У столиці покажуть фільм «Сімейний альбом», який розповідає про геноцид українців — 90 років тому і сучасний

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 та 1946-1947 років. Цьогоріч День пам’яті жертв Голодоморів припадає на 23 листопада.

До роковин у столиці покажуть документальний фільм «Сімейний альбом» режисерки Марини Ткачук. Він розповідає історію британської фотографині Самари Пірс, яка 10 років тому випадково дізналася, що її прадід, Александр Вінербергер з Австрії, став свідком Голодомору в Україні в 1932-1933 роках.

Він зробив історичні фотографії голодуючих людей у Харкові, а потім зміг таємно відправити ці кадри дипломатичною поштою до Австрії. Його фотографії того часу не було опубліковано, бо канцлер Австрії не хотів погіршувати відносини з радянським союзом. Проте Александр Вінербергер залишився одним з головних фотографів Голодомору-геноциду в Україні.

Через багато років Самара знайшла фотоапарат свого прадіда, альбом шокуючих фотографій з України та його щоденник зі спогадами про Голодомор. Відчуваючи зв’язок зі своїм прадідом, через 90 років після Голодомору, Самара вирушає у творчу експедицію на Харківщину, аби зробити власні фотографії. Вона вирішила розповісти світу про російську агресію та геноцид українського народу, які тривають по сьогодні.

«Страшний злочин радянського союзу стає ще більш очевидним зараз, у час російського вторгнення в Україну, коли ми на власні очі щодня переконуємося: наміри росії знищити український народ не змінилися і через 90 років після Голодомору. Але не всі ще факти нам відомі про цей злочин проти українців», — зазначає команда стрічки.

«Вечірній Київ» розпитав режисерку картини Марину Ткачук про історію створення стрічки та її головну героїню.

— Розкажіть, як виникла ідея фільму? Як ви познайомилися з Самарою та дізналися її історію?

— Це було в листопаді 2022 року. Я читала новини та побачила статтю про те, що в Національному музеї Голодомору в Києві відбувається виставка «Камера, що бачила Голодомор». Я зацікавилася і так дізналася неймовірну історію про британку Самару Пірс, онуку головного фотографа Голодомору — австрійського інженера Александра Вінербергера, який випадковим чином у 1933 році опинився в Харкові й зафіксував на свою камеру жертв Голодомору.

Коли я прочитала, що Самара, яка приїхала тоді до Києва й привезла альбом з оригінальними фото прадіда та його камеру, сама є професійною фотографинею, у мене виникла ідея, аби вона вирушила на ті ж землі, де 90 років тому жив її прадід — на Харківщину, щоб зробити власні фотографії. Але вже про сучасний геноцид, який чинить з українцями росія.

Так народилася ідея фільму. Коли я поділилася нею з продюсером кінокомпанії Good Morning Films Андрієм Корнієнком, він одразу погодився на цей проєкт. Далі була підтримка і партнерство з Національним музеєм Голодомору, знайомство з Самарою та її згода на цю авантюру.

«Сімейний альбом» став переможцем мистецького конкурсу на ДП «МПІУ» телеканалу «Дім» і відбувся як проєкт завдяки державній підтримці кіновиробництва. А завдяки підтримці Українського культурного фонду ми тепер маємо фільм, перекладений та дубльований п’ятьма іноземними мовами й можемо його представляти у світі. Що успішно й робимо.

— В який період і скільки тривали зйомки фільму? Де саме ви побували та що бачили?

— Ми знімали у вересні-жовтні 2023 року у трьох країнах — Україні (Київ, Харків, Харківська область), Англії (Лондон) та Австрії (Відень та Зальцбург).

Ми були на деокупованих територіях Харківщини, зокрема, в Ізюмі та Ізюмському районі. Знімали свідчення постраждалих українців від збройної агресії росії, а також спогади свідків Голодомору, що живуть на Харківщині, військових, які звільняли ці землі від окупаційних військ. Записали інтерв’ю з експертами, дослідниками Голодомору.

— Як склалося ваше спілкування з головною героїнею? Поділіться своїми враженнями про неї.

— Самара щиро вболіває за Україну та українців, вона глибоко переймається історією Голодомору. І за ці роки вже стала справжньою амбасадоркою України в цих питаннях. Вона розуміє, що її родинна історія служить правді про страшні події Голодомору, вона докладає максимум зусиль, аби бути почутою. І цілком усвідомлює, що продовжує справу свого прадіда: колись він намагався достукатися до світу, аби той почув і зупинив геноцид українців. Тепер це мета і місія Самари — уже в нових історичних реаліях для України.

***

Світова прем’єра «Сімейного альбому» відбулася в жовтні 2024 року на Варшавському міжнародному кінофестивалі.

В Дні вшанування пам’яті жертв Голодомору та впродовж 2025 року спецпокази цієї стрічки відбудуться в десятках країн на різних континентах: окрім європейських країн, таких як Німеччина, Франція, Іспанія, Польща, Португалія, Кіпр, Велика Британія, Чорногорія, Румунія, фільм покажуть, зокрема, в Канаді, Малайзії, Єгипті, Індонезії, Йорданії, Гані, ПАР, Республіці Ботсвана та інших країнах світу — у посольствах, кінотеатрах, культурних центрах, в рамках Днів українського кіно. А також в Раді Європи та Європарламенті — за участю іноземних дипломатичних місій.

З 21 листопада фільм можна буде побачити й в кінотеатрах України (розклад показів у столиці).

23 листопада о 18:00 в кінотеатрі «Жовтень» (вул. Костянтинівська, 26) відбудеться спецпоказ стрічки за участю творчої групи — Самари Пірс, головної героїні, режисерки Марини Ткачук та продюсерів Злати Єфіменко та Андрія Корнієнка. Перед показом у фоє кінотеатру проходитиме фотовиставка робіт Александра Вінербергера та Самари Пірс.

Читайте також:

• «Велика брехня»: у столиці презентували книгу про те, як у союзі та росії заперечували Голодомор. Науковець Андрій Козицький показав, за допомогою яких механізмів десятиліттями витирали пам’ять про голод, перекручували і замовчували правду.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»