далекобійником, а останні роки до повномасштабної війни працював розробником меблів».
«Аміго» з Київщини. За день до війни діти вмовили його поїхати на відпочинок у Карпати.
«У мене п’ять років не було відпустки, а тут вирішили відпочити родиною. 23-го лютого ми приїхали до Карпат, а 24-го — розбудив дзвінок з новиною, що почалася війна. Тож 25-го ми вже повернулися. Я хотів, щоб дружина з дітьми залишилися на Заході України, але вони ні в яку — поїхали зі мною».
По приїзду додому чоловік за власним бажанням пішов до військкомату, аби стати на захист Батьківщини.
«У нас дуже швидко утворилася батарея, навчання були нетривалі. Можна сказати, що вчилися на бойових. Ми вдосконалюємося в процесі. Головне, щоб була максимальна злагодженість в команді. Завдяки нашим офіцерам у нас вона є.
Нещодавно безпілотники збивав в Одеській області. Ми не затримуємось на одній території. По всій Україні їздимо. Обстановку маємо знати всюди, підлаштовуватися і працювати».
«Аміго» зізнається, що найскладніше у роботі для нього — це очікування. Повітряні цілі, як правило, відображаються на мапі, де за ними слідкують бійці:
«Якщо вона вже входить у нашу зону, ми на сто відсотків підготовлені, кулемети заряджені. Сідаємо, включаємо планшет, тепловізійний приціл.
Уявляєте, як воно, коли вже знаєш, що ворожа ціль десь на підході… Ось ці секунди дуже тяжкі. Бо ти розумієш, що на тобі зараз надвідповідальність, можливо навіть за чиєсь життя чи будинок», — підсумував боєць.
ЧОМУ НЕ МОЖНА ЗНИЩИТИ ВСІ БПЛА ДЕСЬ У ПОЛІ
Окрім доземної вдячності Захисникам, неодноразово чула нарікання від людей, чому «Шахеди» долітають до Києва, мовляв, невже не можна збивати їх десь у полі. Тож вирішила поцікавитися у фахового військового, заступника командира військової частини Олександра Філюка.
«Територія країни дуже велика, а радіуси перекриття, на жаль, ні. Уявіть тільки, скільки потрібно поставити мобільних вогневих груп, щоб перекрити максимально. У нас немає стільки озброєння і стільки людей. Якщо ми так щільно будемо ставити, то тоді всі працюватимуть у складі мобільних вогневих груп, а не в зоні активних бойових дій».
Нещодавно, до речі, стало відомо, що з Повітряних сил переводять частину бійців в піхоту. Це підтвердив очільник комунікаційного управління ПС ЗСУ Юрій Ігнат. Однак він зауважив, що роботу зі збиття російських БпЛА проводять не лише військові Повітряних сил, але й інших складових Сил оборони України. Дійсно, ті ж самі МВГ в більшості своїй належать до Сухопутних військ, схожі підрозділи є в складі Нацгвардії і Прикордонної служби.
ЯК ПОВЕРНУТИ «ШАХЕД» ТУДИ, ЗВІДКИ ПРИЛЕТІВ
Росія під час атак по Україні використовує так звані фальш-цілі або хибні цілі. Під цими поняттями маються на увазі ракети без бойових частин, безпілотники та робота пристроїв радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Олександр Філюк пояснює, що хибні цілі, які запускає росія потрібні для того, щоб виснажити нашу систему протиповітряної оборони та збити з пантелику.
«Застосування хибних цілей — нова тактика противника. Хибні цілі — це ті самі ракети, але без бойової частини. Це «обманка», іншими словами. Вона створює засвічення, ставить перешкоду і прикриває ракети, що летять поруч з нею.
Але, по суті, теж несе загрозу, бо летить за координатами на швидкості і має вагу понад тонну. А якщо під час польоту не використане все паливо, то ще й вибухає. Проте, звісно, вона не така вартісна. Але ворог цим самим змушує нас використовувати на неї боєкомплект. У будь-якому випадку її треба збивати, бо визначити з бойовою частиною ракета чи ні, можна буде тільки коли вона впаде, — по уламках.
У зведеннях Повітряних сил ЗСУ щодо атак рф все частіше з’являється термін «локаційно втрачені» БпЛА. Як пояснив командир окремої зенітно-ракетної батареї Ярослав Ставніченко, коли летить ударний БпЛА, то робить це, орієнтуючись за сигналами з супутників. Дронові дають точку для ураження і він прямує до неї по GPS.
