«Боріться за них так, як вони за нас»: на Софіївській площі пройшла акція-нагадування про військовополонених

Акції проходять щонеділі у різних містах України. Фото: Олексій Самсонов
Акції проходять щонеділі у різних містах України. Фото: Олексій Самсонов

Попри прохолодну осінню погоду зібралися сотні людей.

10 листопада у Києві на Софіївський площі відбулась щотижнева акція-нагадування на підтримку військовополонених та зниклих безвісти.

Її організаторами є представники Асоціації родин захисників «Азовсталі».

Щонеділі рідні, близькі та небайдужі виходять на вулиці столиці нагадати про необхідність якомога швидше повернути українських захисників з полону.

Акція проходить на різних локаціях, аби якомога більше людей не забували про полонених бійців. Фото: Олексій Самсонов

На плакатах можна побачити різні заклики не бути байдужими. Щодня нагадувати світу про те, що росіяни порушують всі норми міжнародного права та тримають бійців у несприятливих умовах для життя.

Крім того, ворог вдається до незаконних судилищ над українцями. Так вони позбавляють їх статусу військовополонених та етапують до колоній, де сидять найнебезпечніші злочинці.

Там бійці підлягають тортурам та постійним катуванням тільки через те, що вони захищали власний дім.

«Мій чоловік знаходиться в колонії „Північний вовк“ на Сибірі, там же тримали Олексія Навального. Все що мені відомо — там дуже холодно. Щоранку, коли я прокидаюсь перевіряю температуру там, вона постійно падає. Бо наскільки мені відомо, нормального одягу йому так і не видали. Харчування також під питанням», — розповіла у коментарі «Вечірньому Києву» дружина військовополоненого азовця Тамара.

Сім’ї військовополонених та зниклих безвісти закликають долучатись до акцій, нагадувати як українцям, так і всьому світу про необхідність звільнити бійців з полону.

«Я дуже радію, що на акціях на підтримку полонених стає все більше людей. В цьому є сенс, це нагадування суспільству пам’ятати та не мовчати, бо мовчання вбиває. Чим більше про це говорять, тим більше шансів повернути полонених. Пам’ятаю, наш друг повернувся в травні 2023 року, під час чергового обміну. Тоді він мені написав: «Я бачив всі акції. Це так приємно, що про тебе та весь жах, яки був у Маріуполі не забули», — пригадує слова побратима чоловіка Тамара.

Про те, як росіяни утримують бійців у колоніях Сибіру позбавляючи будь-яких контактів з міжнародними організаціями читайте в інтерв’ю з дружиною азовця для «Вечірнього Києва».

Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»