«Велика брехня»: у столиці презентували книгу про те, як у союзі та росії заперечували Голодомор
Науковець показав, за допомогою яких механізмів десятиліттями витирали пам’ять про голод, перекручували і замовчували правду.
У Музеї Голодомору 31 січня презентували книгу Андрія Козицького «Велика брехня. Методи, наративи та динаміка заперечення Голодомору». Видання присвячене інструментам заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні, які використовував пропагандистський апарат СРСР та продовжує використовувати сучасна росія, щоб знищити пам’ять про цей злочин кремля. Про це повідомили в Музеї.
«Пишаюся тим, що ця книга видана не за спонсорські чи державні гроші, а за ті кошти, які ми заробили з продажу вхідних квитків і екскурсійних послуг, — додала вона. — Хочу всім нагадати, що купуючи наші видання, ви підтримуєте Музей і даєте нам можливість та наснагу створювати нові проєкти, видавати нові книги та бути корисними суспільству», — зазначила в. о Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак.
Детальніше про свою монографію розповів її автор — старший науковий співробітник Музею Голодомору, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка Андрій Козицький.
«Основною ідеєю, лейтмотивом книги є визначення „велика брехня“, — каже Андрій Козицький. — Ці слова свого часу вжив британський історик Роберт Конквест, описуючи політику Сталіна, який на очах у цілого світу убив мільйони українців і зумів утримати цей злочин у таємниці».
Він пояснив, що ідея великої брехні у тому, аби по-справжньому обдурити велику кількість людей, брехня має бути гігантських, космічних масштабів. Настільки нахабною і безапеляційною, аби паралізувати свідомість людей.
«Вперше в українській історії та історіографії під однією обкладинкою зібрано увесь цей матеріал, починаючи з 1932–1933 років і закінчуючи 2020-ми роками. І це поглиблює розуміння цих процесів, того, як вони визрівали, як вироблялися всі ті методології, як вони застосовувалися і як повторювалися та повторюються досі», — наголосив Народний депутат України та історик Володимир В’ятрович.
Поширення правди про Голодомор-геноцид має бути системною роботою більшості інституцій. Тож і в Державній архівній службі ініціювали декілька важливих кроків щодо поширення правди про Голодомору як усередині українського суспільства, так і ззовні.
«Ми підготували, і хочу за це подякувати Національному музею Голодомору-геноциду, номінаційне досьє до програми ЮНЕСКО „Пам’ять світу“ колекцію документів періоду Голодомору — найбільш показових і цікавих. МЗС України нам недавно повідомило, що ЮНЕСКО прийняло нашу номінацію і ми очікуємо, що в цьому або наступному ця колекція буде визнана суспільним надбанням людства. І це надасть додаткові аргументи іншими країнами щодо визнання Голодомору актом геноцидом», — сказав Голова Державної архівної служби Анатолій Хромов.
Також до заходу долучилися Голова Державної архівної служби Анатолій Хромов, заступник директора Українського інституту національної пам’яті Володимир Теліщак, Голова Наглядової Ради Міжнародного благодійного Фонду Музею Голодомору Іван Васюник, Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут, меценат Дмитро Піркл та інші.
Нагадаємо, Канада готова завершити спорудження музею, якщо депутати Верховної Ради приймуть відповідні зміни до Закону.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»