«Локаційно втрачена ціль — це подавлена різними способами та методами ціль, як правило, ми говоримо про роботу засобів радіоелектронної боротьби. Якщо сигнал GPS придушити, то «Шахед» починає губитися. Він не знатиме, де перебуває, і відповідно не зможе виконати удар. Але зробити це можна лише в тому разі, якщо ми всю територію України закриваємо сіткою цих джерел перешкод.
Ось, наприклад, безпілотник наближається до таких перешкод, сигнал навігації зникає та автоматично вмикається алгоритм продовження польоту до моменту отримання нового сигналу. Це призводить до постійного коригування траєкторії ураження, повернення назад до зони перешкод і постійного пошуку сигналу. Кінцевим результатом є збиття бойової одиниці або елементарно у безпілотника закінчується паливо. У цьому випадку дрон не вибухає, а лише приземляється. Не секрет, що «Шахеди» зависають на деревах, заплутуються в лініях електропередач, або сідають десь у полі. А ще краще — повертаються туди, звідки прилетіли — в росію чи білорусь».
Для екіпажу мобільної вогневої групи важливо, щоб кожен боєць був вмотивованим і дисциплінованим, зізнається командування. Адже ці люди мають бути в повній бойовій готовності 24/7. Буря, сніг, дощ, град, спека — вони виїжджають і виконують роботу. «Шахеди» можуть рухатися з вечора і до самого ранку, а вони весь час стоять на визначених локаціях і чатують повітряний простір.
НАШІ БІЙЦІ — УНІВЕРСАЛЬНІ СОЛДАТИ. ВОНИ ВМІЮТЬ ВСЕ
«Наші бійці — універсальні солдати і це без перебільшення, — зізнається Олександр Філюк. — В мене вони вміють все. Незалежно від того, яка посада — кухар чи медик, або скільки років. Мої хлопці можуть ухвалювати рішення самостійно і змінювати точку для якісного ураження цілей, звісно, з оперативною координацією дій».
Наймолодшому члену екіпажу мобільної вогневої групи Олександру — 21 рік. Він з Миколаївщини. Володіє всіма видами стрілецької зброї. Під час нашого виїзду Захисник працює з переносним зенітно-ракетним комплексом «Стріла». Олександр розповідає про роботу без емоцій. Емоції в його роботі — зайві. Тут важлива уважність. Прислухатись, приглядатись, а потім — швидко реагувати.
«Став на захист Батьківщини у 18 років, як повномасштабна почалася. Не пошкодував жодного разу. Навпаки — тепер знаю напевно, що хочу бути офіцером, тож вступатиму в Одеську академію морської піхоти.
Наше основне завдання — вчасно зреагувати на російську ціль, вирахувати траєкторію її польоту і влучити, щоб успішно ліквідувати. Бо кожна помилка може обернутися втратами серед людей, адже ціль не завжди вдається перехопити. Тож наша робота — це перш за все про велику відповідальність», — констатує стрілець.
Серед членів екіпажу МВГ є і медик. Перша думка, що прийшла в голову, невже, вогневі групи також є ціллю ворога.
«Не обов’язково, — зауважує „Діо“. — Медик має бути у кожному взводі. Окрім поранень можуть бути різні невідкладні стани у бійців».
Дмитро — киянин. До повномасштабної війни 25 років поспіль працював фельдшером на швидкій.
«З квітня 2022-го став на захист. До цього допомагав мешканцям Бородянки та Бучі. Ми з моїм другом возили гуманітарну допомогу. Коли вигнали окупантів з Київщини, зрозумів, що моя допомога, як медика, важливіша буде в лавах ЗСУ.
Спочатку служив в іншому підрозділі на командному пункті, а потім, коли вже була сформована ця батарея, то мені запропонували тут посаду бойового медика. На пункті постійної дислокації надаю допомогу, виїжджаю і вночі, і вдень. Все буває — хлопці ж звичайні люди — і хворіють, і травми отримують. Серйозних поранень у нас, на щастя, не було. Але при необхідності, я можу і оперувати».
Провівши з екіпажем мобільної вогневої групи кілька годин та поспілкувавшись з кожним із них переконуєшся, що наші Захисники неба щодня й щоночі роблять все можливе, щоб захистити країну, щоб в кожного з нас було «сьогодні» і «завтра». Всю свою влучність вони направляють, щоб російський терор програв, бо знають, наскільки важлива їхня ефективність, яка дає Україні жити.
З Днем Збройних сил України! Героям Слава!
Також читайте на «Вечірньому Києві»:
- З дитинства готувався до війни: Герой України Ілля Жеведь про «незабутню весну» та чому сержанти — це хребет армії
- Навала шахедів на столицю: які особливості нинішнього періоду й що з цим робити
Сніжана БОЖОК, фоторепортаж Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»