Ми боремося за свою незалежність, ідентичність і право на існування: у Києві вшановують пам’ять жертв Голодомору-геноциду українців

У двадцятому столітті українська нація крім історичних катаклізмів, які переживала й вся Європа, була піддана радянською владою спробам масового винищення голодом.

Країна пережила три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років.

«Голодомор-геноцид 1932-1933 років, влаштований комуністичним режимом Сталіна з метою зламати опір українців, знищити українську ідентичність і пам’ять про українську державність, перетворити селян на колгоспних рабів і отримати необмежений доступ до продовольчих ресурсів, досі є одним з найжахливіших у ХХ столітті злочинів проти людства», — зазначають в Інституті національної пам’яті.

За даним дослідників, в червні 1933 року смертність досягла апогею — за добу помирало до 28 тисяч українців. У деяких селах людей просто нікому було ховати і їх звозили та скидали у ями. Історики зібрали й свідчення про випадки канібалізму.

За даними Інституту демографії НАН України ім. М Птухи найбільш смертоносним був період з березня по серпень 1933 року.

На ці шість місяців припадає 88% від усіх втрат через надсмертність у 1932-1934 роках.

«Результати дослідження виявили, що найбільших втрат зазнали Київська та Харківська області (у межах тогочасного поділу), у яких втрати через надсмертність в 1932–1934 рр. сягають 19–20% загальної чисельності населення», — зазначають вчені.

Жахливим наслідком того голоду були й втрати української нації у подальші роки — дефіцит народження.

Природно, що радянська ідеологія намагалась розмити історичний факт — створення штучного голоду саме для українців, натомість називаючи його природним фактором, який переживали й інші національності срср.

Урок історії, який має на все життя дати щеплення кожному українцеві щодо намагань знищити нашу націю росіянами — ось який головний висновок випливає з тих страшних подій сьогодні.

Адже вже третій рік поспіль російська влада нищить українців вогнем — руйнуючі міста та села і вбиваючи цивільних людей.

Саме тому, у час війни вшановування пам’яті жертв Голодоморів-геноцидів — носить особливі сенси.

Про це у Національному музеї «Меморіал жертв голодомору» говорили з журналістами Мирослава Смірнова, директорка Департаменту суспільних комунікацій КМДА, депутатка Київради (фракція «УДАР») та заступник Київського міського голови, секретар Київради Володимир Бондаренко.

У кожного з них, як і у всіх українців є і родинна пам’ять і особисте усвідомлення причин геноциду нації. Володимир Бондаренко зазначив, що його родина походить з Полтавщини і його бабуся не любила ділитись спогадами про страшні часи. Адже

Усі чудово зрозуміли, що це було зрежисоване, що це було спеціально, всі чудово розуміли для чого це робилось.

«Нажаль, та страшна правда, яка почала виходити вже у 90-х, вона була додатково до згадок родинних та свідків, які пережили — вона була навіть не паралель з сьогоденням. Це було дуже просто і зрозуміло — росіяни ніколи не будуть іншими. Росіяни 300 років воюють з Україною. Росіяни зроблять все, аби знищити український народ, знищити українську спільноту і знищити український етнос. У нас немає іншого вибору, ніж продовжувати цю боротьбу. Сьогодні вона на пікові. Навіть коли ми звільнимо наші території, росіяни все одно залишаться поруч. Це — ворог. Ворог України, ворог українського народу, який буде постійно до моменту поки росія не припинить своє існування, як державне утворення — буде війна проти України», — розповів Володимир Бондаренко.

Мирослава Смірнова зауважувала, що люди були настільки нажахані тими подіями, що вони не хотіли згадувати про те, що відбувалося і не хотіли про це говорити. І коли вже у 90-х роках відкрились документи, люди почали говорити про це, бо вони відчули свободу у незалежній державі — Україні.

“ Вони говорили ту правду, яку прагнув знати український народ. Сьогодні ми згадуємо жертв голодоморів 32-33 років, а також жертв масового геноциду українців 23-33 року та 46-47 року і ми не просто задуємо. У нас з 2006-го року на законодавчому рівні цей період визнаний геноцидом українського народу. На той момент українська революція програла більшовицькому режиму. Сьогодні ми маємо зробити висновки з історії. Сьогодні ми маємо побачити, що було тоді — тоді був геноцид, тоді був терор, були масові репресії. На сьогодні, зробивши висновки з історії, ми не маємо права дозволити собі опускати руки, здаватися. Ми боремося за свою Незалежність, ідентичність і право існування, як український народ», — заявила Мирослава Смірнова.

Символічні свічки пам’яті представники київської влади поставили у горщиках, наповнених зерном біля пам’ятника маленькій дівчинці, яка немов зустрічає відвідувачів Меморіалу на центральній алеї.

А квіти і колоски — Мирослава Смірнова та Володимир Бондаренко поклали біля пам’ятника Свічка пам’яті. Сюди, як і до меморіалів по всій Україні, йдуть тисячі людей. Їх пам’ять і душевний біль пов’язані із минулим і тим, що переживає народ сьогодні. Неймовірно висока ціна за свободу і незалежність, але іншого не дано.

До слова, в Україні вперше офіційно вшанували пам’ять заморених штучним голодом українців у 1993-му році, до 60 річчя національної трагедії.

Історія вивчення голодоморів триває й історики, криміналісти, демографи встановлюють точну кількість жертв, які понесла наша нація у 20 столітті.

Читайте також за темою:

«Голодомор був ретельно спланованим злочином, геноцидом українців, — заявив мер Києва Віталій Кличко».

«Глава держави та перша леді вшанували пам’ять жертв голодоморів в Україні».

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»